Постанова № 24699531, 11.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8626/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення –рішення від 25 жовтня 2011 року №0004721501,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення –рішення від 25 жовтня 2011 року №0004721501. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення –рішення №0004721501 від 25 жовтня 2011 року прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем у встановленому порядку відображено об’єкт оподаткування податком на прибуток, вірно визначено та включено до витрат другого календарного кварталу 2011 року суму від’ємного значення, тому порушення, зазначені в акті перевірки №2616\15-01\33566811\471к від 21.10.2011 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 25 жовтня 2011 року №0004721501 не відповідають вимогам діючого законодавства, тому зазначене повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до наданих заперечень проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 32) та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя»в повному обсязі. Відповідно до наданих пояснень від 07.06.2012 року вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки встановлені порушення позивачем усунені.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

16.06.2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради за №15561020000008856 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя», код ЄДРПОУ - 33566811 (а.с. 22) та взято на облік у податковому органі як платника податків з 24.06.2005 року за №5620 (а.с. 23).

ДПІ у Київському районі м. Одеси 21.10.2011 року, на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(зі змінами та доповненнями), п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України співробітниками податкового органу проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період 2 квартал 2011 року за назвою звітності –уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємства –Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя». За результатами перевірки складено Акт від 21.10.2011 року № 2616/15-01/33566811/472к, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року №0004721501 на суму 10000,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 150.1 ст. 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, TOB «Азбука Життя»включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування по pядку 06.6 від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 10000 грн. та згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року без урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2010 рік підприємством отримано прибуток у сумі 95278,00 грн.

При цьому, в Акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України в якому зазначено, що «Пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумком першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно висновків ДПІ у Київському районі м. Одеси, позивачем значення рядка 06.6 «Від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від’ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний податковий період або від’ємне значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року»в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року завищено на 10000,00 грн, внаслідок чого об’єкт оподаткування від усіх видів діяльності занижено позивачем на 10000,00 грн. Платником завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 10000 грн., оскільки від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, задеклароване платником склало 202010 грн., а встановлене перевіркою –192010 грн.

Пунктом 1 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розділ III Податкового кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Абзацом 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Згідно приписів статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на теперішній час визначаються правовими нормами ПК України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI, зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток».

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток»цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені 01.04.2011 застосовуються норми ПК України.

Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність 5 Україні»(далі - Закон №996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання. реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

П.п.14.1.188 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова різниця - це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону №996, дані бухгалтерського обліку є первинними та базовими для складання та подання до відповідних органів фінансової та податкової звітності.

Згідно з положеннями п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація є різновидом податкової звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом, позивач реалізував своє право на включення до складу валових витрат суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації за І квартал 2011 року показник такого від'ємного значення у розмірі 10000,00 грн.

Однак, з 1 квітня 2011 року в силу положень пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність.

З 1 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

В силу пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У зв'язку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. (справа № 1-рп/99), Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Також, згідно приписів Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735 розроблено відповідно до статті 58 Податкового кодексу України. Цим наказом затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов’язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби. При цьому затверджено одинадцять форм податкових повідомлень-рішень та два реєстри податкових повідомлень-рішень (направлених (вручених) платникам податків - юридичним особам, а також платникам податків - фізичним особам).

Відповідно до впровадженого Порядку передбачено складання та надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов’язань, а і на їх зменшення. Крім того, податкові повідомлення рішення приймаються на зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу. (п. 2.1)

У випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення:

за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма «Р»);

за формою згідно з додатком 9 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (форма «П») (2.2.).

Податкове законодавство України дозволяє виділити такий елементний склад реальної юридичної конструкції податку: суб'єкт податку, бюджет (фонд) надходження податку, об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення.

Залежно від функціонального призначення, елементи юридичної конструкції податку поділяються на три групи:

- фіскальні елементи (суб'єкт податку, об'єкт податку, предмет податку, податкова база, ставка податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг);

- організаційні елементи (масштаб податку, податковий період, одиниця оподаткування, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період, порядок сплати податку, бюджет(фонд) надходження);

- захисні елементи (порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Згідно приписів ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток є:

- резиденти, українські юридичні особи - суб’єкти господарювання, в тому числі, неприбуткові організації у разі отримання ними прибутку від неосновної діяльності чи доходів, що підлягають оподаткуванню; відокремлені підрозділи, за винятком представництв;

- нерезиденти, іноземні юридичні особи, які отримують доходи з джерелом походження з України, у тому числі постійні представництва нерезидентів.

Стаття 134 ПК України виділяє два об'єкти оподаткування - для резидентів і для нерезидентів:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами - визначається згідно з п. 134.1.1 ПКУ, шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України - його оподаткування розглядається в п. 160.1 ПКУ.

Слід зазначити, що п. 44.2 розділу 2 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень ПКУ.

Таким чином, для розрахунку прибутку як об’єкта оподаткування необхідно використовувати наступну формулу:

прибуток (це прибуток звітного податкового періоду )=доходи (доходи звітного податкового періоду) - собівартість (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) –інші витрати (інші витрати звітного податкового періоду).

