Рішення № 24693271, 13.06.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.12 Справа № 9/5014/1065/2012.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 38 184 грн. 79 коп.

в присутності представників:

від позивача -ОСОБА_1, дов. б/н від 15.05.12, ОСОБА_2, дов. б/н від 15.05.12, ОСОБА_3, дов. б/н від 12.06.12

від відповідача -ОСОБА_4, дов. б/н від 02.04.12

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сплаченого штрафу в розмірі 38184,79 грн., спричиненої в результаті невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором поставки № 108 від 04.01.09.

У судовому засіданні 13.06.12 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про заміну предмету позову, якою фактично не змінює, а конкретизує заявлені до стягнення суми, тому суд приймає подане клопотання до розгляду.

Відповідач, ТОВ "ВКФ "Проміндустрія", проти позову заперечує, зважаючи на таке.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування, однак для цього необхідно довести склад цивільного правопорушення.

При цьому обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено його вини у спричиненні шкоди.

Доводи позивача полягають у наступному.

Між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 108 від 04.01.09, який додаткової угодою від 05.01.10 було пролонговано до 31.12.10, згідно з яким останній зобов'язався здійснювати поставки нафтопродуктів, а позивач -приймати їх та сплачувати за них певну суму.

3-го та 20-го грудня 2010 року відповідач здійснив поставку нафтопродуктів на загальну суму 81317,94 грн.

У подальшому, за наслідками документальної перевірки, проведеної податківцями м. Лисичанська, було складено акт перевірки № 93/23-00418030 від 21.10.11, яким встановлено факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, що є порушенням вимог податкового законодавства, яке призвело до завищення валових витрат з ПДВ в розмірі 67764,95 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 13552,99 грн.

В результаті цього порушення податковим органом було донараховано позивачу податкові зобов'язання на загальну суму 38184,79 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.11.11.

Позивач вважає, що донарахування йому податкових зобов'язань на вказану суму є збитками, спричиненими відповідачем внаслідок невиконання ним зобов'язання, передбаченого п. 1.3 договору поставки щодо надання всіх товаросупровідних документів.

Оскільки умовою п. 6.1 договору передбачено, що за порушення умов договору винна сторона має відшкодувати своєму контрагенту спричинені цим збитки, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Крім того, умовою п. 6.2 договору передбачена відповідальність відповідача за ненадання товаросупровідних документів або порушення строку їх надання у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від вартості партії товару, який за розрахунком позивача складає 67 грн.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинило неналежне виконання спірного договору поставки відповідачем шкоду позивачу в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки,

2) збитків,

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

4) вини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 108 від 04.01.09 (А.С. 13 -17), який додаткової угодою від 05.01.10 (А.С. 18) було пролонговано до 31.12.10, згідно з яким останній зобов'язався здійснювати поставки нафтопродуктів, а позивач -приймати їх та сплачувати за них певну суму.

3-го та 20-го грудня 2010 року відповідач здійснив поставку нафтопродуктів на загальну суму 81317,94 грн., про що свідчать видаткові накладі № РН-001362 та № РН-001433 (а.с. 19, 20).

У подальшому, за наслідками документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, проведеної податківцями м. Лисичанська, було складено акт перевірки № 93/23-00418030 від 21.10.11 (а.с. 21 -28).

Вказаним актом встановлений факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, що є порушенням вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з відповідачем, яке призвело до завищення валових витрат з ПДВ в розмірі 67764,95 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 13552,99 грн.

В результаті цього порушення податковим органом було донараховано позивачу податкові зобов'язання на загальну суму 38184,79 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.11.11 (а.с. 29).

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступних принципових позицій.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За умовою п. 1.3 спірного договору серед інших обов'язків відповідача покладений обов'язок передати усю належним чином оформлену документацію на товар, без визначення конкретної документації.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних щодо поставки товару, які свідчать як про факт поставки, так і про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань в цій частині.

Умова п. 6.1 договору містить право позивача відшкодувати збитки у вигляді сплачених фінансових та штрафних санкцій, які були пред'явлені йому з боку державних органів за відсутність необхідних документів на товар, які мають бути надані відповідачем у належному виді).

Видаткові накладні, про які йшлося вище, були надані позивачу у належному виді, позивач прийняв товар за цими накладними та під час приймання товару не висловив жодних претензій відповідачу з цього приводу.

Аналогічна ситуація склалася й за умовою п. 6.2 договору, згідно з якою позивачу надане право стягувати штраф в розмірі 0,1% від вартості партії товару за не надання товаросупровідних документів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів, та не єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд звертає увагу на те, що поставка товару відбулася з 3-го по 20-е грудня 2010 року, перевірка податкового органу була здійснена 21 жовтня 2011 року, в проміжок цього часу позивач не здійснив жодних дій щодо своєчасного витребування необхідних йому документів на товар, чим сприяв виявленню порушення, зафіксованого в акті перевірки податкового органу.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір за п/д № 1771 від 26.04.2012 в розмірі 1641,0 грн., що перевищує встановлений законом розмір cудового збору за майновою вимогою, тому зайво сплачений судовий збір слід повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ПАТ "Лисичанський желатиновий завод" відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути позивачу, ПАТ "Лисичанський желатиновий завод", 93109, Луганська обл., м. Лисичанськ-9, код 00418030, з державного бюджету зайво сплачену суму судового збору за п/д № 1771 від 26.04.2012 в розмірі 31,50 грн.

Повернення зайво сплаченої суми судового збору здійснити на підставі цього рішення, підписаного та скріпленого печаткою суду, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 14.06.12.

Суддя А.Г.Ворожцов