Ухвала суду № 24700580, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К/9991/9779/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Бим М.Є.

Харченка В.В.

секретар

судового засідання Лукяненко О.О.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Гостомельської селищної ради Київської області до Ірпінського міського відділу Київської обласної філії центру Державного земельного кадастру та Відділу земельних ресурсів м. Ірпінь Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст", за участю прокуратури Київської області про визнання протиправними дії посадових осіб, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року ТОВ "ВВ-Брік Траст" звернулось до суду з позовом до Ірпінського міського відділу Київської обласної філії центру Державного земельного кадастру та Відділу земельних ресурсів м. Ірпінь Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст", за участю прокуратури Київської області про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача по виготовленню та реєстрації державних актів на право приватної власності на землю по території селища Гостомель ТОВ "ВВ-Брік Траст" на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008 року. Крім цього, заявлено позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації актів на право приватної власності на землю по території селища Гостомель ТОВ "ВВ-Брік Траст" виданих відділом земельних ресурсів міста Ірпінь та зареєстрованих Ірпінського міського відділу Київської обласної філії центру Державного земельного кадастру відділом земельних ресурсів м. Ірпінь та зареєстрованих Ірпінським міським відділом Київської регіональної філії центру ДЗК на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.01.2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними дії посадових осіб Відділу земельних ресурсів м. Ірпінь по виготовленню, реєстрації та видачі державних актів на право власності на землю за адресою: Київська область, селище Гостомель виданих товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст». Визнано протиправними дії посадових осіб Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»структурному підрозділу «Київський обласний реєстраційний центр»Ірпінський міський відділ по виготовленню, реєстрації та видачі державних актів на право власності на землю за адресою: Київська область, селище Гостомель виданих товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст»2008 року у справі № 182/126-98/3/14/18. Зобов'язано відповідальних посадових осіб Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»структурному підрозділу «Київський обласний реєстраційний центр»Ірпінський міський відділ скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на землю за адресою: Київська область, селище Гостомель виданих товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст»ідентифікаційний код 35057883 на земельні ділянки під кадастровими номерами 3210945900:01069:0020, 3210945900:01:047:0029, 3210945900:01:078:0110, 3210945900:01:078:0103, 3210945900:01:078:0107, 3210945900:01:070:0041, 3210945900:01:078:0118, 3210945900:01:048:0093, 3210945900:01:040:0123, 3210945900:01:040:0122, 3210945900:01:085:0051, 3210945900:01:089:0018, 3210945900:01:048:0091, 3210945900:01:078:0108, 3210945900:01:078:0116, 3210945900:01:078:0109, 3210945900:01:078:0105, 3210945900:01:078:0104, 3210945900:01:048:0090, 3210945900:01:078:0117, 3210945900:01:040:0124, 3210945900:01:078:0102, 3210945900:01:076:0080, 3210945900:01:055:0159.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" звернулося з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 18 січня 2008 року між TOB «ВВ-Брік Траст», КСП «Агрокомбінат «Бучанський»та головою комітету кредиторів - Підприємством «Добробут»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»було укладено Мирову угоду, предметом якої є передача у власність третьої особи (TOB «ВВ-Брік Траст») єдиного майнового комплексу КСП «Агрокомбінат «Бучанський»та включення валових активів боржника (КСП «Агрокомбінат «Бучанський») до складу активів третьої особи за умови сплати третьою особою боржнику вартості цього єдиного майнового комплексу та виконання третьою особою зобов'язань боржника перед кредиторами в порядку та відповідно до умов мирової угоди.

04.08.2008 р. Ірпінським міським відділом регіональної філії ДЗК зареєстровано і видано 24 державних акта на право власності на землю ТОВ «ВВ-Брік Траст»на території селища Гостомель.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки перебували у колективній власності КСП «Агрокомбінат «Бучанський», що підтверджується копією Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ) від 10.05.2000 року. Таким чином, підстави для застосування ст.ст.29, 30 ЗК України у спірних правовідносинах і передачі земельних ділянок, які належали КСП «Агрокомбінат «Бучанський», до земель запасу Гостомельської селищної ради відсутні.

Суд прийшов до висновку, що у Відділу земельних ресурсів м. Ірпінь Київської області не було підстав для відмови у складанні та підписанні 24 державних актів на право власності на земельні ділянки, що були видані ТОВ «ВВ-Брік Траст».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, зокрема, вказував на таке.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не є документом, який надає право відповідачу на виготовлення та реєстрацію права власності на землю або будь-яке майно. Вказана хвала не визначала права власності на земельні ділянки ТОВ «ВВ-Брік Траст»та не містила вказівок щодо дій і державного реєстратора по реєстрації та видачі державних актів на землю вказаному товариству.

На виконання ухвали господарського суду Київської області від 28 січня 2008 року, якою затверджена мирова угода між боржником, кредитором і третьою особою у справі № 182/126-98/3/14/18 наказ господарського суду не видавався.

Вказана ухвала господарського суду Київської області від 28 січня 2008 року не містить обов'язкових вимог для виконавчого документа, встановлених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не зазначені Ірпінський міський відділ Київської регіональної філії центру ДЗК та відділ земельних ресурсів м. Ірпінь, як орган та посадові особи, що виконує рішення, не визначено адреси та місцезнаходження земельних ділянок, які підлягають стягуванню, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, дата набрання чинності рішенням.

Крім цього, з набуттям чинності Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»пункт 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», було виключено, а тому мирова угода, затверджена судом, не вважається виконавчим документом, та не підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції вказав також, що оскільки спірні земельні ділянки знаходяться на території Гостомельської селищної рада Ірпінського району Київської області, повноваження щодо їх розпоряджень відповідно до ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України належать селищній раді.

Колегія суддів погоджує такі висновки суду апеляційної інстанцій з огляду на їх правомірність та обґрунтованість і вбачає за доцільне зазначити про таке.

Відповідно до ст. 1, ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»-мирова угода це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Згідно з ч.2, 3 ст.37 вказаного Закону, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Тобто, відповідно до цієї норми, Законом визначений вичерпний перелік осіб на яких розповсюджується виконання мирової угоди.

Згідно з ч.5 ст.38 Закону, з дня затвердження мирової угоди судом боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону -у разі невиконання мирової угоди, кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Таким чином, мирова угода визначена Законом як судова процедура, яка застосовується щодо боржника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що затверджена господарським судом у справі про банкрутство мирова угода дійсно не може бути документом, на підставі якого державні органи вчиняють будь-які дії. Оскільки ці органи не визначені мировою угодою і спеціальними нормами Закону, не встановлюються повноваження, обов'язки або права державних органів реєстрації прав вчиняти будь-які дії по реєстрації прав на підставі мирової угоди затвердженої господарським судом у справі про банкрутство.

Згідно ст.З Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції яка діє з 07 жовтня 2008 року) примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає примусового виконання зі сторони боржника умов мирової угоди.

Таким чином, мирову угоду, яку укладено у справі про банкрутство, не можна вважати виконавчим документом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 28 січня 2008 року, якою затверджена мирова угода між боржником, кредитором і третьою особою у справі № 182/126-98/3/14/18, наказ не видавався.

Крім цього, з набуттям чинності Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»пункт 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», було виключено, а тому мирова угода, затверджена судом, не вважається виконавчим документом, та не підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, апеляційний суд вірно вказав, що вказана ухвала господарського суду Київської області, яка була пред'явлена до виконання відділу земельних ресурсів міста Ірпінь, не відповідає вимогам щодо виконавчого документа.

Правильними є також висновки апеляційного суду про те, що оскільки спірні землі знаходяться на території Гостомельської селищної ради Ірпінського району Київської області, повноваження щодо їх розпорядження з урахуванням ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України належать Гостомельській селищній раді Ірпінського району Київської області.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді:

Суддя С.Я. Чалий