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 ПКУ).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку впливають:

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами (п. 14.1.57 ПК України).

До складу доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (прибутку), включаються: доходи від операційної діяльності, які складаються, у першу чергу, з доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 135.4); інші доходи, що включають доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, від операцій оренди/лізингу, за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, безповоротної фінансової допомоги, доходи від реалізації необоротних активів тощо (детальніше розкрито у п. 135.5 ПК України).

Доходи, які не враховуються у розрахунку оподатковуваного прибутку, наведено в ст. 136 ПК України.

Щодо дати визнання доходів від продажу товарів (робіт, послуг), визначеної в ст. 137 ПК України. Дохід від реалізації товару тепер визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг (виконання робіт) признається за датою складання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог законодавства, який підтверджує надання послуг (виконання робіт). Таким чином, на зміну правилу визнання валових доходів за першою подією прийшов метод нарахувань, який орієнтується на перехід права власності на товар та не залежить від його оплати. За цим методом датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються, незалежно від фактичного надходження коштів (п. 137.4 ПК України). Тобто факт отримання оплати за товари (роботи, послуги) тепер взагалі не впливає на формування оподатковуваного прибутку (в тому числі дата отримання авансу не вважається датою отримання доходу).

Витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) п. 14.1.27 ПК України. Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК України.

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності; інших витрат.

В свою чергу, витрати від операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг); витрати банківських установ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг)( п. 138.8 ПКУ), а саме:

прямі матеріальні витрати - на сировину, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги) - п. 138.8.1 ПКУ;

прямі витрати на оплату праці - на зарплату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг) - п. 138.8.2 ПКУ;

амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

інші прямі витрати - витрати з придбання електроенергії, внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв - п. 138.9 ПКУ.

Інші витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування згідно приписів п. 138.10 ПКУ, включають:

- загальновиробничі витрати - витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, на обслуговування виробничого процесу, охорону праці і т.п. (п. 138.10.1 ПКУ);

- адміністративні витрати - організаційні витрати, проведення річних зборів, представницькі витрати, утримання апарату управління підприємством, службові відрядження, страхування майна, охорона, послуги зв’язку, консультаційні, інформаційні послуги, амортизація нематеріальних активів, витрати на оренду легкового автотранспорту, парковку, ПММ (п. 138.10.2 ПКУ);

- витрати на збут - реклама, дослідження ринку, пакувальні матеріали, оплата праці продавцям, транспортування, страхування товарів, гарантійне обслуговування тощо (п. 138.10.3 ПКУ);

- інші операційні витрати - витрати за операціями в іноземній валюті, амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів, податки, збори, інформаційне забезпечення (п. 138.10.4 ПКУ);

- фінансові витрати - проценти за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою, витрати, пов’язані з запозиченнями, крім включених до собівартості кваліфікаційних активів за ПС(Б)О 31 (п. 138.10.5 ПКУ);

- інші витрати звичайної діяльності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів (робіт, послуг) - добровільно передані активи, безнадійна заборгованість, придбання ліцензій та інше (п. 138.10.6 ПКУ).

Приписи ст. 29 ПКУ дає узагальнене розуміння порядку обчислення податку та процес його розрахунку. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення податкової бази на ставку податку (визначена статтею 151 ПКУ).

Податковою базою для податку на прибуток згідно із ст. 149 ПКУ є грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування.

Ставка податку на прибуток визначена статтею 151 ПКУ.

З урахуванням п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень, ставка податку на прибуток становить:

- з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. - 23%;

- з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - 21%;

- з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 19%;

- з 01.01.2014 р. - 16%.

У п. 54.1 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України. Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена Наказом ДПА України № 114 від 28.02.2011 р. Однак, звітувати за новою формою декларації потрібно, починаючи зі звіту за другий квартал 2011 року.

З огляду на вищевикладені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що на формування об’єкту оподаткування впливає цілий ряд чинників, зокрема, і наявність від'ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу встановлено порядок застосування у 2011 році п.150.1 ст.150 Кодексу, зокрема: «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011року.

Виходячи з наведених норм, платник податків здійснює розрахунок об'єкта оподаткування 2 кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за 1 квартал 2011 року, при цьому вказаними нормами не встановлено застережень щодо формування від'ємного значення 1 кварталу 2011 року лише за витратами, понесених платником податку у 1 кварталі 2011 році.

Так, суд звертає увагу, що аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення (не підтвердження) від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року можливо, якщо відповідачем належним чином буде встановлено неправомірність заявленого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року.

Декларування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року слугувало виникненню у позивача від'ємного значення з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (рядок 07 декларації за 2 квартал 2011 року).

Крім цього, слід зазначити, що ТОВ «Азбука Життя»усунені встановлені порушення, оскільки в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2011 року в рядку 06.6 підприємством не відображено від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у ТОВ «Азбука Життя»відсутні законодавчо визначені підстави для врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз визначених правових норм дає суду підстави зробити висновок, що відповідач - суб’єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158 – 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Життя»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення –рішення від 25 жовтня 2011 року №0004721501 –відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 11 червня 2012 року.

Суддя П.П.Марин

.