Постанова № 24699522, 11.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/239/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріста Ойл -Україна»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0013902310 від 20.10. 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріста Ойл -Україна»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0013902310 від 20.10.2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення на підставі неправильного застосування податкового законодавства, а саме в акті камеральної перевірки зазначено, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року не повинні включатись збитки попереднього податкового року (2010 рік), але вказаний висновок суперечить нормам Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.104-106).

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріста Ойл -Україна»(код ЄДРПОУ 31461055) зареєстровано (перереєстровано) 26.06.2008 року за № 15561450000032595 - номером запису про включення відомостей про юридичну особу, станом на дату проведення перевірки перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.07.2008 року №100126088 підприємство зареєстровано платником ПДВ з 04.07.2008 року по день підписання акту перевірки.

Таким чином, ТОВ «Пріста Ойл -Україна» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

07.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пріста Ойл-Україна»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2011 року №7062\23-10\31461055 (а.с. 8-43).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 20.10.2011 року № 0013902310, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток у сумі 148701 грн.(а.с.44)

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням форми «Р»від 20.10.2011 року № 0013902310, позивач оскаржив його до контролюючих органів вищого рівня, в результаті чого рішенням ДПА в Одеській області від 22.11.2011р. №40318/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення форми «Р»ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.10.2011 року № 0013902310 залишено без змін, а первинну скаргу директора ТОВ «Пріста Ойл-Україна»ОСОБА_1 -без задоволення (а.с.54-56) та рішенням ДПС України від 23.12.2011р. №8170/6/10-2415 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.10.2011 року № 0013902310, а скаргу ТОВ «Пріста Ойл-Україна»- без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в порушення п.150.1 Податкового кодексу України та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України підприємством завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року увійшло до складу ІІ кварталу 2011 року в сумі 8295945 грн., внаслідок чого ТОВ «Пріста Ойл-Україна»завищено показник по р.06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07.Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року»в сумі 8295945 грн.

В період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року (2 квартал 2011 року) встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 7649417 грн. та встановлено заниження об'єкта оподаткування в сумі 646528 грн. та відповідно заниження податку на прибуток на 148701 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 148701 грн. виходячи з наступного.

Щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та доказів, наданих ними, суд виходить з того, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами ПКУ вiд 02.12.2010р. № 2755-VI, зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток».

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток»цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення», пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наказ ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735 розроблено відповідно до статті 58 Податкового кодексу України. Цим наказом затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби. При цьому затверджено одинадцять форм податкових повідомлень-рішень та два реєстри податкових повідомлень-рішень (направлених (вручених) платникам податків - юридичним особам, а також платникам податків - фізичним особам).

Відповідно до впровадженого Порядку передбачено складання та надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань, а і на їх зменшення. Крім того, податкові повідомлення рішення приймаються на зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу. (п. 2.1)

У випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення:

за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма «Ф»), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства;

за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма «Р»);

за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма «Ш»);

за формою згідно з додатком 4 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди органу державної податкової служби на таке відчуження (форма «З»);

за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В1»), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;

за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В2»);

за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В3»);

за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»);

за формою згідно з додатком 9 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (форма «П»);

за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма «С»);

за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма «У») (2.2.).

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 7062/23-10/31461055 від 07.10.2011 р. Податковим органом винесено рішення форми «Р»згідно з додатком 2 за наслідками перевірок.

Тоді як, про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинно складатися окреме податкове повідомлення рішення за формою «П»згідно з додатком 9.

Податкове законодавство України дозволяє виділити такий елементний склад реальної юридичної конструкції податку: суб'єкт податку, бюджет (фонд) надходження податку, об'єкт податку, предмет податку, масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг, порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення.

Залежно від функціонального призначення, елементи юридичної конструкції податку поділяються на три групи:

- фіскальні елементи (суб'єкт податку, об'єкт податку, предмет податку, податкова база, ставка податку, податкові пільги, підстави для одержання податкових пільг);

- організаційні елементи (масштаб податку, податковий період, одиниця оподаткування, порядок обчислення податку, строк сплати податку, звітний період, порядок сплати податку, бюджет(фонд) надходження);

- захисні елементи (порядок стягнення податкового боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи стягненого податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Згідно приписів ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток є:

- резиденти, українські юридичні особи - суб'єкти господарювання, в тому числі, неприбуткові організації у разі отримання ними прибутку від неосновної діяльності чи доходів, що підлягають оподаткуванню; відокремлені підрозділи, за винятком представництв;

- нерезиденти, іноземні юридичні особи, які отримують доходи з джерелом походження з України, у тому числі постійні представництва нерезидентів.

Стаття 134 ПКУ виділяє два об'єкти оподаткування - для резидентів і для нерезидентів:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами - визначається згідно з п. 134.1.1 ПКУ, шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України - його оподаткування розглядається в п. 160.1 ПКУ.

Слід зазначити, що п. 44.2 розділу 2 ПКУ встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень ПКУ.

Таким чином, для розрахунку прибутку як об'єкта оподаткування необхідно використовувати наступну формулу:

прибуток (це прибуток звітного податкового періоду )=доходи (доходи звітного податкового періоду) - собівартість (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) -інші витрати (інші витрати звітного податкового періоду).

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 ПКУ).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку впливають:

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами (п. 14.1.57 ПКУ).

До складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (прибутку), включаються: доходи від операційної діяльності, які складаються, у першу чергу, з доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 135.4); інші доходи, що включають доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, від операцій оренди/лізингу, за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, безповоротної фінансової допомоги, доходи від реалізації необоротних активів тощо (детальніше розкрито у п. 135.5 ПКУ).

Доходи, які не враховуються у розрахунку оподатковуваного прибутку, наведено в ст. 136 ПКУ.

Щодо дати визнання доходів від продажу товарів (робіт, послуг), визначеної в ст. 137 ПКУ. Дохід від реалізації товару тепер визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг (виконання робіт) признається за датою складання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог законодавства, який підтверджує надання послуг (виконання робіт). Таким чином, на зміну правилу визнання валових доходів за першою подією прийшов метод нарахувань, який орієнтується на перехід права власності на товар та не залежить від його оплати. За цим методом датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються, незалежно від фактичного надходження коштів (п. 137.4 ПКУ). Тобто факт отримання оплати за товари (роботи, послуги) тепер взагалі не впливає на формування оподатковуваного прибутку (в тому числі дата отримання авансу не вважається датою отримання доходу).

Витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) п. 14.1.27 ПКУ. Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПКУ.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності; інших витрат.

В свою чергу, витрати від операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг); витрати банківських установ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг)( п. 138.8 ПКУ), а саме:

прямі матеріальні витрати - на сировину, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги) - п. 138.8.1 ПКУ;

прямі витрати на оплату праці - на зарплату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг) - п. 138.8.2 ПКУ;

амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів (робіт, послуг);

інші прямі витрати - витрати з придбання електроенергії, внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв - п. 138.9 ПКУ.

Інші витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування згідно приписів п. 138.10 ПКУ, включають:

- загальновиробничі витрати - витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, на обслуговування виробничого процесу, охорону праці і т.п. (п. 138.10.1 ПКУ);

- адміністративні витрати - організаційні витрати, проведення річних зборів, представницькі витрати, утримання апарату управління підприємством, службові відрядження, страхування майна, охорона, послуги зв'язку, консультаційні, інформаційні послуги, амортизація нематеріальних активів, витрати на оренду легкового автотранспорту, парковку, ПММ (п. 138.10.2 ПКУ);

- витрати на збут - реклама, дослідження ринку, пакувальні матеріали, оплата праці продавцям, транспортування, страхування товарів, гарантійне обслуговування тощо (п. 138.10.3 ПКУ);

- інші операційні витрати - витрати за операціями в іноземній валюті, амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів, податки, збори, інформаційне забезпечення (п. 138.10.4 ПКУ);

- фінансові витрати - проценти за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою, витрати, пов'язані з запозиченнями, крім включених до собівартості кваліфікаційних активів за ПС(Б)О 31 (п. 138.10.5 ПКУ);

- інші витрати звичайної діяльності, не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів (робіт, послуг) - добровільно передані активи, безнадійна заборгованість, придбання ліцензій та інше (п. 138.10.6 ПКУ).

Приписи ст. 29 ПКУ дає узагальнене розуміння порядку обчислення податку та процес його розрахунку. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення податкової бази на ставку податку (визначена статтею 151 ПКУ).

Податковою базою для податку на прибуток згідно із ст. 149 ПКУ є грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування.

Ставка податку на прибуток визначена статтею 151 ПКУ.

З урахуванням п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень, ставка податку на прибуток становить:

- з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. - 23%;

- з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - 21%;

- з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 19%;

- з 01.01.2014 р. - 16%.

У п. 54.1 ПКУ визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена Наказом ДПА України № 114 від 28.02.2011 р. Однак, звітувати за новою формою декларації потрібно, починаючи зі звіту за другий квартал 2011 року.

З огляду на вищевикладені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що на формування об'єкту оподаткування впливає цілий ряд чинників, зокрема, і наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при проведенні перевірки, відповідачем було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування. А це безпосередньо впливає на визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому, податковий орган, встановивши вказане порушення, не прийняв податкове повідомлення -рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток форми «П»(додаток №9), як то передбачено «Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків»затвердженим Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за даних обставин, відповідач фактично не змінив об'єкт оподаткування, а отже, і не мав підстав для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя вказаної статті встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме у частині третій вказаної статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.

Прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України -за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон -так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) -так звані «похідні повноваження».

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Аналіз визначених правових норм дає суду підстави зробити висновок, що відповідач /суб'єкт владних повноважень/ діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пріста Ойл - Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0013902310 від 20.10. 2011 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0013902310 від 20.10. 2011 року Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 11 червня 2012 року.

Суддя /підпис/ П.П. Марин