Рішення № 24693119, 15.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/6369-2012 15.06.12

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»Простягнення 57 788,43 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаСукорянський Є.ОВід відповідача Савісько В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі - Відповідач) про стягнення 57 788,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 49 459,58 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 516,47 грн., 3% річних у розмірі 1 268,33 грн. та інфляційні збитки у розмірі 544,05 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 01.06.2012 р.

29.05.2012 р. через канцелярію суду на запит Господарського суду міста Києва від 18.05.2012 р. по справі №5011-67/6369-2012 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №12552/7-3-11 від 25.05.2012 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про страховика та страхувальника за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8854579.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 15.06.2012 р.

11.06.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем існування права керування застрахованим останнім транспортним засобом потерпілою особою. Крім того, відповідач зазначив, що позивач безпідставно включив до суми виплаченого страхового відшкодування ПДВ, оскільки страхове відшкодування було виплачене фізичній особі, яка не є його платником. В задоволені позовних вимог в частині стягнення пені заперечував оскільки, на його думку позивач після сплати страхового відшкодування набув, право регресної вимоги відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа, то право на стягнення пені він не набув. Також відповідач наголосив, що оскільки стягнення 3% річних та інфляційні збитків не передбачено зазначеним вище законом, який є спеціальним, то підстави для їх стягнення відсутні.

13.06.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якого, останній просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., пеню у розмірі 1 952,64 грн., інфляційні збитки у розмірі 149,94 грн. та 3 % у розмір 377,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.07.2011 р. по 08.01.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове з'явився, в задоволенні позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір №06-UZ/09-118-06630 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - Договір).

Згідно п. 3 Договору вбачається, що вигодонабувачем в сумі заборгованості за кредитним договором №377-006/ФКВ-08 від 19.05.2008 р. в забезпечення якого надано в заставу об'єкт страхування по договору застави №377-006/Zфк08 від 19.05.2008 р. є ТОВ «Укрпромбанк».

17.12.2009 р. о 20 годині 30 хвилин громадянин ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Ваз-21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на 38 км. + 250 м. а/д Харків - Щербаков, допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ДТП трапилась віна слідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою УДАІ м. Харківа 3Д/5543 від 23.12.2009 р. за підписом інспектора дізнання Репринцева В. І.

Постановою Дергачевського районного суду Харківської області від 15.01.2010 р. у справі №3-49/2010, водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

18.12.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою за договорами страхування КАСКО, за змістом якої вбачається, що страхувальник просив перерахувати страхове відшкодування на користь СТО «Альфа Моторз».

11.01.2010 р. вигодонабувачем за договором страхування було направлено лист №03/1-16, за змістом якого вбачається, що останній надає свою згоду на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування.

Відповідно до звіту №717 дослідження вартості відновлювального ремонту, складеного 14.02.2010 р. Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, який діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №1198, виданого Фондом державного майна України 29.03.2004 р., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 53 609,11 грн.

Страховим актом №СТ/09/3585 від 12.03.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 17.12.2009 р. о 20 годині 30 хвилин на 38 км. + 250 м. а/д Харків - Щербаков, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 36 506,89 грн.

12.03.2010 р. між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк»(вигодонабувачем за Договором страхування) було укладено Угоду №69 про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, за змістом якої вбачається, що сторони на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України провели залік зустрічних однорідних вимог на суму 36 506,89 грн. та дійшли згоди, що з дати (12.03.2010 р.) підписання цієї Угоди, заборгованість сторін на загальну суму 36 506,89 грн. (по зустрічним грошовим зобов'язанням зазначеними в Угоді) вважається зарахованою та припиненою.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

07.07.2010 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою, згідно якої просив останнього здійснити доплату до страхового відшкодування в розмірі 14 506,69 грн., згідно такого розрахунку - сума витрат на відновлювальний ремонт складає 51 918,04 грн. - 36 506,89 грн. виплаченої суми страхового відшкодування -904,46 грн. 0,5 % франшизи.

На підставі страхового акту №СТ/09/3585/1 від 10.09.2010 р., у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив власнику застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 904,46 грн. суму страхового відшкодування у розмірі 12 952,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2209 від 10.09.2010 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 49 459,58 грн. (36 506,89 грн. + 12 952,69 грн.) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_4, який керував автомобілем «Ваз-21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Ваз-21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована -відповідачем згідно із полісом №ВВ/8854579.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/8854579) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 15.01.2009 р. по 14.01.2010 р.

Відповідно до полісу ВВ/8854579 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_4, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля «Ваз-21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта».

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

06.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №03/1178 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 49 459,58 грн.

Відповідач відповіді на заяву не направив, страхове відшкодування не переахував.

Матеріалами справи підтверджено (звіт №717 дослідження вартості відновлювального ремонту від 14.02.2010 р. ), що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 53 609,11 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 49 459,58 грн.

Згідно ремонтної калькуляції до звіту №717 від 14.02.2010 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику «Honda CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, з урахуванням ПДВ складає 53 609,11 грн.

Як вбачається, з матеріалів справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 49 459,58 грн. на користь страхувальника, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 36 506,89 грн. вигодонабувачу за договором добровільного страхування та безпосередньо на рахунок страхувальника у розмірі 12 952,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2209 від 10.08.2009 р., які не є платниками ПДВ та не здійснюють проведення ремонтних робіт.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем суму страхового відшкодування перераховано безпосередньо на рахунок страхувальника та вигодонабувача, суд погоджується з твердженням відповідача, що зарахування ПДВ в суму страхового відшкодування є безпідставним.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування у розмірі 49 459,58 грн. зменшується на суму врахованого до нього ПДВ, а саме 9 891,95 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 39 567,63 грн. (49 459,58 грн. сума виплаченого страхового відшкодування -9 891,95 грн. ПДВ) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Із змісту ч. 2 п. 9.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика.

Полісом ВВ/8854579, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 9.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до позивача перейшло право вимоги у розмірі 25 500,00 грн. в межах ліміту відповідальності передбаченому полісом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом ВВ/8854579, передбачено франшизу у розмірі 510,00 грн.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом ВВ/8854579 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті на користь позивача в порядку регресу страхового відшкодування становить 24 990,00 грн., строк її сплати на момент розгляду справи настав.

Таким чином, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 952,64 грн. нарахованої позивачем на суму страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., за період з 09.07.2011 р. по 08.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 952,64 грн. пені.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у заначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Також, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 377,93 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.07.2011 р. по 08.01.2012 р. та інфляційних збитків у розмірі 149,94 грн. нарахованих за період з вересня 2011 р. по березень 2012 р. від суми простроченого страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні збитки та 3% річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування інфляційних збитків та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 377,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 149,94 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 24 990,00 грн. страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 377,93 грн. та інфляційних збитків у розмірі 149,94 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Л. України, 26; код ЄДРПОУ 32382598) страхове відшкодування в сумі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 377 (триста сімдесят сім) грн. 93 коп., інфляційні збитки у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 15.06.2012 р.