Ухвала суду № 24691152, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ К/9991/72284/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 24.05.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011

у справі № 2а-6560/11/2070

за позовом Спільного Кіпрсько-українського товариства з обмеженою

відповідальністю „Піраміда"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Спільне Кіпрсько-українське товариство з обмеженою відповідальністю „Піраміда" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень -рішень №0000200842 від 03.06.2011, №0000210842 від 03.06.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „Агро Инвест" за січень, лютий, вересень 2010 року, з ТОВ „Торгівельний дім Альянс 3" за лютий, березень, вересень 2010 року, з ТОВ „Агро Строй Комплекс" за січень, лютий, березень 2010 року та складено акт № 1465/42-016/31643375 від 20.05.2011.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення: №0000200842 від 03.06.2011, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 2301615 грн., №0000210842 від 03.06.2011, яким збільшено суму податку на прибуток 2877018 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 3.1 ст. 3, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", безпідставно включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкових накладних, виписаних ТОВ „Агро Інвест", ТОВ „Торгівельний дім Альянс 3", ТОВ „Агро Строй Комплекс", безпідставне включення до складу валових витрат сум по операціям з цими контрагентами, правочини з даними контрагентами є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з податку на додану вартість і з валових витрат.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Оплата вартості товарів та послуг за цими договорами проведено у безготівковій формі.

Товарність операцій підтверджена відповідними первинними документами, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг відображено позивачем у бухгалтерському обліку на рахунку 201, придбання послуг на рахунку 6852.

Аналіз договорів про проведення маркетингових досліджень, консультаційних та юридичних послуг укладеної позивачем, дає підстави вважати, що послуги, які надано Товариству, спрямовані на отримання доходу останнього.

Таким чином, понесені позивачем витрати з проведення маркетингових досліджень, консультаційних та юридичних послуг належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з ТОВ „Агро-Інвест", ТОВ „Торгівельний дім Альянс 3", ТОВ „Агро Строй Комплекс" спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі № 2а-6560/11/2070 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 у справі № 2а-6560/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров