Постанова № 24695596, 07.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 червня 2012 р. № 2а- 4914/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Іванюк А.Ю.,

за участю: представника позивача - Колмакова В.В.,

представника відповідача - Ламанової Т.В.,

представника третьої особи - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

третя особа Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, третя особа Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 13.12.2011 № 0000680842 про зменшення ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 на 97734 грн.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року замінено неналежного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що зроблені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові висновки, які викладені в акті перевірки щодо наявності порушень податкового законодавства позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 № 0000680842 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи заперечень відповідача, просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період серпень 2011 року складено акт № 2232/42-013/32031362 від 25.11.2011р.

Відповідно до висновків акту перевірки № 2232/42-013/32031362 від 25.11.2011р. встановлені порушення ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп":

- п.15. підрозділу 2 розділу XX. Перехідні положення, п.201.1 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року на 97734,0 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесене податкове повідомлення -рішення від 13.12.2011 року № 0000680842, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 97734,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у між ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (Покупець) та ПП «Харківагрохім»(Постачальник) укладено договір віл 22.08.2011 року №Х220811-03, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити пивоварний ячмінь врожаю 2011року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані до матеріалів справи: акт прийому-передачі товару від 30.08.2011 року, податкова накладна від 30.08.2011 року №1, виписка з банку щодо оплати товару з врахуванням сум ПДВ, платіжне доручення, договір складського зберігання від 08.08.2011 року.

Оглянуті судом документи щодо виконання умов договору купівлі-продажу ячменю позивачем, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжне доручення засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Доказів фіктивності та нереальності укладеного правочину до матеріалів справи не надано, про це не заперечує і податковий орган в акті перевірки.

Щодо порушення ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" п.15. підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України, передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 -1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Судом встановлено, що основним постачальником ПП «Харківагрохім»у серпні 2011 року на суму ПДВ 96433,96 грн. є СГТОВ «Дружба»(код 00707219).

В акті перевірки № 2232/42-013/32031362 від 25.11.2011р. зроблений висновок, що ПП «Харківагрохім»не є виробником ячменя або підприємством, яке безпосередньо придбає такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств -виробників.

Вказано, що ПП «Харківагрохім»податкову накладну від 30.08.2011 №1 виписано позивачу в порушення п.15. підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України, при цьому вказано, що підприємством позивача також порушено зазначену норму.

Суд звертає увагу на те, що в п. 8.11 договору купівлі-продажу ячменю від 22.08.2011 року №Х220811-03 укладеного позивачем з ПП «Харківагрохім»вказано, що постачальник підтверджує, що товар за цим договором придбано ПП «Харківагрохім»безпосередньо у сільськогосподарського підприємства -виробника цього товару.

Вказаний договорів є дійсний, виконаний в повному обсязі та відомостей стосовно розірвання договору, визнання його недійсним повністю або окремих положень податковим органом до суду не надано. Отже при укладанні договору у підприємства позивача не виникало сумнівів щодо правдивості відомостей, які викладені в п. 8.11 договору, що узгоджується з інститутом цивільного та господарського законодавства України.

Отже, ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" придбало ячмінь у ПП «Харківагрохім»який не є виробником цього товару, а тому податковим органом неправомірно вказано порушення позивачем вимог п. 15 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України, оскільки ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" при здійсненні господарської діяльності з ПП «Харківагрохім»не було та не могло бути підприємством - виробником та підприємством, яке безпосередньо придбало зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств -виробників.

Крім того, як було зазначено з цього питання у листі ДПА України від 26.01.2011 № 2093/7/16-1517, відповідно до підпункту 209.6 статті 209 ПК Кодексу для цілей оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарським підприємством вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання н/роблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом передніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Таке сільськогосподарське підприємство реєструється суб'єктом спеціального режиму оподаткування та отримує відповідне свідоцтво в органі державної податкової служби.

Виходячи з наведених норм ПК України та консультації ДПА України придбання пивоварного ячменю (код УКТ ЗЕД 1003 00 90 00) у суб'єкта господарювання, який придбав такий ячмінь у підприємства - виробника цього товару, яке зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ у сфері сільського господарства, підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20%.

До матеріалів справи та під час перевірки, представником позивача надані копії документів на підтвердження цих обставин, зокрема свідоцтво про реєстрацію СТОВ «Дружба»(виробника ячменю) як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, договір купівлі-продажу, за яким ПП «Харківагрохім»придбало ячмінь у СТОВ «Дружба», видаткової та податкової накладних за цією операцією.

СДПІ ВПП у м.Харкові в обґрунтування порушення підприємством позивача п. 15 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України стверджує, що СТОВ «Дружба»не є виробником ячменю, придбаного позивачем у ПП «Харківагрохім». При цьому на підтвердження таких висновків ніяких належних доказів відповідачем не надано, зроблено лише посилання виключно на інформацію, отриману від Нововодолазької МДПІ, на обліку у якій перебуває СТОВ «Дружба», про дані податкові звітності СТОВ «Дружба», про невизнання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ, поданих СТОВ «Дружба», податковою звітністю, про отримання інформації, що СТОВ «Дружба»не подає статистичної звітності до місцевого управління агропромислового розвитку, про передачу земель СТОВ «Дружба»у оренду.

Суд звертає увагу на те, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу ячменю від 22.08.2011 року №Х220811-03 з ПП «Харківагрохім», а не з СТОВ «Дружба». Отже, до позивача застосована відповідальність за порушення іншими суб'єктами господарювання при здійсненні власної господарської діяльності, а саме при здійсненні діяльності ПП «Харківагрохім»з СТОВ «Дружба».

Представник відповідача в судовому засіданні не обґрунтував та не пояснив суду яким чином положення п. 15 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України стосується питання формування податкового кредиту, це також не узгоджується з нормами Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Щодо відсутності у СТОВ «Дружба»можливості для вирощування ячменю у зв'язку з переданням земель у оренду суд зазначає наступне. Податковий орган не перевірив, які саме землі СТОВ «Дружба»передало у оренду, чи були у користування СТОВ «Дружба»інші землі, достатні для вирощення зерна, проданого ПП «Харківагрохім», у який період землі СТОВ «Дружба»були передані в оренду тощо. При тому, що такий обов'язок податкових органів безпосередньо випливає з п. 56.4 ст. 56 ПК України, відповідно до якого під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

У оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні та в акті вказано, що ТОВ «Східноукраїнська компанія «МАЛТЮРОП»порушило п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається зі змісту наведеної норми, обов'язок з видачі податкової накладної та дотримання вимог до її змісту покладено на продавця товару, яким у випадку, що розглядається, було ПП «Харківагрохім». Обов'язків щодо видачі податкових накладних за цією операцією на покупця - ТОВ «Східноукраїнська компанія «МАЛТЮРОП» п. 201.1 ст. 201 ПК України не покладається, податкова накладна підприємством позивача не виписувалась.

На думку співробітників СДПІ ВПП у м. Харкові, податкова накладна №1 від 30.08.2011, виписана ПП «Харківагрохім», містить неправдиві дані щодо місцезнаходження продавця. У обґрунтування співробітники податкового органу посилаються на лист ДПІ у Фрунзенському районі М.Харкова від 21.11.2011 №6197/7/23-313, з якого вбачається, що у листопаді 2011 співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі у м. Харкова було проведено перевірку ПП «Харківагрохім»та встановлено відсутність цього підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням.

Висновок про невідповідність фактичним даним податкової накладної, зокрема адреси ПП «Харківагрохім», є непідтвердженим та помилковим.

Податкова накладна №1, про недостовірність даних якої йдеться, датована 30.08.2011р. У акті перевірки вказано, що підприємство не знаходиться за адресою, вказаною у податковій накладній, станом на 17.11.2011р. Будь-які підстави стверджувати, що станом на 30.08.2011р., тобто дату виписки податкової накладної, ПП «Харківагрохім»було відсутнє за адресою, вказаною у податковій накладній №1, й відповідно, що така податкова накладна на момент її складання містила неправдиві дані, відсутні.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано, що станом на 06.12.2011р. місцезнаходженням Приватного підприємства ПП «Харківагрохім»: м. Харків, просп. Московський, 144, відомості про юридичну особу підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Місцезнаходження юридичної особи відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного закону є відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі, так само як і відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 ст. 17).

Отже, доки до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, місцезнаходженням такої особи з юридичної точки зору для усіх, у тому числі ТОВ Східноукраїнська компанія «МАЛТЮРОП», СДПІ ВПП у м. Харкові, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, будь-яких органів державної влади або місцевого самоврядування, будь-яких інших юридичних та фізичних осіб, є адреса, наявна у Єдиному державному реєстрі.

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" повністю виконало свої зобов'язання по договору купівлі-продажу ячменю від 22.08.2011 року №Х220811-03, що свідчить про правомірне включення до податкового кредиту сплачених сум, які підтверджені податковою накладною, складеною контрагентом з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 13.12.2011р. № 0000680842, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В зв'язку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, третя особа Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 13.12.2011р. № 0000680842 про зменшення ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011р. на 97734,0 грн. (дев'яноста сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (код ЄДРПОУ 32031362) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 977.34 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень 34 копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко