Постанова № 24714623, 28.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 2a-1342/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

до товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім»

про стягнення податкового боргу в сумі 13668,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2012 року Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі -позивач) звернулася з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 13668,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про плату за землю»та Податкового кодексу України заборгував перед бюджетом сплату самостійно задекларованих сум плати за землю в розмірі 13668,58 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Направлена на адресу відповідача поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою "підприємство відсутнє". Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім»22.07.2004 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №360464 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.04.2012 року за №13521341. Відповідно до витягу з реєстру відповідач зареєстрований за адресою: вул. Симона Петлюри, 6, м. Івано-Франківськ, 76018. Товариство взяте на облік як платник податків ДПІ в м. Івано-Франківську 26.08.2004 року за №10712 (а.с.6, 7, 8).

Податковим органом проведена перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідно до якої складено акт від 11.04.2012 року за №115/1500/32873818, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ш»від 11.04.2012 року за №№0001571500, 0001561500, якими на відповідача покладені податкові зобов'язання на загальну суму 13668,58 грн. (а.с. 11, 14, 15).

Податковий борг відповідача виник внаслідок несплати до бюджету самостійно нарахованих податкових зобов'язань плати за землю в сумі 13668,58 грн.

Заборгованість до бюджету з плати за землю підтверджується перевіреними судом податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 та 2010 роки, податковими розрахунками земельного податку з юридичних осіб та станом на 11.04.2011 року становить 13668,58 грн. (а.с. 9, 10, 12, 13).

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 2 Закону України «Про плату за землю»№2535-XII вiд 03.07.1992 року (надалі -Закон №2535-XII), із змінами та доповненнями, що діяв на момент спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 14 Закону №2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 27 Закону №2535-XII контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

З 01.01.2011 року Податковий кодекс України (надалі -Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Кодексу не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Пунктом 95.2 статті 95 Кодексу передбачено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно статті 129 Кодексу, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Отже, суд дійшов висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації, які ним в повному обсязі не сплачені, являються податковим боргом відповідача та становлять 13668,58 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом зі сплати земельного податку, станом на момент розгляду справи судом, становить 13668,58 грн.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Заборгованість станом на день розгляду справи відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обгрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь бюджету з товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32873818) податковий борг в сумі 13668 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Ю.О.Бобров

Постанова складена в повному обсязі о 11:30 год. 30.05.2012 року.