Постанова № 24714731, 14.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року 2а-1703/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Скляренко О.П.,

представника відповідача - Уголькова Є.О. (у судове засідання 14.06.2012 не з'явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфрут"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Світфрут" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагенту в складі ціни придбаного товару.

На думку податкового органу, господарські операції з поставки товару в дійсності не відбувались, у зв'язку з тим, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив до Державного бюджету України суми податку на додану вартість за періоди, що перевірялись.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно.

Позивач також стверджував, що він не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання контрагентом податкових обов'язків, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світфрут" є юридичною особою, що зареєстрована 18.03.2010 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з 19.03.2010, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 30.04.2010.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля фруктами та овочами.

У грудні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 18.03.2010 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства в період з 18.03.2010 по 30.09.2010 (акт перевірки від 15.12.2011 № 1271/23-2/36964552).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду, на загальну суму 2666757,8 грн. в т.ч. по періодам: за червень 2010 року - на 404466,99 грн.; за липень 2010 року - на 669490,68 грн.; за серпень 2010 року - на 908853,28 грн.; за вересень 2010 року - на 683946,85 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки товарів (свіжі фрукти та овочі), що здійснювались на підставі договору від 11.06.2010 № 10/06-10, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС".

Податковий орган стверджував, що позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність у податковій звітності позивача по взаємовідносинам з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС", а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" не задекларувало податкові зобов'язання та не сплатило до Державного бюджету України суми податку на додану вартість за періоди, що перевірялись.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки продукції, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС".

Під час судового розгляду встановлено, що в червні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір від 10.06.2010 № 10/06-10, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (свіжі фрукти та овочі), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його по ціні, що визначена в накладній на товар.

Судом установлено, що позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" товар (свіжі фрукти та овочі) на загальну суму 16000546,73 грн., у тому числі ПДВ - 2666757,80 грн. (загалом було здійснено поставку 212 партій товару (продукції). Факт поставки товару підтверджується 212 видатковими накладними та актами прийому-передач, складеними уповноваженими представниками продавця та позивача, дослідженими у судовому засіданні.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив, що транспортування товару здійснювалось продавцем на склад позивача. Умовами договору складання товарно-транспортних документів не передбачено, а у відносини з перевізниками позивач не вступав, тому такі товарно-транспортні документи в нього відсутні. Водночас, умовами договору передбачено, що факт поставки та передачі товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на товар та складання актів прийому-передачі.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" кошти на загальну суму 16000546,73 грн., у тому числі ПДВ - 2666757,80 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківськими виписками по рахунку позивача.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" 212 податкових накладних на загальну суму 16000546,73 грн., у тому числі ПДВ - 2666757,80 грн.

З акта перевірки від 15.12.2011 № 1271/23-2/36964552 убачається, що позивач включив суми податку на додану вартість (2666757,80 грн.), сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС", підтверджені податковими накладними, до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" є юридичною особою, що зареєстрована 28.05.2009 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області; стан юридичної особи - зареєстровано; основний вид діяльності - оптова торгівля фруктами та овочами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку із формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Оскільки, як стверджує податковий орган, господарські операції з поставки товарі в дійсності не відбувались, і це підтверджується тим, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" не задекларувало податкові зобов'язання та не сплатило до Державного бюджету України суми податку на додану вартість, позивач сформував податковий кредит незаконно і це призвело до заниження податкових зобов'язань.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На момент виникнення спірних правовідносин (червень - вересень 2010 року) платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" .

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як встановлено судом, факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

Суд також констатує, що податковий орган для оцінки господарських операцій з поставки товарів у період з червня по вересень 2010 року неправомірно застосував п

оложення Податкового кодексу України, який у зазначеному періоді не діяв (набув чинності з 01.01.2011).

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є незаконними і безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Світфрут" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфрут" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "15" червня 2012 р.