Постанова № 24689756, 14.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14.12.2011 р. Справа № 2а-7936/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54007

дотериторіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області, вул. Будівельників, 15-А, м. Миколаїв, 54042 провизнання протиправною та скасування постанови від 04.01.2011р. № 120610, В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області (далі - відповідач).

В адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції ОСОБА_2 про застосування фінансових санкцій від 4 січня 2011 року № 120610. Одночасно позивач просив поновити йому строк на звернення до адміністративного суду, посилаючись на наявність причин пропуску такого строку. Вказане клопотання судом вирішено ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі і призначення справи до судового розгляду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності" від 19 жовтня 2010 року було відмінено ліцензування перевезень вантажів по Україні, а тому штраф за таке порушення як відсутність ліцензії на нього накладено безпідставно.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

Позивач у судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про дату розгляду справи (а. с. 26).

Відповідач у судове засідання не прибув, надав клопотання від 14 грудня 2011 року про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач як фізична особа-підприємець надає послуги з внутрішніх перевезень вантажів відповідно до ліцензії від 21 лютого 2007 року серії НОМЕР_1 (а. с. 6).

5 листопада 2010 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у м. Севастополі було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 9443/15-20/24793778 (а. с. 7).

Перевіркою встановлено, що позивач в порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення ліцензійної картки.

4 січня 2011 року відповідач виніс постанову про застосування фінансових санкцій № 120610, якою до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. (а. с. 8).

Позивач з вказаною постановою не погоджується, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності" від 19 жовтня 2010 року, яким відмінено ліцензування перевезень вантажів по Україні.

Згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

В акті перевірки від 5 листопада 2010 року зазначено, що водій автомобіля, який перевірявся, надав свідоцтво про реєстрацію автомобіля, права водія, ліцензію, товарно-транспортні накладні на вантаж.

З аналізу ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" вбачається, що наявність ліцензійної картки необхідна лише для перевезення небезпечних вантажів. Згідно визначення терміну "небезпечний вантаж", що надано в ст. 1 вказаного Закону, таким вантажем є речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

В акті перевірки не зазначено, що вантаж небезпечний і будь-яких інших належних доказів на підтвердження цього відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач виконав усі вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно застосував до позивача фінансові санкції в сумі 1700 грн. на підставі постанови від 4 січня 2011 року № 120610. Відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України відповідач не довів перед судом її законності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову т.в.о. начальника територіального управління Головавтотрансінспекції ОСОБА_2 про застосування фінансових санкцій від 4 січня 2011 року № 120610.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз