Рішення № 24701693, 06.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2012 р. Справа № 12/045-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс»

про стягнення заборгованості у розмірі 3 600,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №7 від 06.04.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 600,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 03 травня 2000 року сторонами був укладений договір оренди, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 54,0 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (далі -орендовані приміщення), а відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату за користування орендованими приміщеннями.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009 року, згідно з п. 1 якої орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., №2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу, відповідач розмір орендної плати у відповідності до вимог вищевказаної постанови для позивача не зменшив, внаслідок чого позивачем відповідачу були надмірно сплачені кошти.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 3 600,04 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2012 року та призначено до розгляду 11 квітня 2012 року.

11 квітня 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом, а також письмові пояснення щодо обставин справи. У судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 30 травня 2012 року.

23 травня 2012 року представник позивача направив на адресу суду додаткові письмові пояснення щодо обставин у справі.

29 травня 2012 року представник позивача направив на адресу суду додаток до письмових пояснень щодо обставин справи.

30 травня 2012 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та такими, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 06 червня 2012 року.

06 червня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

03 травня 2000 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач) та комунальним підприємством «Готельно-гуртожитковий комплекс»(далі -відповідач) був укладений договір оренди (далі -договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 54,0 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (далі -орендовані приміщення), а відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату за користування орендованими приміщеннями.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 цієї статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України 4.10.95 року №786 і становить 3 216 грн. за рік (без урахування ПДВ).

За період з квітня 2009 року до вересня 2010 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату на загальну суму 17 268,45 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №СФ-0004620 від 31.03.2009 року, №СФ-0004645 від 30.04.2009 року, №СФ-0004669 від 29.05.2009 року, №СФ-0004692 від 30.06.2009 року, №СФ-0004715 від 31.07.2009 року, №СФ-0004737 від 31.08.2009 року, №СФ-0004760 від 30.09.2009 року, №СФ-0004807 від 30.11.2009 року, №СФ-0004832 від 31.12.2009 року, №СФ-0000004 від 29.01.2010 року, №СФ-0000028 від 26.02.2010 року, №СФ-0000052 від 31.03.2010 року, №СФ-0000075 від 30.04.2010 року, №СФ-0000098 від 31.05.2010 року, №СФ-0000121 від 30.06.2010 року, №СФ-0000144 від 30.07.2010 року, №СФ-0000167 від 31.08.2010 року, №СФ-0000190 від 30.09.2010 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

16 червня 2011 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що борг позивача по сплаті орендної плати становив 5 897,68 грн.

Так, суд дійшов висновку про те, що позивач сплатив орендну плату за період з квітня 2009 року до вересня 2010 року в розмірі 11 370,77 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009 року (далі -Постанова №316), орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., №2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.

Згідно з п. 2 Постанови №316, для проведення розрахунків за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначена відповідно до пункту 1 цієї постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України №1341 від 02.12.2009 року до Постанови №316 були внесені зміни, у зв'язку з чим термін її дії був подовжений до 01.01.2011 року.

Проте відповідач розмір орендної плати у відповідності до вимог Постанови №316 для позивача не зменшив, внаслідок чого відповідачем позивачу були надмірно сплачені кошти.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 3 600,04 грн.

30 травня 2012 року представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, вважав, що дія постанови №316 розповсюджується виключно на майно, що перебуває у державній власності, у той час як орендовані приміщення є комунальною власністю, на підтвердження чого надав копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.03.2009 року.

Доводи представника відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що дія постанови №316 розповсюджувалась і на договір, укладений між сторонами.

Пунктом 2 інструктивного листа «Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати»№10-16-5581 від 22.04.2009 року встановлено, що по договорах оренди, укладених без проведення конкурсу на право оренди державного майна, та по інших договорах, за якими орендна плата за базовий місяць розрахунку визначена відповідно до методики, де орендна плата прямо пропорційна орендній ставці, розрахункова орендна плата за поточний місяць, визначена згідно з пунктами 8, 12 і 13 Методики, коригується на 0,45, що випливає з формули перерахунку на нову ставку:

Ох скор = Ох : Сх * Сх скор = Ох : Сх * (Сх * 0,45) = 0,45 Ох,

де Ох скор -орендна плата за поточний місяць скоригована;

Ох -орендна плата за поточний місць, розрахована за методикою;

Сх скор -орендна ставка скоригована;

Сх -орендна ставка згідно з додатком 2 до Методики.

Борг позивача перед відповідачем по сплаті орендної плати за орендовані приміщення становить 5 897,68 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16.06.2011 року, проти чого представники сторін у судових засіданнях не заперечували.

Враховуючи, що позивач повинен був сплатити орендну плату за період з квітня 2009 року до вересня 2010 року у розмірі 7 770,80 грн., а сплатив 11 370,77 грн., борг позивача перед відповідачем становить 5 897,68 грн., суд вважає, що сума безпідставно одержаних позивачем коштів складає 3 599,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 3 ч. 3 цієї статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Представник відповідача інших документів, що спростовують доводи представника позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів у сумі 3 599,97 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», постановою Кабінету Міністрів України №316 від 25.03.2009 року, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс»про стягнення заборгованості у розмірі 3 600,04 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Готельно-гуртожитковий комплекс»(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг у розмірі 3 599,97 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 97 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 11.06.2012 року.

Суддя С. Грабець