Рішення № 24693197, 11.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2012 р. Справа № 5011-57/3730-2012-21/051-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Транспортник», Київська обл., м. Сквира

про стягнення 98 109,92 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Чащевий Д.І. (посвідчення №29 від 23.01.2012р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 18.05.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.03.2012р. Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Транспортник»(далі-ПАТ «АТ «Транспортник»/відповідач) про стягнення 98 109,92 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідач факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища визнав, однак просив позов задовольнити часткового з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2012р. порушено провадження у справі №5011-57/3730-2012 та призначено справу до розгляду на 10.04.2012р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2012р. справу №5011-57/3730-2012 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2012р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №5011-57/3730-2012-21/051-12 та призначено до розгляду на 21.05.2012р.

В судових засіданнях 21.05.2012р. та 28.05.2012р. оголошувалась перерва до 28.05.2012р. та 11.06.2012р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було проведено перевірку дотримання ПАТ «АТ «Транспортник» вимог природоохоронного законодавства.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №05/231а від 06.03.2012р., відповідно до якого було встановлено факт забору відповідачем з 01.09.2011р. по 31.02.2012р. підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог статей 44, 49, 110 Водного кодексу України.

06.03.2012р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було винесено припис №05/91 про зобов'язання ПАТ «АТ «Транспортник»отримати дозвіл на спеціальне водокористування, а також винесено постанову №900380 про накладення на відповідача штрафу у розмірі 136,00 грн. за порушення вимог статей 44, 49, 110 Водного кодексу України. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи

У відповідності до розрахунку плати за збитки, заподіяні ПАТ «АТ «Транспортник»державі внаслідок самовільного забору підземних вод на госппобутові потреби, здійсненого позивачем згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., сума збитків, заподіяних відповідачем державі самовільним водокористуванням становить 98 109,92 грн.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих збитків, позивач просить суд стягнути з відповідача 98 109,92 грн. збитків, заподіяних відповідачем державі самовільним водокористуванням за період з 01.09.2011р. по 31.02.2012р.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, визнав факт самовільного водокористування, однак не з 01.09.2011р. по 31.02.2012р., як зазначає позивач, а лише з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. з огляду на вчинення останнім дій щодо отримання відповідного дозволу у відповідності до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Приписами статей 48, 44, 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Виходячи з системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку про те, що право на спеціальне водокористування виникає у водокористувача з моменту отримання відповідного дозволу.

Натомість, за результатами перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією в м. Києві 06.03.2012р. встановлено порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні спеціального водокористування протягом вересня 2011р.-лютого 2012р. за відсутності відповідного дозволу.

Відсутність такого дозволу, у відповідності до відібраних старшим помічником Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері пояснень, визнається також і відповідачем, оскільки термін наданого останньому дозволу на спеціальне водокористування закінчився 31.08.2011р. Копія зазначених пояснень міститься в матеріалах справи.

Приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно статті 111 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За таких обставин, самовільне водоспоживання, тобто забір води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування є підставою для покладання на винну особу відповідальності за завдані збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2011р. у справі № 4/68/2011/5003 .

Приписами пунктів 1.3, 1.6 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (зі змінами та доповненнями) визначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді видобування підземних водних ресурсів без спеціального дозволу.

Разом з цим, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів і, як наслідок, спричинення відповідачем збитків, підтверджується, окрім акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №05/231а від 06.03.2012р., також і постановою позивача про накладення адміністративного стягнення №900380 від 06.03.2012р.

Проте, суд критично оцінює як посилання позивача на здійснення відповідачем спеціального водокористування без дозволу з 01.09.2011р. по 31.02.2012р., так і на посилання відповідача на здійснення спеціального водокористування без дозволу з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. з огляду на наступне.

Приписами ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дія якого поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність, встановлено, що представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб'єкта господарювання відповідної заяви.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру (принцип мовчазної згоди) виникає по-перше: після спливу місячного строку, встановленого для розгляду представницьким органом місцевого самоврядування відповідної заяви (ч. 5 п. 1 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»); по-друге: після спливу десяти робочих днів, передбачених для видачі документів дозвільного характеру (ч. 4 п. 1 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»); по-третє: після спливу десяти робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру (п. 6 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

Так, судом встановлено, що заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування було подано відповідачем та отримано ПАТ «АК «Київводоканал»(представницьким органом місцевого самоврядування) 14.12.2011р., що підтверджується відміткою ПАТ «АК «Київводоканал»про отримання на описі прийнятих документів №257/12 від 14.12.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

З огляду наведеного, право на здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу в порядку п. 6 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»у відповідача виникло лише 13.02.2012р. з огляду на сплив 14.01.2012р. місячного строку, встановленого для розгляду представницьким органом місцевого самоврядування відповідної заяви, сплив 28.01.2012р. десяти робочих днів, передбачених для видачі документів дозвільного характеру та сплив 11.02.2012р. десяти робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період протягом якого відповідачем було порушено природоохоронне законодавство у вигляді здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу -з 01.09.2011р. по 12.02.2012р.

Розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів позивач здійснював у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. (далі-Методика).

Так, відповідно до п. 9.1, 9.2 Методики при самовільному використанні водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування збитки розраховуються за формулою:

Зсам = 100хW х Тар., де

W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб. м;

Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 м3.

Враховуючи встановлений судом період, протягом якого відповідачем було здійснено самовільне водокористування, наданий позивачем розрахунок, а також довідку відповідача про об'єм використаних підземних вод за спірний період, суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення природоохоронного законодавства становить 89 141,92 грн.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у здійсненні відповідачем самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого за порушення природоохоронного законодавства України державі завдано 89 141,92 грн. збитків.

За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, не спростування зазначених фактів відповідачем, а також встановлення судом арифметично вірного розміру завданих відповідачем збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 98 109,92 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає частковому задоволенню у розмірі 89 141,92 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2011р. у справі №2/122-10.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 44, 49, 50, 110, 111 Водного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Транспортник»(09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквирка, вул. Леніна, 19, кв. 13, ідентифікаційний код 24594085) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві на р/р 33114331700003, код банку 820019, код ЄДРПОУ 38021179, код бюджетної класифікації 24062100) 89 141 (вісімдесят дев'ять тисяч сто сорок одну) грн. 92 коп. збитків.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Транспортник»(09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквирка, вул. Леніна, 19, кв. 13, ідентифікаційний код 24594085) на користь Державного бюджету України 1 783 (одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн. 03 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.05.2011р.

Суддя В.А. Ярема