Постанова № 24695115, 22.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року місто Київ № 2а-1635/12/1070

09.58

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Сусліков Ю.А., ОСОБА_2.,

відповідача: Ступак Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол» доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол», звернувся до суду з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 24.04.2012 року.

24.04.2012 року розгляд справи відкладено на 16.05.2012 року.

16.05.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2012 року.

В судовому засіданні 22.05.2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Надали суду додаткові докази по справі, а саме виписки по рахунку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 11.09.2006 року, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 40, ідентифікаційний № 34446773.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2012 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 76/14/2301-34446773 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВД «КуПол»код ЄДРПОУ 34446773 з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «ПМС Груп», код ЄДРПОУ 36491744, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено ПДВ в розмірі 714 326, 00 гривень, в тому числі за листопад 2009 року в сумі 147 981, 00 гривень, за січень 2010 року в сумі 179 577, 00 гривень, за лютий 2010 року в сумі 110 000, 00 гривень, за березень 2010 року в сумі 61 676, 00 гривень, за квітень 2010 року в сумі 16 324, 00 гривень, за червень 2010 року в сумі 53 333, 00 гривень, за серпень 2010 року в сумі 75 667, 00 гривень, за вересень 2010 року в сумі 11 967, 00 гривень, за жовтень 2010 року в сумі 57 801, 00 гривень;

- пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 892 908, 00 гривень, в тому числі за ІV квартал 2009 року в розмірі 184 977, 00 гривень, за І квартал 2010 року в розмірі 440 305, 00 гривень, за ІІ квартал 2010 року в розмірі 85 833, 00 гривень, за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 109 542, 00 гривень, за ІV квартал 2010 року в розмірі 72 251, 00 гривень.

На підставі Акту перевірки № 76/14/2301-34446773 від 17.02.2012 року, Фастівською ОДПІ Київської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0000702301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -714 326, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 178 581, 50 гривень та № 0000692301 від 14.03.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем -892 908, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223 227, 00 гривень.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -ТОВ «ПМС Груп», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

При відпрацюванні підприємств відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Фастівської ОДПІ Київської області проведено перевірку та складено Акт № 142/27/2302-36491744 від 23.05.2011 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ПМС Груп», код за ЄДРПОУ 36491744, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Хелдіг», код ЄДРПОУ 34600795 та ТОВ «Дерикторія», код ЄДРПОУ 36531027 за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року».

В акті зазначено, що перевірка проводилася на підставі кримінальної справи № 69-110 про умисне ухилення від сплати податків ТОВ «Караван НАТС Україна»та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Під час слідства було встановлено, що упродовж 2008-2010 років група осіб організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Дерикторія», яке було створено та зареєстровано на ОСОБА_4 та ТОВ «Хелдіг», яке було створено та зареєстровано на ОСОБА_5. В протоколах допитів громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено, що директорами даних підприємств вони стали за грошову винагороду, але в подальшому господарською діяльністю вказаних підприємств вони не займалися. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємств не підписували та не уповноважували на це будь-яких інших осіб. В протоколі допиту директора ТОВ «ПМС Груп»ОСОБА_6 повідомив, що особисто він з ТОВ «Дерикторія»та ТОВ «Хелдіг»взаємовідносин не мав та з керівниками даних підприємств не зустрічався, що згідно довіреності, оформленням документів від імені ТОВ «ПМС Груп»займався ОСОБА_2.

Як зазначено в Акті перевірки, в ході перевірки ТОВ «ПМС Груп», інспектором були враховані всі слідчі дії та визнано нікчемними угоди між ТОВ «ПМС Груп»та ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Хелдіг», адже дані підприємства не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «ПМС Груп». Вказані порушення податкового обліку детально описані в Акті перевірки Фастівської ОДПІ Київської області № 142/27/2302-36491744 від 23.05.2011 року.

Досудовим слідством встановлено, що ТОВ «ПМС Груп»в період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року отримані від ТОВ «Дерикторія»та ТОВ «Хелдіг»товари (роботи, послуги) постачало в адресу позивача.

Для дачі показів у кримінальній справі № 02-7750 про умисне ухилення від сплати податків о/у ГВПМ Білоцерківської ОДПІ капітаном податкової міліції Лисенко В.В., допитано директора ТОВ «ВД «КуПол»ОСОБА_8. В протоколі допиту ОСОБА_8 від 05.12.2011 року вказано, що з 31.05.2007 року він є директором ТОВ «ВД «КуПол». З директором ТОВ «ПМС Груп»ОСОБА_8 підписував угоду особисто, оформленням первинних документів щодо купівлі товарів (робіт, послуг) відбувалося зі сторони директора ТОВ «ПМС Груп»ОСОБА_6, а директором ТОВ «ВД «КуПол»лише підписувалися та відображалося по регістрам бухгалтерського обліку та у податковій звітності підприємства. Прийом передачу товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ПМС Груп»здійснював переважно директор ТОВ «ВД «КуПол»ОСОБА_8, а в його відсутність завідуючий виробництвом ОСОБА_9.

Наявність проведення фінансово-господарських взаємовідносин та повне виконання умов договору від 27.08.2010 року № 27/08-2010 щодо постачання паперу та договору від 02.11.2009 року № 04/01-2010, укладених між позивачем та ТОВ «ПМС Груп»були виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, ТОВ «ПМС Груп»повністю нарахувало та включило до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та до валового доходу, у грошовому еквіваленті, всі фактично проведені операції з постачання товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які були здійсненими за вищевказаними договорами та саме тому щодо нарахування своїх податкових зобов'язань з ПДВ та сум валового доходу ТОВ «ПМС Груп»по взаємовідносинах з позивачем, відповідачем будь-яких порушень не встановлено.

Позивачем всі придбані у ТОВ «ПМС Груп»товари та послуги (папір, друк паперу, ТО поліграфічного обладнання), використало у власній господарській діяльності (видання книг, журналів та періодичних публікацій), що відповідає положенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вказані операції з придбання товарів та послуг на час проведення перевірки, у відповідності до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджується наявними у позивача податковими накладними.

При цьому, всі вищевказані податкові накладні були підписані уповноваженою ТОВ «ПМС Груп»особою здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплені печаткою продавця, тобто ТОВ «ПМС Груп»відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, при проведенні фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу (постачанню) товарів (робіт, послуг) згідно укладених відповідно до вимог цивільного законодавства договорів між позивачем та ТОВ «ПМС Груп», відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 16.05.1996 року, були складені первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, акти, платіжні доручення тощо.

Таким чином, вищевказаними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджені валові витрати позивача, які проведені у зв'язку з організацією і веденням виробництва, реалізацією продукції тощо.

Крім цього, усі договори, укладені між позивачем та ТОВ «ПМС Груп»були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України у загальному порядку, тобто у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Позивачем та ТОВ «ПМС Груп»при укладанні вказаних договорів були додержані всі вимоги закону, які передбачені нормами Цивільного кодексу України та за наслідками їх укладання відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України були набуті цивільні права та обов'язки, що також підтверджується описаним в Акті перевірки виконанням цих договорів і даними бухгалтерського обліку позивача по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», за яким станом на 31.12.2010 року заборгованість відсутня.

Отже, висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «ПМС Груп»є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Тобто, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг по поставці обладнання для виготовлення поліграфічної продукції, по обслуговуванню такого обладнання, поставці паперу. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки та в позовній заяві немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ПМС Груп»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Твердження відповідача, що по ланцюгу постачання ТОВ «ПМС Груп» не мав можливості отримати такий товар чи послуги від своїх контрагентів «ТОВ «Деректорія»та ТОВ «Холдінг», а відтак не мав можливості поставити вказаний товар та надати послуги позивачу до уваги судом не беруться, так як спростовуються наданими позивачем доказами про отримання такої продукції, послуг, їх оплату та про використання їх у власній господарській діяльності.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаної послуги та завищення валових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі -Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності, а саме: договір від 02.03.2009 року на виготовлення поліграфічної продукції, укладеного між позивачем та ТОВ «Юні вест Медія». Відповідно до якого договір діє до 31.12.2009 року, однак строк дії може бути автоматично продовженим на невизначений строк у випадках, якщо ні одна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі у цьому договорі. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), платіжні доручення. Також, позивачем надано договір по оренді транспортних засобів з ПП «Ефф-Систем»на підтвердження перевезення придбаних товарів, договір оренди нерухомого майна від 07.07.2008 року на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання придбаного товару, надано акти приймання-передачі отриманих в оренду товарів та копії платіжних доручень, що свідчать про оплату за надний в оренд товар.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат позивач є безпідставними, а отже порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, та абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР судом не встановлено.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів та послуг, які підтверджені податковою накладною, придбані товари та послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000702301 від 14.03.2012 року та № 0000692301 від 14.03.2012 року.

Водночас, суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача виходив саме з факту не встановлення нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «ПМС Груп», а посилання позивача на пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України як на підставу для задоволення позовних вимог вважається судом хибними.

Так, відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд вважає, що ця норма підлягає застосуванню саме до того підприємства, відносно посадових осіб якого було порушено кримінальну справу і в рамках якої перевіряється саме таке підприємство.

Перевірка ж позивача проходила відповідно до постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 13.12.2011 року в рамках кримінальної справи № 02-7750, порушеної по обвинуваченню директора ТОВ «ПМС-Груп»ОСОБА_6. в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та ОСОБА_2, який виконував обов'язки головного бухгалтера ТОВ «ПМС-Груп».

Отже, за наслідками перевірки відповідач повинен був винести податкові повідомлення-рішення.

Однак, з підстав саме не доведення відповідачем факту нікчемності правочинів, суд дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000702301 від 14.03.2012 року та № 0000692301 від 14.03.2012 року є необґрунтованими та безпідставними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000702301 від 14.03.2012 року та № 0000692301 від 14.03.2012 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол» судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 травня 2012 р.