Постанова № 24692509, 13.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5024/1459/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргусільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р.у справі № 5024/1459/2011 господарського суду Херсонської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Крименерго"досільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"простягнення 758 698,44 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 06.06.2012р.), ОСОБА_5 (дов. від 11.06.2012р.), ОСОБА_6 (дов. від 14.05.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2011р. (суддя Ємленінова З.І.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір на постачання електричної енергії між сторонами закінчився і позивач після закінчення дії договору не мав права та зобов'язань по постачанню енергії відповідачу і відповідно вимагати її оплати, крім того суд дійшов висновку, що позивач не довів обґрунтованість наданих ним розрахунків, а надані ним докази не є достатніми для підтвердження обґрунтованості його вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. (головуючий суддя: Мирошниченко М.А., судді: Бєляновський В.В., Шевченко В.В.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крименерго" задоволено. Рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2011 р. у справі №5024/1459/2011 скасовано. Позов Публічного акціонерного товариства "Крименерго" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" 758 698 грн. 44 коп. заборгованості за отриману електричну енергію за період з 11.02.2010р. по 31.05.2010р.; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 7586 грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита при поданні позову. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" 3793 грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2011 р. у справі №5024/1459/2011 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (правонаступник ПАТ "Крименерго", позивач у справі) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" (відповідач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії від 16.09.2003 року №23/066/314 відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язки постачання електричної енергії для забезпечення електроустановок відповідача, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Умовами договору були визначені права та обов'язки сторін, в тому числі обов'язок позивача постачати електричну енергію на електроустановки відповідача та обов'язок відповідача її сплачувати в порядку та в строки, встановлені договором.

Зазначений договір припинив свою дію 01.01.2010 року, що встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 року по справі №2-14/2165-2010 за позовом відповідача до позивача про визнання діючим зазначеного договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору постачання електричної енергії споживачу припиняється, зокрема, після закінчення строку дії договору.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін. Цим же пунктом передбачено, що споживання електричної енергії без договору не допускається.

У відповідності до ст.275 Господарського Кодексу України, відпуск електричної енергії без договору також не допускається.

Таким чином, з припиненням дії договору від 16.09.2003 року, позивач не мав жодних правових підстав для постачання електричної енергії відповідачу та зобов'язаний був припинити її постачання, оскільки ч.1 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до листа Джанкойського РЕМ від 27.01.2010 року №40/7, відповідач був повідомлений про припинення строку дії договору та припиненням, у зв'язку з цим поставки електричної енергії на всі об'єкти відповідача з 01.02.2010 року. За посиланням відповідача, відповідно до наказу СВК "Ізумрудний" від 02.02.2010 року №5 ним, за участю представників Джанкойського РЕМ здійснено зняття показників приладів обліку на об'єктах підприємства та відключені електроустановки від центрального електрозабезпечення. Крім того, здійснено повні розрахунки за спожиту станом на цю дату електричну енергію.

Як вбачається з акту звірки, підписаного сторонами, заборгованості станом на 01.03.2010 року у відповідача перед позивачем не існувало.

Однак позивач, посилаючись на необхідність забезпечення електричною енергією електроустановок відповідача, які забезпечують життєдіяльність населення та особливі споживчі та фізико-технічні якості електричної енергії, в позовній заяві, що він продовжував постачати електричну енергію відповідачу на деякі об'єкти в період з 11.02 по 31.05.2010 року, у зв'язку з чим просить стягнути її вартість в сумі 758698 грн. 44 коп., як вартість безпідставно отриманого товару. Підставою позовних вимог позивач зазначив ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу стягнення коштів, особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Так, відповідно до ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї норми застосовуються до вимог:повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.

Предметом стягнення у даній справі є вартість електричної енергії яка добровільно поставлялася позивачем при відсутності правових підстав для її постачання, тому його посилання на безпідставне отримання відповідачем електричної енергії не обґрунтовано належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України про, що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Не надано позивачем належних доказів на підтвердження того, що відповідачем було спожито в спірний період електричну енергію в певній кількості на суму 758698 грн. 44 коп.

Крім того, розрахунок вартості електричної енергії позивачем здійснено відповідно до пункту 6.39 Правил постачання електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії за першим розрахунковим періодом (з 19.03.2010 року по 15.04.2010 року), а за наступний період (з 15.04.2010 року по 31.05.2010 року) за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання.

Відповідно до пункту 6.11 покази розрахункових засобів обліку, знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору.

Також слід зауважити, що розрахунок позивачем виконано за перший період з 11.02.2010 року по 19.03.2010 року з посиланням на пункт 6.11 Правил користування електричною енергією та пункт 8.1 на підставі відомості зняття показів приладів обліку, яка підписана односторонньо представником позивача. При цьому будь-яких пояснень з приводу того, яким чином представник позивача здійснював зняття показів приладів обліку на об'єктах відповідача, а саме в магазинах, складах, цехах, їдальнях і т. д. та яким чином він отримав доступ до них, а також чому зняття показників відбулося без участі представника відповідача, відомості відсутні.

Відповідно до п.1.1 Правил, їх норми регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Договір поставки електричної енергії припинив свою чинність і після 01.01.2010 року припинилися правовідносини сторін щодо постачання та споживання електричної енергії, на сторони не розповсюджуються вимоги Правил постачання електричної енергії.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача щодо нарахування вартості електричної енергії на підставі пункту 6.39 Правил за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що такий розрахунок здійснюється у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений у договорі термін. Оскільки договір відсутній і термін подання даних про спожиту електричну енергію сторонами не узгоджувався, то і обов'язок його подання у відповідача відсутній.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (ч.2 ст.1213 ЦК України).

Будь-яких інших посилань щодо порядку розрахунку вартості майна зазначена норма не містить.

За наведених обставин, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з підстав не доведеності належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, якими б підтверджувалося факт того, що позивач дійсно постачав відповідачу електричну енергію в певній кількості, а відповідач її приймав та споживав, чим не підтверджено кількість електричної енергії. Також не надано доказів на підтвердження порядку (Методики) здійснення розрахунку суми позову, виходячи із правовідносин сторін у спірний період.

Враховуючи зазначене суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано та перевірено всі обставини справи, дана належна правова оцінка зібраним у справі доказам та постановлено рішення яке відповідає матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини, тому його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. у справі №5024/1459/2011 скасувати. Рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2011р. залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.