Рішення № 24692808, 12.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 2/5007/56/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.11.11.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (м.Тернопіль)

до Приватного підприємства "Бренд-сервіс" (м.Чернігів)

про стягнення 45513,85 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 45513,85грн., з яких: 34984,24грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки №3232-жт/10 від 29.12.10, 2924,68грн. пені, 639,54грн. 3% річних, 375,92грн. інфляційних, 6589,47грн. штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тютюн" яке було перейменоване на ТОВ"Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (позивач/продавець) та Приватним підприємством "Бренд-сервіс" (відповідач/ продавець) був укладений договір поставки №3232-нт/10 відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити тютюнові або інші вироби (далі-товар).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41184,24грн., що підтверджується видатковими накладними №ЧН11-000031109 від 08.09.11 на суму 12593,60грн. зі строком оплати до 14.09.11; №ЖТ11-000056427 від 09.09.11 на суму 7916,95грн. зі строком оплати до 15.09.11, №ЧН11-000032586 від 15.09.11 на суму 13479,00грн. зі строком оплати до 21.09.11, №ЧН11-000032598 від 15.09.11 на суму 200,00грн. зі строком оплати до 21.09.11, №ЖТ11-000057979 від 16.09.11 на суму 6994,70грн. зі строком оплати до 22.09.11.

За п.п.4.3,4.5,4.8 договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. За згодою постачальника тютюнові вироби можуть відпускатися на умовах повної передоплати або товарного кредиту. Строк кредиту становить шість календарних днів.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

25.10.11 позивач звернувся до відповідача з претензією оплатити борг за поставлений товар в сумі 41184,24грн.(а.с.60-63).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 34984,24 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 34984,24грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п.5.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 6589,47грн., що становить 16% від неоплаченого в строк товару за користування коштами.

За п.5.3. договору, у випадку прострочення платежу покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф в розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Згідно розрахунку, сума штрафу нарахована позивачем на суму 41184,24грн.

Як зазначалось вище, у претензії від 25.10.11 позивач просив оплатити борг в розмірі 41184,24грн., що дає підстави вважати, що станом на 25.10.11 відповідач не приступив до оплати поставленого товару.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 2924,68 грн.(а.с.6-7).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2 договору, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 375,92 грн. інфляційних та 639,54 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині (а.с.7-8).

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в розмірі 45513,85грн., з яких: 34984,24грн. боргу, 2924,68грн. пені, 639,54грн. 3% річних, 375,92грн. інфляційних, 6589,47грн. штрафу.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-сервіс" (10014,м.Житомир, вул.Київська,6; код 36430420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020,м.Тернопіль,вул.Д.Лук'яновича,1; код 30622532) - 34984,24грн. боргу, 2924,68грн. пені, 639,54грн. 3% річних, 375,92грн. інфляційних, 6589,47грн. штрафу, 1609,50грн. судовий збір.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)