Ухвала суду № 24711414, 13.06.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/1441/2011 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М. Провадження № 22-ц/0390/1067/2012 Категорія:42 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді -Антонюк К.І.,

суддів -Русинчука М.М., Киці С.І.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю: представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року позов публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(далі -ПАТ «Укрінбанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв. м., житловою площею 30,3 кв. м., що належить на праві власності ПАТ «Укрінбанк», без надання іншого житла, стягнуто з відповідачів на користь позивача в рівних частинах по 54 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрінбанк», було укладено кредитний договір № 124, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 200 000 грн. зі сплатою 21 % відсотків річних за користування кредитом та кінцевим терміном його погашення до 17.07.2009 року (а.с.6-9).

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору 18.07.2008 року між банком та ОСОБА_3, як майновим поручителем, було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останнім передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв. м., житловою площею 30,3 кв. м. (а.с.10-13).

У зв'язку з невиконанням позичальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору, банком 22.06.2009 року ОСОБА_3 була направлена претензія № 1314/5 про необхідність сплати простроченої кредитної заборгованості з попередженням про дострокове стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (вчинення виконавчого напису нотаріусу) (а.с.14).

12.05.2010 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис Р № 13.04 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 18.07.2008 року на належну на праві приватної власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.19).

26.11.2010 року банком в порядку ст. 109 ЖК України ОСОБА_3 була направлена письмова вимога № 2405/4 про його добровільне виселення з іншими членами сім'ї, якщо такі є, з цієї квартири протягом одного місяця з дня отримання вимоги (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів які не відбулися від 11.01.2012 року приватним нотаріусом на підставі акта державної виконавчої служби та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрінбанк»(а.с.91).

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем в державному реєстрі 23.03.2012 року за № 23815515 (а.с.92).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.01.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14.02.2012 року, встановлено, що на момент укладення договору іпотеки від 18.07.2008 року в квартирі був зареєстрований лише її власник ОСОБА_3 Його дружина ОСОБА_2 на момент укладення договору іпотеки була зареєстрована і проживала з неповнолітніми дітьми АДРЕСА_2. Неповнолітні діти не були власниками спірного житлового приміщення, не набули права користування цією квартирою, тому суд прийшов до висновку, що попередній дозвіл органів опіки та піклування при укладенні договору іпотеки не є необхідним і відмовив в позові ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 у визнанні недійсним договору іпотеки (а.с.72.), відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, з довідки Старовижівського РВ УМВС вбачається, що ОСОБА_2 проживає з 09.04.2001 року в АДРЕСА_3 (а.с.37).

Також, відповідач ОСОБА_3, укладаючи договір іпотеки в п. 2.4. договору засвідчив, що в квартирі яка є предметом іпотеки, його неповнолітні діти не проживають і не зареєстровані (а.с.10-11).

Вселення ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми в спірну квартиру після звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя не породжує для зазначених осіб будь-яких прав щодо користування цим приміщенням, а отже при їх виселенні не порушено прав та інтересів неповнолітніх дітей, які забезпечені житлом по місцю проживання їх матері в АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У зв'язку з тим, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (виконавчий напис вчинено 12.05.2010 року) позивачем 26.11.2010 року направлено відповідачам письмову вимогу про добровільне звільнення жилого приміщення, однак відповідачі добровільно не звільняють його, тому суд відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин та вищезазначених норм закону прийшов до висновку про наявність законних підстав для виселення відповідачів зі спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: