Постанова № 24689596, 27.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року 2а-6083/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Перкова Н.В.,

від відповідача -Шевчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «АРІАН»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «Аріан»з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 16 січня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представники позивача адміністративний позов підтримали повністю, просили скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2011 року: №0000922301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення умов сплати податку на додану вартість у розмірі 80 253,75 гривень та №0000912301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення умов сплати податку на прибуток у розмірі 73 481, 25 гривень (далі -оскаржувані рішення). Заявлені позовні вимоги представники позивача обґрунтовують тим, що висновки у зв'язку з якими були постановлені оскаржувані рішення та які відображені в Акті «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЗТМ «Аріан»(код ЄДРПОУ 20574128) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2009 року по 30.06.2011»№402/66/2301-33171171 від 11.11.2011 (далі -Акт від 11.11.2011), не базуються на положеннях чинного законодавства України та не відповідають даним представлених для перевірки документів.

Представник відповідача проти позову заперечив в повній мірі. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що оскаржувані рішення вважає законними, а висновки, викладені в Акті від 11.11.2011 -правомірними. Так, відповідач вказав, що угоди між позивачем та ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Директорія»є нікчемними, тому перевіркою не могли бути прийняті до уваги акти, накладні та інші документи, виписані від імені ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Директорія». З пояснень представника відповідача слідує, що доказом нікчемності зазначених угод є їх безтоварність. Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що позивачем було порушено вимоги п. 5.2 та 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94 -ВР, що призвело до завищення валових витрат підприємства всього на суму 23 5137,00 гривень. Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія», відповідач посилається на висновки досудового слідства в кримінальних справах №№ 69-110 та 69-126, порушених Головним слідчим управлінням Державної податкової служби України.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011.

За результатами перевірки відповідачем по справі було складено Акт від 11.11.2011. На підставі цього Акта відповідачем були винесені оскаржувані рішення від 5 грудня 2011 року, якими нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у загальній сумі 80 253,75 гривень, з яких 60 203,00 гривень -за основним платежем та 16 050,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 73 481, 25 гривень, з яких 58 785,00 гривень за основним платежем та 14 696, 25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

В Акті від 11.11.2011 встановлено, а представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що ТОВ «Директорія»було виписано видаткові та податкові накладні позивачу на оливу базову та трансформаторну оливу, а саме:

1) видаткові накладні:

- №7/12 від 7.12.2009;

- №31/3 від 31.03.2010;

- №15/04 від 15.04.2010;

- №7.05 від 7.05.2010;

2) податкові накладні:

- №3123 від 3.12.2009;

- № 31037 від 31.03.2010;

- №15042 від 15.04.2010;

- №7051 від 7.05.2010.

Оплата позивачем товару, придбаного у ТОВ «Директорія»здійснювалась згідно наступних платіжних доручень:

- від 23.04.2010 №487 на суму 65556 гривень;

- від 13.05.2010 №565 на суму 37368 гривень;

- від 6.09.2010 №1166 на суму 3940,33 гривень;

- від 03.12.2009 №790 на суму 31500 гривень.

Окрім того, з Акта від 11.11.2011 та письмових заперечень на позов представника відповідача слідує, що згідно договору уступки вимог (цесії) №1/09-2010 від 30.09.2010 позивач перерахував частину свого боргу перед ТОВ «Директорія»в сумі 40 000, 00 гривень Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіол». Зазначений договір цесії позивачем чи його представником не були подані до суду, тому суд був позбавлений можливості дослідити достовірність укладення такого договору.

Податкові та видаткові накладні підписані від імені ТОВ «Директорія»його керівником -Карпенком С.П.

Також, з Акта від 11.11.2011 слідує, що на виконання договору №1 від 20.10.2009 року позивачу були виписані ПП «Біг Кепітал»видаткова накладна №22/1 від 22.10.2009 року та податкова накладна №22108 від 22.10.2009. Оплата позивачем за договірними відносинами з ПП «Біг Кепітал»здійснювалась згідно платіжного доручення від 5.11.2009 №666 на суму 103800,00 гривень.

Разом з тим, з документів, поданих сторонами як докази по справі слідує наступне.

З тексту позовної заяви слідує, що в день прибуття товару від контрагентів позивача завідуючий складом позивача Грибенюк В.Д. приймав товар за кількістю, звіряв з видатковою накладною і розписувався в ній, далі накладна передавалась до бухгалтерії для подальшого відображення в бухгалтерському обліку. Після отримання товару від контрагентів лабораторія заводу позивача відбирала зразок товару та проводила перевірку на його якість, про що робився запис в журналі реєстрації якості отриманої сировини. Далі -товар отриманий від контрагентів, за твердженням позивача був використаний для напрацювання товарних олив. Позивач також зазначив в позовній заяві, що оплата за сировину від контрагентів, а саме ТОВ «Директорія»та ПП «Біг Кепітал», здійснювалась тільки після отримання товару, перевірки його кількості та якості. Також, в позові зазначено, що пізніше, тобто після оплати товару контрагентам позивачу були надані податкові накладні.

Для з'ясування достовірності пояснень позивача в позовній заяві суд за клопотанням представника позивача викликав в якості свідка завідуючого складом позивача Грибенюка В.Д., який мав підтвердити суду обставини отримання від ТОВ «Директорія»та ПП «Біг Кепітал»відповідного товару. Відповідаючи на запитання суду Грибенюк В.Д. пояснив, що отримував базову та трансформаторну оливу, однак не зміг підтвердити чи заперечити в судовому засіданні від кого саме надходив зазначений товар. Він пояснив, що ТОВ «Директорія»та ПП «Біг Кепітал»співпрацювали з позивачем, однак вони були не єдиними контрагентами, в яких позивач закупляв базову трансформаторну оливу в період з 01.04.2009 по 30.06.2011.

Також, в судовому засіданні встановлено, що в договорі №1 від 20.10.2009 від імені ПП «Біг Кепітал»стоїть підпис особи, яка зазначила себе К.В. Бабанський. Ця ж особа підписала і Специфікацію №1 від 20.10.2009 і рахунок б/н від цієї ж дати, які оформлені були на виконання вимог п.1.1 та 1.2 зазначеного договору від 20.10.2009. Відповідно до відомостей відображених в Акті від 11.11.2011, які не заперечив і позивач, Бабанський К.В. є одноосібно і директором і головним бухгалтером ПП «Біг Кепітал». Позивач по справі пояснив, що додатково він не з'ясовував хто ще може мати право підпису фінансово-господарських документів від імені ПП «Біг Кепітал». Однак, на видатковій накладній від 22.10.2009, винятково на підставі якої згідно пояснень представника позивача та свідків по справі і здійснювалось прийняття позивачем та відвантаження товару стоїть підпис напроти якого зазначено -«Андреева Н.В.». Представник позивача не зміг пояснити чи відомо було позивачу про те, яке відношення «Андреева Н.В.»має до ПП «Біг Кепітал»і чи мала право ця особа підписувати документ від імені цього підприємства. Таким чином, суд приходить до висновку що при прийнятті видаткової накладної від 22.10.2009 позивач недбало ставився до того, хто саме оформляв зазначену накладну.

Суд також звертає увагу, що в податковій накладній від 22.10.2009 порядковий №22108, виданій в порядку оформлення господарських відносин за тим же договором №1 від 20.10.2009, від імені ПП «Біг Кепітал»проставлено підпис під прізвищем «Бабанський К.В.». Таким чином, відповідно до дат на документах і видаткова накладна і податкова накладна оформлялись ПП «Біг Кепітал»в один день, однак, як слідує з їх змісту, підписані вони різними особами.

Також, суд звертає увагу на недостовірність пояснень представника позивача щодо обставин отримання податкової накладної від ПП «Біг Кепітал». Так, зі змісту позовної заяви слідує, що податкова накладна була надана позивачу ПП «Біг Кепітал»лише після оплати товару. Оплата товару позивачем була здійснена на рахунок ПП «Біг Кепітал», відповідно до платіжного доручення від 04.11.2009 №0410001 лише 4 листопада 2009 року.

Відповідно до п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який був чинний на момент досліджуваних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. В п.7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року слідує, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, законодавством, яке було чинним на період жовтня -листопада 2009 року, зокрема і Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року, не було передбачено відстрочення видачі продавцем податкової накладної.

Зважаючи на пояснення позивача про те, що продавці (як ТОВ «Директорія», так і ПП «Біг Кепітал») надавали податкову накладну вже після оплати товару; на те що за правилами п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року, податкова накладна видається платником податку на вимогу їх отримувача, тобто -могла були видана ПП «Біг Кепітал»лише після вимоги позивача, а також на те, що підпис від «Біг Кепітал»на податковій накладній здійснила відмінна особа від тієї, яка поставила підпис на видатковій накладній, суд приходить до висновку що податкова накладна була складена пізніше, ніж зазначена на ній дата -тобто не 22.10.2009 року. Це, в свою чергу, на думку суду вказує на фіктивність дій обох сторін господарської операції, як ПП «Біг Кепітал», так і позивача ( на вимогу якого була видана податкова накладна) та на не пов'язаність обставин відвантаження товару позивачу та оформлення фінансово-господарських документів (видаткової та податкової накладної від 22.10.2009 року від ПП «Біг Кепітал»), які позивач подав на підтвердження цих господарських дій та реальності отримання товару від ПП «Біг Кепітал».

З врахуванням попередніх висновків та норм законодавства, суд також приходить до висновку про фіктивність оформлення податкових накладних ТОВ «Дерикторія»від 31.03.2010, 15.04.2010, та 7.05.2010. В позовній заяві позивач стверджує, що отримав податкові накладні, в тому числі і від ТОВ «Дерикторія»після оплати за реально поставлений товар. Відповідно до видаткових накладних від 31 березня 2010 року, 15 квітня 2010 року та 7 травня 2010 року, товар мав би бути поставлений вже в день підписання договору позивача з ТОВ «Дерикторія»- 31.03.2010 та, відповідно - 15 квітня та 7 травня 2010 року.

Відповідно до платіжних доручень №000477 від 22 квітня 2010 року, №000565 від 13 травня 2010 року та №001166 від 6 вересня 2010 року, - оплата товару відповідно відбулась:

- за видатковою накладною №31/03 від 31.03.2010 - лише 22 квітня 2010 року;

- за видатковою накладною №15/04 від 15.04.2010 - лише 13 травня 2010 року;

- за видатковою накладною №07/05 від 07.05.2010 - лише 6 вересня 2010 року.

Представник позивача не пояснив, чому податкові накладні не були подані позивачу відповідно 31.03.2010, 15.04.2010, та 7.05.2010 -тобто в день можливої поставки, а оскільки податкові накладні були отримані позивачем пізніше -то на якій підставі здійснювалась така передача (чи був запит позивача на отримання податкової накладної) коли здійснювалась така передача та яка дійсна дата складання податкових накладних.

Також суд звертає увагу, що у позивача відсутні товаротранспортні накладні чи інші документи (як видані ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія», так видані і позивачем), які б опосередковували рух транспорту від ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»відповідно до складів позивача з товаром -базовою та трансформаторною оливою. Також, за поясненнями представника позивача, - у позивача відсутні документи чи їх копії, за якими позивач чи його представники встановлювали належність осіб, які передавали товар від ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»відповідно до позивача. Відсутність будь-яких підтверджень руху товару від продавців до покупця свідчить на думку суду про відсутність такого руху та, відповідно, підтверджує, що ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»не здійснювали передачі позивачу товару - базової та трансформаторної оливи - відповідно до умов договору №1 від 20.10.2009 та договору №26/03 від 26.03.2010.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 3.3 договору №1 від 20.10.2009, укладеного між позивачем та ПП «Біг Кепітал»та договору №26/03 від 26.03.2010 між позивачем та ТОВ «Дерикторія», - відвантаження товару покупцю здійснюється на підставі його заявки, згідно накладної поставщика. Позивач не подав до суду доказів звернення до ПП «Біг Кепітал»та, відповідно до ТОВ «Дерикторія»із заявками. Зокрема, свідки, викликані представником позивача у справі не надали пояснень з приводу того, в якому порядку були оформлені такі заявки, чи була вони оформлені взагалі, а якщо були оформлені -то ким. Таким чином, невідомо на підставі якого документу ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»формували видаткові та податкові накладні та здійснювали відвантаження товару, та чи здійснювали вони це відвантаження взагалі, якщо заявка не була сформована. Зважаючи на те, що позивач не довів суду подання заявки ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»на відвантаження товару, суд прийшов до висновку, що ці обставини, як і обставини встановлені вище, свідчать про відсутність поставки як такої та про оформлення фіктивних документів -документів, які не опосередковують дійсну господарську операцію -поставку.

