Постанова № 24715217, 25.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2012 року № 2а-15056/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів - Саніна Б.В., Чудак О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовомДержавної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області доМіністерства аграрної політики та продовольства Українитретя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Солотвинський солерудник»прозвернення стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2011 року ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області (надалі -позивач, ДПІ у Тячівському районі) звернулась до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі по тексту -відповідач, Міністерство) в управлінні якого перебуває Державне підприємство «Солотвинський солерудник»(надалі -третя особа, Підприємство) про звернення стягнення податкового боргу у розмірі 2 170 236,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення статті 96 Податкового кодексу України, а також на неотримання на день звернення до суду із даним позовом від Міністерства в управлінні якого знаходиться Підприємство відповіді про прийняття рішення щодо вжиття заходів на погашення заборгованості даного підприємства до бюджету.

В судовому засіданні 19 січня 2012 року до участі у справі залучено Державне підприємство «Солотвинський солерудник»в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Розгляд справи неодноразово відкладався судом у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. При цьому, представник позивача зазначив про вжиття податковим органом всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на погашення заборгованості Підприємства у розмірі 2 170 236,29 грн. і враховуючи відсутність у вказаного підприємства майна, яке могло б бути реалізовано, позивач в порядку, передбаченому статтею 96 Податкового кодексу України 19.07.2011 року звернувся до Міністерства з поданням щодо прийняття рішення відповідно до п.п.96.2.1 -96.2.4 Податкового кодексу України. У відповідь на свою заяву податковий орган отримав лист Міністерства від 26.08.211р., в якому останнє повідомляло, що Міністерством вживають певні заходи для вирішення ситуації, яка склалася на ДП «Солотвинський солерудник».

Представником відповідача в судовому засідання надані для приєднання до матеріалів справи письмові заперечення та додаткові пояснення, в яких зазначається, що Міністерство у своїй відповіді від 26.08.2011р. не відмовляло податковому органу у задоволенні вимог. З метою вирішення ситуації, яка склалась на підприємстві готуються ряд заходів, і на момент звернення позивача до суду процедура не завершена. В своїх письмових поясненнях представник відповідача звертає увагу на те, що Міністерством у встановленому законодавством порядку вживаються певні заходи, спрямовані на ліквідацію чи консервацію гірничодобувних об'єктів Підприємства і погашення податкової заборгованості підприємства відбуватиметься відповідно до ліквідаційної процедури. Готується також проект постанови КМУ, в якому враховано пропозиції Міністерства стосовно виключення Підприємства із переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Також відповідачем підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації», яким врахована пропозиція Міністерства щодо виключення Підприємства із переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких з посиланням на розроблені Міністерством законопроекти та положення Бюджетного кодексу України зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, наголосивши при цьому, що оскільки Міністерство у своєму листі від 26.08.2011р. не було відмовлено податковому органу у задоволені вимог податкового органу, позов ДПІ у Тячівському районі є безпідставним.

У зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене на 13 березня 2012 року представника позивача, від якого надійшло письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні. Одночасно представнику третьої особи запропоновано надати додаткові докази у справі, про які представник зазначав у своїх поясненнях в судовому засіданні.

Станом на день винесення постанови докази, що були витребувані у третьої особи до суду не надходили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Солотвинський солерудник»(код за ЄДРПОУ 00383544) 29.05.1996 року зареєстровано Тячівською районною державною адміністрацією як юридична особа із загальнодержавною формою власності. 04.10.2005 року на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»Підприємством отримано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно довідки за формою №4-ОПП від 08.04.2011р. за №52/29-00/11 Підприємство перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Тячівському районі.

Актом приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс Міністерства аграрної політики та продовольства України, затвердженого 14 листопада 2011 року заступником Міністра аграрної політики та продовольства України та заступником Міністра, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства аграрної політики України та додатком 1 до вказаного Акта (п.171) ДП «Солотвинський солерудник»передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається з письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, за Підприємством станом на 12.10.2011 року рахувалась заборгованість перед бюджетом на загальну суму 2 170 236,29 грн., в тому числі:

- податок на прибуток -1 425 601,86 грн.,

- податок на додану вартість -290 756,97 грн.,

- частина чистого прибутку, що вилучається до бюджету -400,05 грн.,

- пеня в сфері ЗЕД -90 733,77 грн.,

- податки і збори, що справлялися до 01 січня 2011 року -5 665,25 грн.,

- податок з власників транспортних засобів -58 476,41 грн.,

- комунальний податок -22 452,21 грн.,

- земельний податок - 105 236,27 грн.,

- збір за спеціальне використання води -10 115,26 грн.,

- плата за користування надрами -114 969,88 грн.,

- збір за забруднення навколишнього природного середовища -22 132,24 грн.,

- податок на доходи найманих працівників - 23 696,12 грн.

Наявність у Підприємства бюджетної заборгованості у розмірі, визначеному податковим органом підтверджується матеріалами справи і ні відповідачем, ні представником третьої особи не спростовується. При цьому, відповідно до пояснень представника третьої особи, заборгованість утворилась внаслідок скрутного матеріального становища Підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт існування станом на 12.10.2011 року заборгованості ДП «Солотвинський солерудник»на загальну суму 2 170 236,29 грн.

При цьому, ДПІ у Тячівському районі своїм рішенням від 22.06.2011р. за №13 відстрочила сплату розстрочених сум податкової заборгованості з вищенаведених податків, зборів і обов'язкових платежів на термін до грудня 2013 року.

20 березня 2010 року податковим керуючим було складено акт опису активів №4, відповідно до якого транспортні засоби у кількості 18 одиниць (перелік наведений в акті) передано Підприємством у податкову заставу згідно положень статті 8 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон №2181).

Стан збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі перевірявся працівниками податкового органу 19.05.2011р. та 01.11.2011р. За результатами проведених перевірок складені відповідні акти, зі змісту яких вбачається, що описане в Акті опису №4 від 20.03.2010р. заставне майно -транспортні засоби в кількості 18 одиниць на загальну суму 227 978,36 грн., передані на відповідальне зберігання начальнику АТЦ ОСОБА_1 і на момент проведення перевірки знаходяться в наявності.

25 травня 2011 року ДПІ у Тячівському районі звернулась з листом за №2525/24-00 до Міністерства аграрної політики України, в якому просила вжити заходів відповідно до статті 11 Закону №2181, зокрема, надати згоду на реалізацію через аукціон транспортних засобів, незадіяних у виробничому циклі. У відповідь на лист податкового органу Міністерство аграрної політики листом №37-11-3-15/10542 від 01.07.2010р. повідомило про відсутність на час складення відповіді правових підстав для прийняття рішення із зазначеного у зверненні питання.

19 липня 2011 року ДПІ у Тячівському районі направила до Міністерства аграрної політики та продовольства України листа за №4193/24-00, в якому з посиланням на положення ст.96 Податкового кодексу України просила розглянути питання щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону з метою порушення справи про банкрутство у порядку, встановленому законодавством України.

У відповідь на вказаний лист Міністерство листом № 37-32-15/13044 від 26.08.2011р. повідомило, зокрема про те, що спільним наказом Міністерства політики та продовольства України і Міністерства фінансів України від 05.08.2011р. №382/1000 затверджено паспорт бюджетної програми «Заходи з ліквідації наслідків затоплення шахти №9 та аварійного ствола шахти №8 Солотвинського солерудника Тячівського району Закарпатської області»у сумі 30 млн. грн., з яких станом на 11.08.2011р. на казначейський рахунок ДП «Солотвинський солерудник»в Управлінні Державного казначейства у Тячівському районі Закарпатської області надійшло 1,5 млн. гривень. Для вирішення ситуації, яка слалася на ДП «Солотвинський солерудник»підготовлено листа до Міністерства фінансів України щодо перерозподілу видатків за бюджетною програмою 2801800 «Заходи з ліквідації наслідків затоплення шахти №9 та аварійного ствола шахти №8 Солотвинського солерудника Тячівського району Закарпатської області», забезпечивши фінансування поточних видатків за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям)»у сумі 3,6 млн. грн., скоротивши на цю суму видатки за КЕКВ 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм».

Своїм листом від 06.09.2011 року за №5241/24-00 ДПІ у Тячівському районі повідомила Міністерство про зростання заборгованості Підприємства у зв'язку з припиненням діяльності і накопиченням боргу по узгодженим податковим зобов'язанням, а також звернула увагу на те, що своїми листами від 08.04.2011р. і від 19.07.2011р. пропонувала Міністерству здійснити заходи по добровільному погашенню податкового боргу підвідомчого підприємства у порядку, передбаченому пунктами 96.1 та 96.2 статті 96 Податкового кодексу України шляхом затвердження переліку майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, та його реалізації з метою погашення заборгованості. У зв'язку із наведеним податковий орган просив повідомити про вжиті заходи погашення заборгованості до бюджету, як це передбачено Податковим кодексом України.

Міністерство у відповідь на лист ДПІ у Тячівському районі №5241/24-00 від 06.09.2011 року листом №37-32-1-15/16322 від 26.10.2011р. повідомило, що бюджетом Мінагрополітики України не передбачено виділення коштів для здійснення заходів, визначених в пунктах 2.1 та 2.2 статті 96 Податкового кодексу України. Одночасно Міністерство зазначає, що на даний час працівниками Підприємства здійснюється інвентаризація майна державного підприємства та складаються переліки майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу, відповідно до порядку, затвердженого наказом Фонду державного майна від 29.12.2010р. №1954 і після затвердження зазначених переліків міністерство розгляне можливість їх надання державній податковій інспекції.

Посилаючись на те, що отримана від Міністерства відповідь від 26.08.2011р. за № 37-32-15/13044 не передбачає прийняття рішення про вжиття заходів на погашення заборгованості до бюджету, як це передбачено вимогами п.96.2 ст.96 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду із вимогами про звернення стягнення податкового боргу Підприємства в розмірі 2 170 236,29 грн. на кошти Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, на момент виникнення у ДП «Солотвинський солерудник»заборгованості зі сплати узгоджених зобов'язань зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів, а також на момент складення акта про опис активів регулювався положеннями статті 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон №2181).

Відповідно до змісту п.11.2 ст.11 Закону №2181, у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття певного рішення.

Наведені положення кореспондуються із положеннями статті 96 Податкового кодексу України, що набрав чинність 01.01.2011 року (далі по тексту -ПК України), яка визначає порядок погашення податкового боргу державних підприємств, що не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно п.96.1 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (п.п.96.1.1);

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (п.п.96.1.2);

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (п.п.96.1.3);

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (п.п.96.1.4).

Пунктом 96.2 статті 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (п.п.96.2.1);

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (п.п.96.2.2);

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (п.п.96.2.3);

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (п.п.96.2.4).

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень, згідно положень пункту 96.3 статті 96 ПК України, надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з системного аналізу статті 96 Податкового кодексу України суд вказує на те, що положення даної норми суворо регламентують процедуру стягнення податкового боргу державного підприємства та визначає конкретну послідовність обставин, що передують виникненню у податкового органу права на звернення до суду із вимогами про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Так, обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку п.96.1 ст.96 ПК України до державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство виникає лише після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і тільки за умови недостатності суми коштів, отриманого від такого продажу для покриття податкового боргу, або відсутності у такого підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу.

Разом з тим, звертаючись до суду із даним позовом ДПІ у Тячівському районі не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що податковим органом було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства, зокрема, докази продажу заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства або відсутність у ДП «Солотвинський солерудник»майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Натомість, зібрані у справі докази свідчать про те, що на момент направлення податковим органом подання до Міністерства аграрної політики та продовольства України про прийняття одного з рішень у відповідності із вимогами п.96.2 ст.96 ПК України (19 липня 2011 року) у податковій заставі перебували активи підприємства -транспортні засоби у кількості 18 одиниць. Представник третьої особи у своїх поясненнях зазначив, що вказані активи Підприємства податковим органом не реалізовувались. В матеріалах справи відсутні докази проведення публічних торгів та вчинення податковим органом будь-яких дій, спрямованих на реалізацію предмета обтяження.

Більше того, як вбачається з листа Міністерства №37-32-1-15/16322 від 26.10.2011р., на момент його складення працівниками Підприємства здійснювалась інвентаризація майна державного підприємства та складалися переліки майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу, відповідно до порядку, затвердженого наказом Фонду державного майна від 29.12.2010р. №1954. Після затвердження зазначених переліків Міністерство взяло на себе зобов'язання по розгляду можливості надання такого майна державній податковій інспекції в рахунок погашення податкового боргу.

Посилання позивача на те, що Міністерство своїм листом від 01.07.2010 року відмовило в наданні дозволу на відчуження майна Підприємства не може бути прийнято судом до уваги, оскільки лист Міністерства політики та продовольства України №37-11-3-15/10542 по своїй суті не є актом, що підтверджує відсутність у Підприємства майна, яке не може бути внесено в податкову заставу для подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення першого заступника начальника ДПІ у Тячівському районі №13 від 22.06.2011р. сплату розстрочених сум податкового боргу ДП «Солотвинський солерудник»зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів відстрочено на термін до грудня 2013 року.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановлений статтею 96 ПК України обов'язковий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації з огляду на відсутність доказів виконання податковим органом обов'язкових передумов направлення до державного органу подання у відповідності із вимогами п.96.2 ст.96 ПК України, відтак, звернення ДПІ у Тячівському районі до Міністерства із поданням є передчасним.

Зважаючи на викладене, та беручи до уваги встановлений судом факт порушення податковим органом процедури, визначеної статтею 96 ПК України, колегія суддів констатує відсутність у податкової інспекції правових підстав для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області про звернення стягнення податкового боргу Державного підприємства «Солотвинський солерудник»в розмірі 2 170 236,29 грн. на кошти Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про звернення стягнення податкового боргу Державного підприємства «Солотвинський солерудник»в розмірі 2 170 236,29 грн. на кошти Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: Б.В. Санін О.М. Чудак