Ухвала суду № 24701189, 21.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2012 р. м. Київ К-10777/08-С

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008

у справі № 2-16/14873-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак-Хліб"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0002952301/0, № 0002962301/0 від 15.03.2007, № 0002952301/1, № 0002962301/1 від 16.05.2007, № 0002952301/2, № 0002962301/2 від 26.07.2007, № 0002952301/3, № 0002962301/3 від 12.10.2007.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97ВР, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 22.05.1997 № 168/97-ВР та п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7215,00 грн., в тому числі 6012,50 грн. основного платежу і 1202,50 грн. штрафних санкцій, а також про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7215,00 грн., в тому числі 4810,00 грн. основного платежу і 2405,00 грн. штрафних санкцій, прийняті на підставі акту № 1273/23-7/33656522 від 06.03.2007 виїзної планової перевірки ТОВ "Токмак-Хліб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2005 по 30.09.2006, яким встановлено порушення останнім п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток за III квартал 2006 року в сумі 6012,50 грн., та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 4810,00 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток стало виключення зі складу валових витрат витрати ТОВ "Токмак-Хліб" зі сплати здійснених приватному підприємцю ОСОБА_2 маркетингових (посередницьких) послуг за договором № 22/287 від 01.07.2006. При цьому, на думку відповідача, акт прийому-передачі здійсненних посередницьких послуг, які є невід'ємною частиною договору, не містить відомостей про інформацію представлену виконавцем замовнику (позивачу).

У липні 2006 ТОВ "Токмак-Хліб" уклало договір з ПП ОСОБА_2 на здійснення маркетингових (посередницьких) послуг № 22/87 від 01.07.2006, згідно із п. 2.1.1. якого виконавець зобов'язується провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку, використовувати власну та збирати іншу комерційну інформацію про споживачів (реалізаторів), провести необхідну рекламну роботу, здійснювати переговори та листування з потенційними покупцями (продавцями).

31.07.2006 між сторонами за договором підписано акт прийому-передачі виконаних робіт по проведенню маркетингових досліджень, оформлено податкову накладну № 190 від 31.07.2006.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,

обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позиція судів про те, що закон, для цілей формування валових витрат, не визначає, що подальшим використанням є використання послуг виключно у звітному чи найближчому після звітного періодах, а також про те, що підставою для невключення до складу валових витрат є відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є правильною.

Відтак, суди, встановивши, що маркетингові послуги придбані позивачем з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача, наявність первинних бухгалтерських документів, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо первинних облікових документів та підтверджують здійснення господарської операції, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновків про неправомірність формування позивачем спірних валових витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг з метою призначення для використання у господарській діяльності, належать до податкового кредиту.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220і, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239і Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.М. Нечитайло

Т.М. Шипуліна