Надаючи оцінку документам, поданих сторонами по справі, суд прийшов до висновку про неможливість прийняття до уваги як доказів по справі, поданих представником позивача роздруківку з карточки складського обліку за період з 1.01.2009 та наступні «акти наработки масла»:

- №9-0953 від 23.11.2009,

- №9-0927 від 13.11.2009,

- №9-0858 від 27.10.2009,

- №9-0861 від 27.10.2009,

- №9-0864 від 27.10.2009,

- №10-306 від 2.04.2010,

- №10-309 від 2.04.2010,

- №10-322 від 9.04.2010,

- №10-323 від 9.04.2010,

- №10-348 від 19.04.2010,

- №10-353 від 19.04.2010,

- №10-362 від 22.04.2010,

- №10-384 від 26.04.2010,

- №10-396 від 28.04.2010,

- №10-442 від 14.05.2010,

- №10-465 від 20.05.2010,

- №10-599 від 30.06.2010.

Так, частина зазначених документів (акти, складені в 2009 році), не містять підписів будь-яких осіб, що нівелює можливість встановлення їх походження взагалі, а також - всі вони не містять необхідних відомостей щодо того, яка саме базова та трансформаторна олива в них зазначена, а саме: відомостей коли така олива була отримана та/чи від кого (якого виробника чи продавця). Таким чином з даних документів неможливо встановити обставини описані в позовній заяві на обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зважаючи на зазначену норму процесуального Закону, «акти наработки масла», зазначені вище, не є доказами по справі, а тому не беруться судом до уваги.

Суд також не бере до уваги висновки слідчих органів в межах досудового розслідування в кримінальних справах №№ 69-110 та 69-126, якими скористався відповідач при проведенні перевірки позивача, що відображено в Акті від 11.11.2011. Такі висновки, по-перше, не є первинними документами щодо обставин справи, а, по-друге, якщо вони не підтримані судовим рішенням (вироком) у відповідній кримінальній справі, - не встановлюють обов'язкові для врахування адміністративним судом юридичні факти.

На підтвердження використання товару, проданого позивачу ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»представником позивача було подано до суду виписку з журналу вхідного контролю сировини, що надійшла на ЗТМ «Аріан»за підписом начальника виробництва Ісламова В.Ф. та лаборанта Шрам Т.В., відповідно до якого до позивача в якості вхідної сировини надійшли від ПП «Біг Кепітал»4325 кг оливи базової та від ТОВ «Дерикторія»1800 кг оливи трансформаторної та 1730 кг оливи базової. Разом з тим, ОСОБА_1 за клопотанням представника позивача був допущений в якості свідка. Відповідаючи на запитання представника позивача та суду в судовому засіданні він пояснив, що певний об'єм базової та трансформаторної оливи було прийнято позивачем до свого розпорядження, однак цей свідок не зміг підтвердити, що олива в обсягах, зазначених у наявних у справі видаткових накладних передавалась саме від ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»та в дати, зазначені у цих видаткових накладних. ОСОБА_1 також не зміг посвідчити хто та коли від ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»здійснював передачу товару та в якій кількості та як ця передача відбувалась від складів зазначених контрагентів до складів позивача. Таким чином, відомості, відображені у виписці з журналу вхідного контролю сировини, не були підтверджені в судовому засіданні особою, яка безпосередньо підписала цей документ.

Аналізуючи вищезазначені обставини, суд приходить до наступного висновку: позивачем в судовому засіданні не було доведено здійснення поставки товару від ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»тому такі операції на думку суду є безтоварними - такими, що не були вчинені сторонами. Зважаючи на це, фінансово-господарські документи за такими операціями (видаткові на податкові накладні) були складені не на посвідчення певних реалізованих господарських дій, тому відомості, відображені в таких фінансово-господарських документах не відповідають дійсності.

При цьому, суд вирішуючи питання правомірності винесення відповідачем повідомлення-рішення №0000922301 про застосування штрафних санкцій за порушення умов сплати ПДВ, - застосовує наступні норми законодавства.

