Рішення № 24701664, 13.06.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5004/533/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фра-М", м.Донецьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Дачне Ківерцівського району

про стягнення 60 791,61 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 30.01.2012р.

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Фра-М" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 60 791,61 грн., в тому числі 55 764,91 грн. основного боргу, який виник в результаті невиконання зобов'язань на підставі договору поставки товару №199К від 25.08.2011 р., 3 791,59 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 22.11.2011р. по 07.05.2012р.), 503,54 грн. інфляційних нарахувань за період з 22.11.2011р. по 07.05.2012р., 731,57 грн. трьох відсотків річних за період з 22.11.2011р. по 07.05.2012р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 15.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні, зобов'язано відповідача надати суду пояснення по суті пред'явлених позовних вимог, докази в їх обґрунтування.

Ухвалою суду від 25.05.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з відрядженням судді.

Ухвалою суду від 06.06.2012 р. розгляд справи відкладався для уточнення позивачем суми заборгованості.

У заяві про уточнення позовних вимог від 12.06.2012 р. представник позивача зазначає, що сума на яку поставлено відповідачу товар складає 57 234,47 грн., у позовній заяві помилково зазначено 57 833,13 грн.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив позову не оспорив.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 N 01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Фра-М", м.Донецьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с.Дачне Ківерцівського району було укладено договір на поставку товару №199К, у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцю продукцію -лікувальні засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (а.с.132-133).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно товарно-транспортних накладних було поставлено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (лікувальні засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни) загальною вартістю 57 234,47 грн.

Згідно п.п. 3.2 договору від 25.08.2011р. №199К відповідач зобов'язувався проводити розрахунки за кожну поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів, в формі платіжного доручення. Суми оплати зазначені в товарно-транспортних накладних, строк -20 днів з моменту одержання товару.

Проте підприємцем ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору поставки від 25.08.2011р. №199К зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлених згідно товарно-транспортних накладних товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останніх не оплатив в повному обсязі у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгував товариству з обмеженою відповідальністю «Фра-М» 55 764,91 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений договір поставки 25.08.2011р. №199К товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Фра-М", м.Донецьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за своєю природою є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу продукції, отримання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 55 764,91 грн.

Сума заборгованості 55 764,91 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами (товарно-транспортними накладними, а.с. 64-131) та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 503,54 грн. суми інфляційних втрат за період з 22.11.2011р. по 07.05.2012р. (а.с. 6-27), а також 731,57 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 22.11.2011р. по 07.05.2012р. (а.с. 28-49).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Договором поставки від 25.08.2011 р. (п.5.2) передбачено, що у випадку несплати вартості товару в обумовлені строки покупцем сплачується пеня в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

А тому відповідачу за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 3 791,59 грн. (за період прострочки платежів з 22.11.2011р. по 07.05.2012р., а.с. 50-63).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та положення частини 2 ст. 9 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суб'єктом господарювання належить керуватися спеціальними нормами, а саме нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким встановлено максимальний розмір пені -у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягає 3 791,59 грн. за період з 22.11.2011р. по 07.05.2012р.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 599, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»(м. Донецьк, пр.. Полеглих Комунарів, 95-б, код ЄДРПОУ 20322326) 55 764,91 грн. основного боргу, 503,54 грн. інфляційних витрат, 731,57 грн. 3% річних, 3 791,59 грн. пені, всього -60 791,61 грн., а також 1 609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 15.06.2012р.