Рішення № 24692530, 11.06.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 червня 2012 р. Справа № 2/16/2012/5003

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 21100, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24

до: Військової частини А 0707 23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. К.Маркса, 44

до: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці, 21000, м.Вінниця, вул. Червоноармійська, 87

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, 21000, м.Вінниця, вул. Пирогова, 29

про стягнення 1 202 114,67 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача 1: не з''явився;

відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю;

третя особа : ОСОБА_4 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" до Військової частини А 0707 та до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці про солідарне стягнення 571 886,00 грн., з яких 570 872,92 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 285,55 грн. - інфляційних втрат та 727,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.04.2012 р. порушено провадження у справі №2/16/2012/5003 з залученням до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

23.04.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №397/01 від 20.04.2012 р. про збільшення позовних вимог (вх.№ 08-46/4717/12 від 23.04.2012 р.), якою останній збільшує позовні вимоги та просить суд солідарно стягнути з відповідачів 1 202 114,67 грн. заборгованості з яких : 1 162 522,46 грн. - основного боргу, 27 052,13 грн. - пені, 6 948,35 грн. інфляційних втрат та 5 591,73 грн.- 3 % річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити (з урахуванням поданої заяви №397/01 від 20.04.2012 р. про збільшення позовних вимог).

Представник відповідача 1 - військової частини А 0707 в судове засідання не з"явився. Разом з тим, через канцелярію суду від останнього надійшла заява (вх.№ 08-46/5753/13 від 17.05.12 р.) про розгляд справи без участі представника, просив суд розглянути справу за раніше наданими матеріалами.

Представник відповідача 2 - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці, з усних пояснень та направленого до суду 20.04.2012 р. відзиву №1239 від 19.04.2012 р. визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 570 872,92 грн. основного боргу, однак КЕВ м. Вінниці як "платник" по договору є бюджетною установою МО України та фінансується з державного бюджету в зв'язку з чим заборгованість перед позивачем буде погашена добровільно при виділенні коштів з державного бюджету. По суті пред''явлених позовних вимог пояснив, що у зв"язку із недофінансуванням з Державного бюджету України коштів квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці Західного територального квартиро-експлуатаційного управління Міністерства оборони України не має змоги своєчасно проводити розрахунки за спожиті енергоносії та теплопостачання.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області у наданих усних поясненнях навів порядок та обсяги фінансування відповідачів в період з вересня 2011 р. по лютий 2012 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно з договором від 30.09.2011 р. № Т-291 купівлі- продажу теплової енергії КП "Вінницяоблтеплоенерго" (далі по тексту - "Постачальник", "Позивач") постачало Військовій чатсині А 0707, м.Гайсин (далі по тексту - "Споживач", "Відповідач 1") теплову енергію в договірних обсягах, а Квартирно - експлуатаційний відділ м.Вінниця (далі по тексту - "Платник", "Відповідач 2") зобов''язувався оплачувати отриману теплову енергію.

В перід з вересня 2011 року по лютий 2012 року Споживачем було отримано теплової енергії на загальну суму 670 865,30 грн., про що було зазначено в двосторонніх актах про відпущення теплової енергії та рахунках на оплату, одержаних Споживачем.

20.01.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно умов якої останні доповнили умови Договору № Т- 291 від 30.09.11 р. двома пунктами, а саме: п.6.8. "Для споживачів, щ фінансуються з бюджетів різних рівнів, обов''язковою умовою для здійснення теплопостачання є виписка з кошторису в частині теплопостачання, яка щорічно в 1 кв. направляється "Постачальнику". Теплопостачання в 2012 році здійснюється в межах кошторису на суму 99 992,61 грн.; п.2.2 (додатку №1) "Вартість обумовлених цим договором обсягів збільшити на 99 992,61 грн.". Інші ж умови укладеного Договору від 30.09.11 р. залишились незмінними.

Нарахування за відпущену теплову енергію здійснювались у відповідності до спожитих обсягів та умов договору, а також чинного законодавства та встановлених тарифів.

Відповідно до умов Договору Споживач зобов''язаний проводити рохрахунки до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідачі за отриману теплову енергію розрахувались частково в сумі 99 992,61 грн.

Несплата відповідачами в повному обсязі виниклого боргу в строки, визначені Договором, спонукало звернутись позивача за захистом своїх інтересів до суду.

На день слухання справи в суді борг відповідачів перед КП "Вінницяоблтеплоенерго" за отриману теплову енергію складає 1 162 522,46 грн. заборгованості.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено 27 052,13 грн. - пені, 6 948,35 грн. інфляційних втрат та 5 591,73 грн. - 3 % річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № Т- 291 від 30.09.2011 року є договором постачання теплової енергії.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Платником згідно умов укладеного Договору купівлі - продажу теплової енергії від 30.09.12 р. є КЕВ м.Вінниці. Разом з тим, Військова частина А0707, м.Гайсин є лише Споживачем наданих послуг, вона лише споживає теплоенергію, веде облік споживання теплової енергії, заповнює та звіряє квитанції, після чого направляє їх на оплату в КЕВ м.Вінниці для проведення розрахунків. Обов'язок належного виконання зобов'язання по договору згідно ГК України та ЦК України полягає на Платника - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Вінниці. Таким чином, щодо Військової частини А0707 слід зазначити, що вона не є зобов'язаною стороною по договору та додатковій угоді, а тому в частині позовних вимог про стягнення з останньої суми боргу за надану теплоенергію слід відмовити.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачами договору від 30.09.11 р. та додаткової угоди від 20.01.12 р. у відповідача 2, як Платника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення КЕВ м.Вінниці, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1 162 522,46 грн. заборгованості з КЕВ м.Вінниці за спожиту теплову енергію заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів 27 052,13 грн. пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Як вбачається з поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 08-46/4717/12 від 23.04.12 р.), позивач збільшує позовні вимоги заявлені в позовній заяві та додатково просить стягнути з відповідачів 27 052,13 грн. пені, фактично змінюючи при цьому предмет та підстави первісно заявленого позову.

Відповідно до п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ч. 4 ст. 22 ГПК передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або", що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову.

Із поданої до суду позовної заяви № 259/01 від 14.03.12 р. (вх.№ канцелярії суду 5003/455/2012) предметом позову є: стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних; а підставою: правове та фактичне несвоєчасне невиконання взятих на себе зобов'язань, а за результатами подання заяви про збільшення позовних вимог предметом позову додатково є: стягнення пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію; підставою: правові та фактичні обставини з посиланням на інші норми права, які регулюють стягнення штрафних санкцій (пені).

Таким чином, позивач збільшує позовні вимоги, додатково просивши суд стягнути з відповідача пеню. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову в частині стягнення пені.

Таким чином, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 27 052,13 грн. не підлягає прийняттю, у зв'язку з чим предметом спору у даній справі за позовом є вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних. Слід вказати, що позивач при цьому не позбавлений права звернутись з новим позовом у загальному порядку.

Крім того, судом розглянуті вимоги позивача про стягнення з КЕВ м.Вінниці 6 948,35 грн. інфляційних втрат та 5 591,73 грн. - 3 % річних в результаті чого дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши в Базі даних ІПС "Законодавство" перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з КЕВ м.Вінниці 6 948,35 грн. інфляційних втрат та 5 591,73 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2011 р. по 01.03.12 р. заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з залишенням позову без розгляду в частині стягнення 27 052,13 грн. пені. В позові до Військової частини А0707, м.Гайсин слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI вiд 08.07.2011 р., згідно якого визначено, що у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 541,04 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-екплуатаційного відділу м.Вінниці Західного територіального квартиро-екплуатаційного управління Міністерства оборони України (21011, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24, код ЄДРПОУ 33649363) 1 162 522,46 грн. - основного боргу, 6 948,35 грн. інфляційних втрат, 5 591,73 грн. - 3 % річних та 23 501,25 грн. судового збору.

3. В позові до Військової частини А0707, м.Гайсин відмовити.

4. В решті вимог позов залишити без розгляду.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6.Повернути Комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24, код ЄДРПОУ 33649363) судовий збір в розмірі 541,04 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 4659 від 28.03.2012 року та платіжного доручення № 4920 від 20.04.12 р.

7. Дане рішення засвідчене підписом судді та гербовою печаткою суду є підставою для повернення Комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. Вишнева, 24, код ЄДРПОУ 33649363) із Державного бюджету України судового збору в розмірі 541,04 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 4659 від 28.03.2012 року та платіжного доручення № 4920 від 20.04.12 р. Оригінали платіжного доручення № 4659 від 28.03.2012 року та платіжного доручення № 4920 від 20.04.12 р. знаходяться в матеріалах справи 2/16/2012/5003 (а.с.6,143 т.1).

8. Копію рішення надіслати сторонам та третій особі по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 15 червня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21100, м.Вінниця, вул.Вишнева, 24

3 - відповідачу 1 23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.К.Маркса, 44

4 - відповідачу 2 21000, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 87

5 - третій особі 21000, м.Вінниця, вул. Пирогова, 29