Відповідно до п. 7.3 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 7.2.3 Закону № 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Із пояснень представника позивача та виходячи з дати, зазначеної безпосередньо на податкових накладних, податкові зобов'язання мали виникнути з дати відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Оскільки ж такого факту відвантаження в судовому засіданні позивач не довів, у зв'язку з чим суд вважає їх такими, що не мали місця бути, наслідки податкових зобов'язань щодо податку на додану вартість для позивача не виникли -а тому він не набув права на формування податкового кредиту.

Також, вирішуючи питання правомірності винесення відповідачем повідомлення-рішення №0000912301 про застосування штрафних санкцій за порушення умов сплати податку на прибуток, - застосовує наступні норми законодавства.

Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі -Закон №334/94), який діяв на час вчинення та виконання позивачем та його контрагентами (ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія») відповідно договорів №1 від 20.10.2009 року та №26/03 від 26.03.2010, до валових витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Застосовуване законодавство передбачає необхідну умову віднесення витрат підприємства до валових -здійснення таких витрат на реальне придбання товарів (робіт, послуг), для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В судовому засіданні позивачем не було доведено факту придбання товару, який би використовувався у власній господарській діяльності, тому перераховані позивачем кошти на рахунки ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія»не є валовими витратами в розумінні п. 5.1 Закону №334/94. Відповідно, позивач не мав права на відображення таких витрат у своїй звітності як «валових витрат», та, відповідно не мав законних підстав на зменшення суми податку на прибуток на суму таких витрат.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України,

при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Слідуючи зазначеній нормі процесуального Закону суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне рішення Верховного Суду України.

У постанові від 21 січня 2011 року у справі №21-37а10 Верховний Суд України зазначив, що Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що податкові накладні, виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, не можуть слугувати документом, що підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість. Також в цьому ж рішенні було зазначено, що: «Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону № 168/97 дає Верховному Суду України підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції…Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, стверджуючи про відсутність товарно-транспортних накладних як обов'язкових первинних документів бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність надання транспортних послуг (згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 7 серпня 1996 року № 228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за № 483/1508 для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна), фактично ставили під сумнів реальність надання таких послуг, виходячи не тільки із якогось окремого недоліку податкової накладної, а й з інших доказів в їх сукупності… Касаційний суд не звернув на зазначене належної уваги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановив нове - про часткове задоволення позову… Таким чином, на думку Верховного Суду України, має місце неоднакове і неправильне застосування зазначених норм матеріального права, оскільки неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.».

З вищезазначеного слідує, що Верховний Суд України при перегляді судових рішень за винятковими обставинами щодо застосування положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97, що підлягає застосуванню і для вирішення даної судової справи, суд прийшов до висновку, що встановлення в судовому засіданні безтоварності господарської операції є достатньою підставою для відмови платнику у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками такої господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Слідуючи зазначеній нормі суд звертає увагу на наступні висновки Європейського суду з прав людини, які мають значення для вирішення даної справи.

В рішенні від 9 січня 2007 року Європейський суд з прав людини в справі «Інтерсплав проти України»за заявою №803/02 надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначив, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань».

Пізніше, в рішенні від 22 січня 2009 року Європейський суд з прав людини в справі «Булвіс проти Болгарії» зазначив, що «згідно своєї прецедентної практики, при встановленні необхідності втручання, включаючи втручання для забезпечення сплати податків, необхідно дотримання «справедливого балансу»між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту основних прав людини…. в цій справі суспільні інтереси полягали у підтриманні фінансової стабільності системи обкладення податком на додану вартість… Основними елементами підтримання такої стабільності слід вважати повне і своєчасне виконання всіма особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, обов'язків по наданню звітності по податку на додану вартість і сплати такого податку, і, в кінцевому результаті, відвернення будь-яких видів зловживань зазначеною системою заснованих на обмані.

Таким чином, з висновків Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ щодо можливого обмеження права особи на формування податкового кредиту слідує, що звітність платників податку на додану вартість, і, зокрема, і при формуванні податкового кредиту слід розуміти не формально. Така звітність повинна засвідчувати реальні дії господарюючих суб'єктів в наслідок яких виникає право на формування податкового кредиту чи відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, та, зокрема, саме ту обставину, що судом було встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Біг Кепітал»та ТОВ «Дерикторія», суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 квітня 2012 р.