Постанова № 24695222, 07.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1828/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Чухліб Г.О.

за участю: представника позивача - Панченко О.О., ОСОБА_2

представника відповідача - Серкова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року № 0003982301, № 0003992301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бест" (код ЄДРПОУ 30406433) з питань дотримання вимог податкового валютного іншого законодавства за період з 01.07.2010року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 6/22-2/30406433 від 02.03.2012 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2012 року № 0003982301, яким ТОВ "Бест" збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326013 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30035,75 грн. та № 0003992301 яким ТОВ "Бест" збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 237709 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6749 грн. Як зазначає позивач спірні рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок та направлень від 06.02.2011 року №279, №280, №281 державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у м.Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бест" (код ЄДРПОУ 30406433).

В ході перевірки встановлено порушення п.5.1. ст. 5 та п.п. 5.2.1., п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР . За результатами перевірки складено акт № 6/22-2/30406433 від 02.03.2012 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 22 березня 2012 року № 0003982301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326013 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30035,75 грн. та № 0003992301 яким позивачузбільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 237709 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6749 грн.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності прийняття ДПІ у м.Полтаві податкових повідомлень рішень від 22 березня 2012 року № 0003982301, № 0003992301, суд встановив наступне.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 237709,00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2010 року -на суму 73009,00 грн.; січень 2011 року -на суму 157436 грн., березень 2011 року -на суму 7264 грн.

Згідно Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР із змінами та доповненнями визначено коло платників податків на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно з пунктами 4.1, 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видане відповідне свідоцтво серія А00 № 712303 (а.с.9)

Позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 304064316328), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100045835, виданого ДПІ у м. Полтаві.

Між позивачем та ТОВ "Кварц" було укладено договір купівлі -продажу № 8 від 04.01.2010 року (а.с.153), а також договір купівлі -продажу № 7 від 04.01.2011 року (а.с.154).

На виконання договору купівлі -продажу № 8 від 04.01.2010 року ТОВ "Кварц" передав у власність ТОВ "Бест" у період 01.07.2010р. по 31.12.2010 року ПММ на загальну суму 4948881,70 грн., в той же час, у відповідності до Акту перевірки, відповідач не визнав факт поставки дизпалива в кількості 54,116 т. на суму 257304,00 грн.

На виконання договору купівлі -продажу № 7 від 04.01.2011 року ТОВ "Кварц" передав у власність ТОВ "Бест" у період 01.01.2011р. по 31.12.2011 року ПММ на загальну суму 4889098,51 грн., проте, відповідач не визнав факт поставки, а саме: дизельного пального в кількості 71,448 т. на суму 637894,20 грн.; бензину автомобільного А-92 в кількості 18,284 т. на суму 187680,00 грн.; бензину автомобільного А-95 в кількості 14,778 т. на суму 162624,00 грн.

Разом з тим, ТОВ "Кварц" разом з переданою продукцією надавав ТОВ "Бест" сертифікати відповідності, прийом -передача товару відбувався на ТОВ "Кварц" через уповноваженого представника ТОВ "Бест"- ОСОБА_5 на підставі довіреностей, які відображені у книзі обліку довіреностей, за використання яких ОСОБА_5 відзвітувався до бухгалтерії позивача.

Позивач провів оплату ТОВ "Кварц" за бензин А-95, А-92 та дизельне пальне шляхом перерахування коштів у безготівковому вигляді наступним чином: 01.12.2010 року в сумі 159965,50 грн.; 02.12.2010 року в сумі 20781,50 грн.; 20.12.2010 року в сумі 257304,00 грн.; 12.01.2011 року в сумі 70000,00 грн.; 12.01.2011 року в сумі 221349,00 грн.; 14.01.2011 року в сумі 138618,00 грн.; 21.01.2011 року в сумі 77280,00 грн.; 25.01.2011 року в сумі 151920,00 грн.; 25.01.2011 року в сумі 114720,00 грн.; 30.03.2011 року в сумі 129168,00 грн. (а.с.171-176). На момент проведення перевірки позивач не мав кредиторської заборгованості перед ТОВ "Кварц".

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Кварц" виписав та надав позивачу податкові накладні (а.с.177-186), які оформлені згідно вимог пп.. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР. Відповідач зауважень до змісту податкових накладних, що стосується змісту оподатковуваної господарської операції, її вартісних та кількісних показників або ідентифікації її учасників ні під час проведення перевірки, ні під час слухання справи у суді, не висував.

На підтвердження виконання умов договору № 8 від 04.01.2010 року та договору купівлі -продажу № 7 від 04.01.2011 року ТОВ "Кварц" були виписані та надані позивачу видаткові накладні: № РН-0002302 від 03.12.2010 року на суму 180747,00 грн.; № РН-0002342 від 20.12.2010 року на суму 257304,00 грн.; № РН-0000003 від 12.01.2011 року на суму 17737,00 грн.; № РН-0000006 від 13.01.2012 року на суму 273612,00 грн.; № РН-0000009 від 17.01.2011 року на суму 138618,00 грн.; № РН-0000011 від 18.01.2011р. на суму 37680,00 грн.; № РН-0000013 від 18.01.2011р. на суму 69309,00 грн., № РН-0000014 від 18.01.2011р. на суму 69309,00 грн.; № РН-0000016 від 19.01.2011р. на суму 69309,00 грн.; № РН-0000019 від 21.01.2011р. на суму 77280,00 грн.; № РН-0000030 від 26.01.2011р. на суму 39840,00 грн.; № РН-0000031 від 26.01.2011р. на суму 39600,00 грн.; № РН-0000033 від 26.01.2011р. на суму 37440,00 грн.; № РН-0000035 від 26.01.2011р. на суму 37440,00 грн.; № РН-0000037 від 27.01.2011р. на суму 37440,00 грн.; № РН-0000290 від 31.03.2011р. на суму 43584,00 грн. (а.с.165-170).

Товар отриманий у ТОВ "Кварц" був доставлений на склад ПММ по вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, який знаходиться у позивача в оренді з 2009 року згідно укладених договорів оренди нежитлової будівлі та на АЗС № 1 по вул. Кагамлика, 82б м. Полтава, яка також знаходиться у користуванні позивача на умовах оренди згідно укладених договорів оренди, як власним транспортом позивача, так і згідно укладених договорів на автопослуги з ФОП ОСОБА_3 (договір на автопослуги № 1-А від 05.01.2010р., договір на автопослуги № 1-А від 04.01.2010р. зі змінами внесеними згідно до додаткової угоди № 1 від 01.03.2011 року). За надані автопослуги з ФОП ОСОБА_3 з боку ТОВ "Бест" було проведено оплату в повному обсязі. Перевезення вказаних вантажів були узгоджені з УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, що підтверджується Узгодженням маршруту перевезення небезпечного вантажу № 1432\Т14 на ТЗ № МАЗ д\н НОМЕР_1 причеп НОМЕР_2, яке було отримано в УДАІ ГУМВС України в Полтавській області 30.09.2010 року та листом УДАІ УМВС України в Полтавській області від 22.02.2012 року № 11\6-945.

Надходження нафтопродуктів на склад АЗС № 2 (вул. Центральна, 43, с. Щербанів, Полтавського району) відображено у змінних звітах АЗС № 2 та АЗС № 1 форма № 25 -нп, а по АЗС № 1 було відображено у фіскальних чеках Z - звіту касового апарату, у Журналі вимірювання нафтопродуктів (нафти в резервуарах) форми № 7-НП.

Факт виконання ТОВ "Кварц" та позивачем договору № 8 від 04.01.2010 року та договору купівлі -продажу № 7 від 04.01.2011 року також зафіксовано у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП, де відображено рух дизельного пального за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, а також отримане у власність дизельне пальне 03.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0002302 на суму 180747,00 грн. та 20.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0002342 на суму 257304,00 грн. відображено у даній книзі під порядковим номером № 5 та № 28; у Журналі обліку надходження нафтопродуктів (нафти) (форма № 13-ВП) на АЗС № 1 (м. Полтава по вул. Кагамлика, 82 б), де відображено рух автомобільного бензину А-95 у 2011 році, який був отриманий 26.01.2011 року у власність бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000030 на суму 39840,00 грн. в кількості 3,710 т. та бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000290 на суму 43584,00 грн. в кількості 3,648 т. відображено у вказаному журналі під порядковим номером № 3 та № 8; у Журналі обліку надходження нафтопродуктів (нафти) (форма № 13-ВП) на АЗС № 1 (м. Полтава по вул. Кагамлика, 82 б) під №№ 3-6 відображено отриманий у власність бензин автомобільний А-92 згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 18.01.2011 року на суму 37680,00 грн. в кількості 3,658 т.; року згідно видаткової накладної № РН-0000019 на суму 77280,00 грн. в кількості 3,643т.; № РН-0000033 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,658 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 6, 11, 13, 14, 15 відображено отримане у власність дизпаливо згідно видаткової накладної № РН-0000003 на суму 17737,00 грн. в кількості 1,996 т., дизпаливо отримане 13.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000006 на суму 273612,00 грн. в кількості 30,913 т., дизпаливо отримане 17.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000009 на суму 138618,00 грн. в кількості 15,420 т., дизпаливо отримане 18.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000013 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,692 т., дизпаливо отримане 18.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000014 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,692 т. та дизпаливо отримане 19.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000016 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,735 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 5 відображено отриманий у власність 26.01.2011 року бензин автомобільний А-92 згідно видаткової накладної № РН-0000035 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,658 т. та отриманий 27.01.2011 року бензин автомобільний А-92 згідно видаткової накладної № РН-0000037 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,667 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 25 відображено отриманий у власність 26.01.2011 року бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000031 на суму 39600,00 грн. в кількості 3,710 т. та отриманий 31.03.2011 року бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000290 на суму 43584,00 грн. в кількості 3,648 т.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, деякі партії товару, які були придбані позивачем у ТОВ "Кварц", відразу реалізовувалися контрагентам позивача або проходили транзитом, що знайшло своє відображено у бухгалтерському обліку та підтверджено наданими позивачем доказами.

Помилки у оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, так як з наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, укладених договорів та дозвільної документації вбачається, що мав місце фактичний рух активів та відбувалися зміни у зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю. Також судом встановлений факт подальшої реалізації позивачем товару придбаного у ТОВ "Кварц".

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Кварц" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що податковим органом неправомірно здійснення донарахування ТОВ "Бест" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 244 458 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж в розмірі 237 709,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 6749,00 грн.

Щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1., п.5.2., п.5.1., п.п.5.3.9., п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з прибутку підприємств всього у сумі 326013,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року в сумі 120139,00 грн.; 1 квартал 2011 року 205874,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1. цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт відсутності товарно-транспортних накладних при перевезенні товару або оформлення їх з помилками при факті оприбуткуванні покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку, що неправомірності віднесення до валових витрат на придбання товару від певного контрагента, а тому висновок відповідача, що ТОВ "Бест" неправомірно віднесено до складу валових витрат на придбання ПММ від ТОВ "Кварц" в сумі 1 188 541 грн. в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року -на суму 365043 грн.; 1 квартал 2011 року -на суму 823498 грн. Крім того, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження даного порушення.

Щодо порушення позивачем п.5.1. ст. 5 та п.п. 5.2.1., п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, а саме двічі включено до складу валових витрат -витрати в розмірі 41414 грн. на придбання матеріалів, використаних для ремонту основних засобів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно даних Головної книги за ІІІ -ІУ квартал витрати - 13 452 536 грн., витрати включені в Декларацію за ІІІ -ІУ квартал 13 346 513 грн. (19 829 599 грн. (код рядка 06 скореговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік) -6 483 086 грн. (код рядка 06 -скореговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за І півріччя 2010 року) = 13 346 513 грн.).

Різниця за даними Головної книги за ІІІ -ІУ квартал та за даними Декларацій за ІІІ -ІV квартал становить 106 023 грн. (13 452 536 грн. - 13 346 513 грн.).

Витрати включені в Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств -уточнююча за 2010 рік - 60358 грн. (19 920 350 грн. (код рядка 04 - витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування Податкової декларації з податку на прибуток підприємств -уточнююча за 2010 рік) -19 829 599 грн. (код рядка 06 -скориговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік) -30393 грн. (код ряд 07 - сума амортизаційних відрахувань Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік).

Актом перевірки встановлено, що підприємством при складані Декларації про прибуток за 4 квартал 2010 року не зменшено валові витрати по рядку 04.1 на суму 74097, 72 грн. -на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 74097,72 грн., у тому числі: по фізичній особі ОСОБА_2 -у розмірі 46908,23 грн. по фізичній особі ОСОБА_4 -у розмірі 27188,49 грн.

Оцінюючи обґрунтованість цих висновків відповідача, суд виходить з того, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бест" у грудні 2010 року здійснило списання кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, на суму 74097,72 грн., а саме: перед фізичною особою ОСОБА_4 у розмірі 27188,49 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 46908,23 грн. як заборгованість за отримані послуги оренди автомобілів згідно до договорів оренди від 01.01.2003 року, яка в 2003 році була включена до складу валових витрат.

Операцію по списанню кредиторської заборгованості відображено у бухгалтерському обліку по дебету рахунку 685 та кредиту рахунку 717 на загальну суму 74097,72 грн.

Суд зазначає, що за твердженням відповідача, у зв'язку з тим, що ТОВ "Бест" не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, не бере до уваги, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід.

Виходячи зі змісту положень п.4.1 ст.4 Закону під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Згідно пп.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2010 року позивачем було списано кредиторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 74097,72 грн., у тому числі: по фізичній особі ОСОБА_2 -у розмірі 46908,23 грн. по фізичній особі ОСОБА_4 -у розмірі 27188,49 грн., яка у розумінні пп.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 наведеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Суд зауважує, що зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг.

Положеннями п.11.2. ст.11 Закону регламентовано що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладе, суд зазначає, що позивач отримавши на підставі актів виконаних робіт послуги по оренді автомобілів, правомірно та у відповідності до вимог п.11.2. ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс їх вартість до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання послуг).

Таким чином, оскільки ТОВ "Бест" не проводило здійснення компенсації вартості послуг, які отримало безоплатно так як у разі відсутності факту оприбуткування товарів та віднесення їх вартості до валових витрат, мало місце відсутність кредиторської заборгованості, яку за спливом строку давності необхідно віднести до складу валових витрат.

Крім того, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не ставить в залежність право платника податку на включення вартості отриманих послуг по першій події до складу валових витрат від їх оплати в майбутньому.

Діючим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування послуг), у разі не оплати послуг у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновок відповідача про завищення позивачем за 2010 рік валових витрат на суму 74097,72 грн. внаслідок порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідає фактичним обставинам у справі та діючому законодавству.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи віднесено витрати на правову допомогу та витрати сторін, їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частина 1 ст. 90 КАС України встановлює, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), але у межах, встановлених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України визначається постановою Кабінету Міністрів України" від 27 квітня 2006 року N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Відповідно до даної постанови, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб'єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу. Якщо компенсація відповідно до КАС України сплачується за рахунок держави, тоді вона не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.

Представником позивача не надано розрахунку оплати послуг адвоката про надання правової допомоги згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Тому, витрати пов'язані з наданням правової допомоги в користь позивачки стягненню не підлягають.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст. 168 КАС України, суд першої інстанції, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За наявності передбаченого законом розрахунку оплати послуг адвоката позивач в порядку п.3 ч.1 ст. 168 КАС України вправі звернутися до суду першої інстанції, який вирішив спір, з заявою про стягнення витрат на допомогу адвоката, що дасть підставу для ухвалення додаткової постанови та стягнення таких витрат на користь позивача.

Судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу, не підлягають поверненню з Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Між тим, постановою КМУ №590 від 27.04.2006р. "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничні витрати по сплаті компенсації за правову допомогу. Так, зазначеною Постановою КМУ встановлено, що якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень, то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачем надано договір №15 про надання правової допомоги від 27 березня 2012 року, відповідно до якого гонорар складає 750,00 грн. та гонорар в розмірі 3500,00 грн.

В той же час, позивачем не надано відомостей (акти виконаних робіт та інш.), які б свідчили про витрачений адвокатом час на консультації, складання позовної заяви, участь у судових засіданнях, що перешкоджає суду визначити розмір компенсації, яка б підлягала відшкодуванню позивачу як понесені витрати на правову допомогу.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0003982301, № 0003992301 від 22 березня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко