Ухвала суду № 24704050, 30.05.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, площа Солом'янська, 2-А

Справа № 22ц-2690/8254/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.

Доповідач: Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Попандопало Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва, що діє в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету -заборгованість зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Києва у розмірі 51 790, 00 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що 30.12.2009 р. між ОСОБА_1 та ГУ економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (КМДА) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 292. Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що предметом його є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом садового будинку загальною площею 235,90 кв.м. по вул. Садова, 10 (літера «А», діл. 43. с\т «Електрон») у Дніпровському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску, згідно розрахунку від 28.12.2009 р., який є невід'ємною частиною договору, становив - 39250 грн. Згідно з п. п. 2.1, 3.1 договору, відповідач зобов'язаний перерахувати вказану суму у строк до 29.01.2010 р. на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти не сплатив. Станом на 29.04.2011 р. загальна сума заборгованості відповідача, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору, становить 51790 грн. з яких 44650 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 7140 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату суми внеску.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року - позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету - р\р 31517932700001 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, заборгованість по сплаті пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Києва в сумі 39250 (тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. та 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011 р., пунктом 4 ч. 4 ст. 40 якого визначено, що у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а пунктом 7 розділу V прикінцевих положень закону встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав. Крім того, укладений договір є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, а також змін і доповнень до нього не вносилося.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Судом встановлено, що 30.12.2009 р. між ГУ економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (КМДА) в особі першого заступника начальника ГУ економіки та інвестицій Мельник Н.О. та ОСОБА_1, як забудовником, укладено договір № 292 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - договір).

Підставами укладання договору є рішення Київради від 06.03.2009 р. № 124\1179 зі змінами, внесеними рішенням Київради від 21.05.2009 р. за № 455\1511.

Предметом вказаного договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом садового будинку загальною площею 235,90 кв.м. по вул. Садова, 10 (літера «А», діл. 43, с\т «Електрон») у Дніпровському районі м. Києва (п. 1.1 договору).

Згідно п. п. 2.1, 3.1 договору, ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити пайовий внесок в сумі 39,25 тис. грн. (без ПДВ) у строк до 29 січня 2010 р. на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету, проте умов договору відповідач не виконав, зазначені кошти не перерахував.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази у своїй сукупності, дійшов до законного висновку щодо розміру боргу за зобов'язаннями в сумі 39 250 грн., оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України стягнення інфляції, застосуванню не підлягає, так як правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом, до того ж, відповідно розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, який є додатком до договору, індекс інфляції є врахованим.

На момент укладення договору питання щодо даної пайової участі на законодавчому рівні були врегульовані Законом України «Про планування і забудову територій».

Окрім того, п.п.10.3,10.4 Договору відповідач як забудовник визнавав здійснений Головним управлінням економіки та інвестицій розрахунок та зобов'язання по його сплаті як безумовне зобов'язання та брав на себе відповідне зобов'язання по сплаті пайової участі за власною ініціативою, розуміючи всю важливість здійснення платежів в фонд розвитку міста для фінансування соціальних програм.

Задовольняючи частково позов, вірно суд виходив з того, що укладений договір є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, а також змін і доповнень до нього не вносилося. Крім того, підписавши даний договір, позивач погодився з його умовами, а тому підстав вважати укладення даного правочину недійсним - немає, оскільки він не суперечить вимогам чинного законодавства України та вимоги такі заявлені не були.

Наразі , вірним є висновок суду і в тій частині, що відносини між сторонами ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні і обов'язок по сплаті внеску на пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста виникає у відповідного суб'єкта в силу договору, укладеного відповідно до рішення Київради від 06.03.2009 р.№124/1179 (із змінами внесеними рішенням Київради від 21.05.2009. №455/1511).

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком законного висновку дійшов про те, що умови договору, які є погоджені сторонами та відповідають вимогам законодавства, не виконуються належним чином.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді