Рішення № 24693070, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/6650-2012 13.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Дністер»ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»Простягнення 19 687,79 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явився Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія «Дністер»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - Відповідач) про стягнення 19 687,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.05.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 06.06.2012 р.

У судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву за змістом якого, останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено, що цивільно-правова відповідальність винної особи в ДТП застрахована у відповідача, так як страхувальником за полісом №ВВ/8923080 є Коломийська районна рада. Щодо вимог позивача про стягнення вартості автотоварознавчої експертизи та витрат на відсилання телеграм учасникам ДТП, відповідач заперечував посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення, оскільки Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено його обов'язку на відшкодування таких витрат. Крім того, останній зазначив, що відповідно висновку спеціаліста №2400/09, сума вартості матеріального збитку визначена з урахуванням ПДВ, а оскільки страхове відшкодування виплачене страхувальнику позивача то останнім не правомірно включено до розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування суму ПДВ, оскільки страхувальник не є платником зазначеного податку.

В судовому засіданні 06.06.2012 р. оголошена перерва до 13.06.2012 р.

12.06.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, з змістом клопотання заявлені позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився згідно заявленого клопотання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить його підпис в розписці про оголошення перерви від 06.06.2012 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір №080-3202/151-08 про страхування наземного транспорту, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.04.2009 р. о 16 годині 20 хвилин громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом di», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в с. Н. Вербіж, Коломійського району, в порушення п. 16.13 ПДР України повертаючи ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, чим порушив правила проїзду рівнозначних доріг, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем марки «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортного засобу, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду виданою УДАІ в Івано-Франківській області ДАІ м. Коломия від 10.04.2009 р. за підписом старшого інспектора дізнання В.М. Саманіва.

Постановою Коломийського міськрайонного суду водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до висновку №2400/09 спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження по листу ВАТ «Дністер», складеного 27.04.2009 р. судовим експертом Холодцовим Д.В., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта та діє на підставі свідоцтва НОМЕР_3 виданого кваліфікаційною комісією Міністерства Юстиції України від 23.05.2005 р., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту (коефіцієнт фізичного зносу становить 0), в результаті його пошкодження при ДТП складає 25 660,03 грн.

13.05.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховим актом №32-240-09-01/09 від 26.05.2009 р. пошкодження транспортного засобу марки «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 06.04.2009 р. о 16 годині 20 хвилин в с. Н. Вербіж, Коломійського району, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 19 158,48 грн.

Позивач 02.06.2009 р. виконуючи зобов'язання за договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 19 158,48 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №986 від 02.06.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб -автомобіль di», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить «Райдержадміністрації»Коломийського району, та знаходився під керуванням ОСОБА_5

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається, з постанови Коломийського міськрайонного суду від 07.05.2009 р. у справі №3-1116/09 р. ОСОБА_2 працює на посаді водія «Райдержадміністрації»Коломийського району, а отже керував транспортним засобом di»на законній підставі, що спростовує твердження відповідача викладене в відзиві на позовну заяву про зворотне.

Вина особи, яка керувала автомобілем di», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Коломийської районної ради за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу di», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована -відповідачем згідно із полісом №ВВ/8923080.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/8923080) винесено до 1-го типу (п. 15.1 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 16.12.2008 р. по 15.12.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВВ/8923080 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Коломийська районна рада, судом встановлено, що ОСОБА_2 користувався транспортним засобом на законній підставі, доказів на спростування вказаного висновку сторонами не надано, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним, належного Коломийській районній раді автомобіля di», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком, за договором страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс №ВВ/8923080), мала місце до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. №3045-VI, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до внесення змін Законом України 17.02.2011 р. №3045-VI.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (коефіцієнт фізичного зносу 0) становить 25 660,03 грн., а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 19 158,48 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

29.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування в порядку регресу №551-07/2010 від 29.07.2010 р. в сумі 19 687,79 грн. (19 158,48 грн. сума страхового відшкодування, що виплачена страхувальнику позивача + 450,00 грн. витрати на проведення авто товарознавчої експертизи + 79,31 грн. оплата за телеграми учасникам ДТП).

Останній відповіді на заяву у визначені п. 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»строки не надав, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Згідно п. 4 звіту №2400/09 спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження по листу ВАТ «Дністер», складеного 27.04.2009 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП без ПДВ становить 25 660,03 грн.

При цьому, ПДВ нарахований лише на вартість складових частин, які підлягають заміні, а тому сума ПДВ у розмірі 3 234,22 грн., що нарахована у висновку спеціаліста повинна відніматися тільки з вартості складових частин, що підлягають заміні.

Отже, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля страхувальника позивача складає 25 660,03 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3 234,22 грн.

Страхувальнику позивача виплачено страхове відшкодування у розмірі 19 158,48 грн., тобто вже за вирахуванням у тому числі франшизи у розмірі 530,00 грн. та ПДВ у розмірі 3 234,22 грн.

Відтак, заперечення відповідача щодо зменшення суми позову на суму ПДВ є безпідставним.

Вказаним полісом №ВВ/8923080, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза -0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВВ/8923080 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 158,48 грн. у строк до моменту звернення позивача до суду, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині заявленої до стягнення суми витрат позивача на направлення телеграм учасникам ДТП у розмірі 79,31 грн. необхідно відмовити, оскільки Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено відшкодування відповідачем таких витрат, а позивач не позбавлений можливості звернутися із такою вимогою до винної особи.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 450,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 19 158,48 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми витрат на направлення телеграм у розмірі 79,31 грн., вартості проведеної автоекспертизи у розмірі 450,00 грн. необхідно відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

При подачі даного позову Суб'єктом підприємницькою діяльністю Публічним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія «Дністер» було сплачено судовий збір відповідно до квитанції №592 від 18.05.2012 р. в сумі 1 641,00 грн., тоді як, згідно положень Закону України "Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік станом на 01.01.2012 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотка ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України на підставі ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Дністер» (79022, м. Львів, вул. Городцька, буд. 174; код ЄДРПОУ 13800475) страхове відшкодування в сумі 19 158 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 22 коп.

3. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерній страховій компанії «Дністер» (79022, м. Львів, вул. Городцька, буд. 174; код ЄДРПОУ 13800475) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., що перерахований квитанцією №592 від 18.05.2012 р., як зайво сплачений.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 14.06.2012 р.