Постанова № 24695248, 30.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1148/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Поливяної Ю.М.,

представника відповідача - Чалої О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тандем-2002") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 № 0002372301 та № 0002382301.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок ДПІ у м. Полтаві щодо заниження ТОВ "Тандем-2002" податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся, вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення ТОВ "Тандем-2002" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток та вимог Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість. Зазначав, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Флоратекс".

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" зареєстроване як юридична особа 24.07.2002 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 32081777, свідоцтво серії А01 № 739002. Позивач є платником податків та перебуває на обліку в податкових органах.

В період з 19.09.2011 по 23.09.2011 працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Тандем-2002" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватного підприємства "Флоратекс" (далі по тексту - ПП "Флоратекс") за період з 01.11.2009 по 31.12.2009.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 6938/23-2/32081777 від 23.09.2011, в якому вказано на порушення ТОВ "Тандем-2002" вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2009 року в сумі 20175,00 грн та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено від'ємне значення по податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 16140,00 грн (а.с. 15-21).

На підставі висновків даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 11.10.2011 було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002372301, відповідно до якого ТОВ "Тандем-2002" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 25218,75 грн, в тому числі 20175,00 грн - за основним платежем, 5043,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11);

- № 0002382301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість загалом у розмірі 16140,00 грн за основним платежем (а.с. 12).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що ТОВ "Тандем-2002" у період, що перевірявся, в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Флоратекс".

За наслідками здійснення даної господарської операції позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 20175,00 грн та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарів, в розмірі 16140,00 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість на вказані суми.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Флоратекс", а відтак первинні документи, що надані таким контрагентом позивачу в межах здійснення господарських операцій не несуть доказового змісту та не можуть бути підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ у м. Полтаві та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "Тандем-2002" (по тексту договору - Покупець) та ПП "Флоратекс" (по тексту договору - Постачальник) було укладено договір поставки від 23.11.2009 № 23/11/09-БТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватись у відповідності з Договором, вказуються в накладних, які з моменту підписання сторонами стають невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється партіями протягом всього строку дії Договору, у визначені сторонами строки на умовах СРТ України, Чернівецька область, м. Сокиряни, пров. Ватутіна, 8, склад Виправної колонії № 67, згідно правил Інкотермс у редакції 2000 року Поставка товару здійснюється автомобільним або іншими видами транспорту за взаємною згодою сторін. Оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 50% передплати вартості товару. Кінцевий розрахунок за товар Покупець здійснює протягом 3 банківських днів з моменту фактичної поставки товару. Постачальник надає Покупцю (його представнику) на товар, що поставлено відповідно до Договору, наступні документи: рахунки-фактури на товар; накладні; податкові накладні; сертифікат якості підприємства-виробника; копії транспортних накладних. (а.с.22-23).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних від 24.11.2009 № 0000827, від 08.12.2009 № 0000880, видаткової накладної від 08.12.2009 № ФЛ-0000805, рахунку-фактури від 19.11.2009 № ФЛ-0000776, виписки з рахунків підприємства, акт приймання-передачі від 09.12.2009 № 3 (а.с. 24-30).

Дослідивши в судовому засіданні вказані документи судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, судом у ТОВ "Тандем-2002" було витребувано докази транспортування товарно-матеріальних цінностей (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортну накладну).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП "Флоратекс" до ТОВ "Тандем-2002" здійснювалась разом з вапняком та піском будівельним, що перевозився залізничним транспортом.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковою умовою при здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпункту 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортної накладної та дорожнього листа на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ПП "Флоратекс" до ТОВ "Тандем-2002", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданої господарської операції.

Посилання позивача на те, що придбаний у ПП "Флоратекс" товар в подальшому використовувались ТОВ "Тандем-2002" при продажі вапняку та піску будівельного, в тому числі як доказ його транспортування, судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих первинних документів (акти на списання біг-бегів, вантажні накладні, накладними на відпуск матеріалів на сторону) не видається можливим встановити факт продажу позивачем саме тих товарно-матеріальних цінностей, що придбані ним у ПП "Флоратекс" (а.с. 64-103).

Окрім вищезгаданого, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що вироком Святошинського районного суду м. Києва у справі 1-130/2011 від 20.05.2011 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме: щодо створення та придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ПП "Флоратекс" (а.с. 43-51).

Так, у даному вироку зазначено, що гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створили мережу фіктивних підприємств, за допомогою яких отримували кошти за послуги з переведення безготівкових коштів у готівку. З даною метою, гр. ОСОБА_4 на ім'я своєї дружини було придбано ПП "Флоратекс", що фактичної господарської діяльності не здійснювало, а являлося лише транзитним підприємством при перерахуванні готівкових коштів з одного банківського рахунка на інший.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на вказані в акті перевірки суми.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 № 0002372301 та № 0002382301. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у м. Полтаві норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 05 червня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник