Постанова № 24689851, 18.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

18.05.2012 р. Справа № 2а-8164/11/1470

м. Миколаїв

13:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159,Миколаїв,54000

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54000

за участю представників: від позивача: Іноземцев С.С. від відповідача: Моторний О.С. прокурор: Добрікова І.В. проскасування податкового повідомлення - рішення від 08.07.2011р. № 0000293900, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000293900 від 08.07.11 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в частині нарахування публічному акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» основаного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4943648,31 гривень та штрафним санкціям на суму 2471824,16 гривень.

3. В решті позову відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 р. справа № 2а -8164/11/1470

м. Миколаїв

13:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз»

до відповідача

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у

м. Миколаєві Державної податкової служби

з метою захисту інтересів держави

Прокурор Миколаївської області

за участю представників:

від позивача: Іноземцев С.С.

від відповідача: Моторний О.С.

прокурор: Добрікова І.В.

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9084700 гривень.

Відповідач проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Прокурор підтримав позицію відповідача.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ПАТ «Миколаївгаз»зареєстрована в якості юридичної особи 27.01.95 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

З 29.03.11 по 03.06.11 СПДІ по роботі з великими платниками податків провело планову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївгаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства. Результати перевірки було оформлено Актом №730/39/05410263 від 20.06.11 (арк.спр.61).

Під час перевірки податківці виявили факти, які були кваліфіковані ними як порушення: 1) формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Софіта»на 7539,22 гривень; 2) формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних у попередні звітні періоди на суму 883521 гривень; 2) формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Газ 2009»; 3) помилково зменшення суми податку у декларації за травень 2010 р. на суму 3654358 гривень; 4) не коригування податкового кредиту у сторону зменшення в зв'язку з випуском газу у повітря під час ремонту на суму 398229 гривень; 5) формування податкового кредиту за рахунок підприємств ТОВ «Газ України 2009»та ТОВ «Цулассунг Компані»на суму 1112820 гривень.

08.07.11 уповноваженою особою СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000293900 про визначення ПАТ «Миколаївгаз»грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9084700 гривень, з яких 3028234 гривень штрафні санкції (т.1 арк.спр.24).

Суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. В липні 2010 року ПАТ «Миколаївгаз»уклав договір на ремонт двигуна автомобіля «Камаз»з ТОВ «Софита». Відповідно до цього, позивач перерахував ТОВ «Софита»45235,34 гривень в якості оплати за договором. В свою чергу 26.07.10 ТОВ «Софита»виписало на адресу ПАТ «Миколаївгаз»податкову накладну №424 на суму ПДВ 7539,22 гривень (т.1 арк.спр.28).

Суму 7539,22 гривень ПАТ «Миколаївгаз»включив до податкового кредиту за липень 2010 року у відповідній декларації з податку на додану вартість.

Під час перевірки, відповідач зняв зазначену суму з податкового кредиту та нарахував відповідно грошове зобов'язання та штрафну санкцію, оскільки дійшов висновку про те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Софита»є нікчемним (т.2 арк.спр.118). На думку податківців на нікчемність правочину вказує те, що в березні 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва склало довідку про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Софіта», оскільки на той час було відсутнє за місцезнаходженням (т.3 арк.спр.29).

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договору між ПАТ «Миколаївгаз»та ТОВ «Софита».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договір на ремонт двигуна за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У будь-якому випадку позивач не може нести відповідальність за свого контрагента. Обставини укладання договору з ТОВ «Софита»вказують на добросовісну поведінку ПАТ «Миколаївгаз»у цьому випадку.

Всі інші вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» щодо наявності документів позивачем виконанні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

2. Під час перевірки податківцями встановлено, що у перевіряємий період ПАТ «Миколаївгаз»відображав сформований податковий кредит на суму 883521 гривень за рахунок кредиту, який виник у попередніх звітних періодах (в іншому місяці ніж задекларований).

За думкою податківців, оскільки позивач не звертався зі скаргою на дії своїх постачальників, щодо несвоєчасного надання податкових накладних в порядку передбаченому п.п.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»він втратив взагалі своє право на ці суми податкового кредиту, які не було задекларовано у місяці їх виникнення.

Суд не може погодитися з таким тлумаченням законодавства.

Дійсно, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6 ст.7 Закону у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Разом з тим, можливість подання скарги платником податків на свого недобросовісного контрагента, є його правом, а не обов'язком, способом на включення податкового кредиту саме у цей період коли він виник.

Закон не передбачав наслідком не подання скарги на контрагента позбавлення платника податків право на сплачений податковий кредит.

Взагалі невідповідності податкових періодів зазначенні в Акті, мають дрібних характер (місяць-три), не вказують на зловживання або маніпулювання платниками податків, а також не виходять за межі прийнятого у звичайному діловому обігу (т.2 арк.спр.173).

Саме на те, що законодавець не забороняє включення податкового кредиту минулих періодів до податкових декларацій, вказує діюча редакція ПК, у статті п.198.6 якого є норма про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

3. 22.11.10 ПАТ «Миколаївгаз»подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість до податкової декларації за травень 2010.

В зазначеній декларації позивач збільшив суму податкового кредиту на (+) 3764248 гривень, зазначивши її у рядку «3»Уточнюючого розрахунку, а як наслідок цього, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету також на (-) 3764248 гривень, зазначивши її у рядку «8.3»(т.3 арк.спр.97).

Під час перевірки, податківці не заперечували обґрунтованість права позивача на збільшення суми податкового кредиту на суму (+) 3764248 гривень, разом з тим, вважали протиправним зменшення суми, яка підлягала сплати до бюджету (рядок 8.3). На думку податківців ПАТ «Миколаївгаз»повинно було замість рядка 8.3 відобразити цю суму у рядку 8.5 (т.2 арк.спр.124).

При цьому, жодного нормативного обґрунтування, чому підприємство не має право віднести цю суму до рядка 8.3 податковий орган не навів. Відсутнє таке правове обґрунтування і в Акті перевірки.

Разом з тим, відповідно до п.п.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Цілком логічно, що у разі збільшення від'ємника множини (b - податковий кредит), зменшується різниця множини (x - сума податку, що підлягає сплаті) (a-b=x > a-(b+3764248)=(x-3764248).

В цій частині позов також задовольнити.

4. ПАТ «Миколаївгаз»протягом 2010 року, проводив заміну та ремонт задвижок Ду80 на заборному газо-трубопроводі в підземних резервуарах бази зберігання газу. Під час ремонтних робіт було випущено у повітря близько 424 т газу на суму 2389372 гривень, з яких ПДВ складає 398229 гривень (т.2 арк.спр.113).

Зазначені обсяги газу було списано відповідними актами.

Під час перевірки СДПІ не погодилося з тим, що ПАТ «Миколаївгаз»не скорегувала свій податковий кредит в частині зменшення на суму 398229 гривень, які були сплачені в якості ПДВ за газ випущений у повітря.

На думку податкової, випуск газу у повітря не відноситься до господарської діяльності ПАТ «Миколївгаз», а тому відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону сплачений за це газ податок на додану вартість не може бути включено до податкового кредиту (т.2 арк.спр.114).

Така позиція відповідача є помилковою. Технологічні витрати газу під час обслуговування газових мереж є нормальним явищем, яке безперечно відноситься до господарської діяльності підприємства, яке спеціалізується на постачанні газу. Відповідні втрати газу передбачені відповідними галузевими стандартами «Гази вуглеводневі скраплені. Методика розрахунку витрат. ГСТУ 320.00149943.016-2000»(т.3 арк.спр.61).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

5. До складу податкового кредиту ПАТ «Миколаївгаз»включені кошти в сумі 1112820 гривень сплачені ним за постачання газу підприємствам ТОВ «Газ Україна 2009»та ТОВ «Цулассунг Компані».

Під час перевірки позивачем були надані ревізорам договори з цими підприємствами, товарні та податкові накладні (т.2 арк.спр.1-51).

Податковий орган дійшов висновку, що ПАТ «Миколаївгаз»не має право на податковий кредит за договорами з цими підприємствами, оскільки фактично не було господарської операції.

Суд в цьому випадку погоджується з відповідачем.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»(якій діяв на час виникнення спірних відносин) та аналогічної ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит, є придбання, виготовлення або будівництво товарів та послуг з метою використання у в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, при яких сплачується (нараховується) податок на додану вартість за ставкою передбаченою ст.6 Закону.

Відповідно до п. 7.2.3. ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Тобто, податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції, не може бути ні податкового зобов'язання, ні податкового кредиту. Зокрема, про це зазначено у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11.

Дослідженням в судовому засіданні взаємовідносин ПАТ «Миколаївгаз»з підприємствами ТОВ «Газ Україна 2009», ТОВ «Цулассунг Компані»встановлено, що господарських операцій з поставки скрапленого газу зазначеними підприємствами на адресу позивача фактично не було, а показники податкового кредиту в цій частині сформовані в порушення ст.7 Закону.

Суд до таких висновків прийшов виходячи з наступного:

- підприємства ТОВ «Газ Україна 2009»та ТОВ «Цулассунг Компані»мають сумнівний характер, за місцем реєстрації не знаходяться, керівники підприємств від контактів с податківцями ухиляються, підприємства заподіяні у схемах щодо мінімізації оподаткування (т.3 арк.спр.14).

- відповідно до залізничних товарно-транспортних накладних відправником та власником скрапленого газу, податковий кредит за який ПАТ «Миколаївгаз»сплатив ТОВ «Газ Україна 2009», ТОВ «Цулассунг Компані»є ДАТ «Укрспецтрансгаз»(т.2 арк.спр.3)

- відповідно до відповіді «Укрзалізниці»перевезення вантажів від ТОВ «Газ Україна 2009»та ТОВ «Цулассунг Компані»не здійснювалося (т.3 арк.спр.92).

При цьому, ДАТ «Укрспецтрансгаз»є основним постачальником скрапленого газу позивачу, за який він також сплачував йому кошти та відносив ці витрати до податкового кредиту. Таким чином, ПАТ «Миколаївгаз»намагається віднести до податкового кредиту кошти сплачені різним підприємствам за один і той же скраплений газ.

В цій частині позову відмовити.

Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000293900 від 08.07.11 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в частині нарахування публічному акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз»основаного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4943648,31 гривень та штрафним санкціям на суму 2471824,16 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000293900 від 08.07.11 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в частині нарахування публічному акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз»основаного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4943648,31 гривень та штрафним санкціям на суму 2471824,16 гривень.

3. В решті позову відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22.05.12

Суддя В.В. Біоносенко