Ухвала суду № 24691782, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-58092/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Суходольський С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.10.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року у справі №3/12/07-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, за участю прокурора Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2006 №0000651322/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2026724,00грн. в т.ч. 1013362,00грн. основного платежу та 1013362,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано відсутністю первинних документів на підтвердження валових витрат у розмірі 4053448,50грн., пов'язаних з придбанням бази відпочинку «Вогник».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 10.12.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 07.10.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст. 3, п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №46/08-08/03345716 від 10.11.2006, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» з питання правильності відображення у податковому та бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з реалізацією основних фондів та ТМЦ за період з 01.09.2004 по 31.12.2004 в рамках кримінальної справи №480513пр., податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651322/0 від 23.11.2006, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2026724,00грн. в т.ч. 1013362,00грн. основного платежу та 1013362,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат у 2004 році витрат по невиробничим основним фондам, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Водночас за змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинно бути складено при здійсненні господарської операції. Первинні документи може бути складено на паперових або машинних носіях, вони повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Натомість за результатом розгляду справи було встановлено факт відсутності первинних документів, на підтвердження сум витрат, пов'язаних з придбанням невиробничих фондів -бази відпочинку «Вогник». При цьому, судом правомірно не взято до уваги інвентарні картки обліку основних засобів на вказане майно, журнали бухгалтерських проводок та інші облікові регістри, які не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не підтверджено матеріалами справи і твердження позивача про знищення первинних документів у зв'язку зі спливом строку їх зберігання, оскільки залучені до матеріалів справи акти знищення документів не містять відомостей щодо знищення первинних документів, які підтверджують валові витрати, пов'язані з придбанням бази відпочинку «Вогник».

Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток є правомірним.

Суд касаційної інстанції погоджується також з висновком судів щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Згідно з п. 22.5 ст. 22 Закону, якщо норми відповідних законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 Закону).

Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено, що під великим розміром слід розуміти суми податків, які в три тисячі разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на 2004 рік складає 61,50грн., відповідно великим розміром заниження податкового зобов'язання вважається сума 184500,00грн., а донараховане відповідачем зобов'язання перевищує вказану суму.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07.10.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна