Постанова № 24689531, 10.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 2а-6003/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

від прокурора -не з'явився,

від позивача -Шпанюк В.М.,

від відповідача -Грибовський А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Київської області

до Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори

про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -позивач) з позовом до Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори (далі -відповідач) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 150 051, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 1 150 051, 23 грн. Вказаний борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість та сум нарахованих штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача вказав, що визнає позов за умови, що позивач розстрочить сплату суми податкової заборгованості. Однак, представник позивача в судовому засіданні заперечував проти розстрочення суми податкової заборгованості.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Переяслав-Хмельницька житлово-експлуатаційна контора зареєстрована 20.06.1996 Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області як юридична особа та перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ як платник податків з 27.12.1991 за № 20.

У відповідача утворилась заборгованість по сплаті узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та сум штрафних санкцій, з таких підстав.

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість (копії яких наявні в матеріалах справи), а саме:

- за листопад 2009 року № 9002224635;

- за грудень 2009 року № 9002584843;

- за січень 2010 року № 9000276823;

- за лютий 2010 року № 9000775339;

- за березень 2010 року № 9001196843;

- за квітень 2010 року № 9001785212;

- за травень 2010 року № 9002234657;

- за червень 2010 року № 9002564507;

- за липень 2010 року № 9003571748;

- за серпень 2010 року № 9003931323;

- за вересень 2010 року № 9004412316;

- за жовтень 2010 року № 9005248315;

- за листопад 2010 року № 12273;

- за грудень 2010 року № 14122;

- за січень 2011 року № 9000544323;

- за лютий 2011 року № 9001247983;

- за березень 2011 року № 9002154249;

- за квітень 2011 року № 9003389151;

- за травень 2011 року № 9170;

- за червень 2011 року № 9004998560;

- за липень 2011 року № 9006786904;

- за серпень 2011 року № 9007592349;

- за вересень 2011 року № 9009016378;

- за жовтень 2011 року № 9011602689;

- за листопад 2011 року № 9012587744;

- за грудень 2011 року № 9013801761.

Також, за період 2010-2012 року податковим органом проводились перевірки своєчасності подання відповідачем податкової звітності.

У ході вказаних перевірок податковим органом встановлено порушення відповідачем п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.07.1997 «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 57.1 ст. 57, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата відповідачем податку на додану вартість.

За результатами вказаних перевірок податковим органом складено акт від 19.01.2010 № 52; акт від 09.02.2010 № 97; акт від 09.03.2010 № 143; акт від 13.04.2010 № 2173; акт від 13.05.2010 № 391; акт від 10.06.2010 № 491; акт від 06.07.2010 № 570; акт від 11.08.2010 № 683; акт від 06.09.2010 № 757; акт від 12.10.2010 № 912; акт від 05.11.2010 № 978; акт від 03.12.2010 № 1060; акт від 11.01.2011 № 53; акт від 14.02.2011 № 99; акт від 08.04.2011 № 333; акт від 06.05.2011 № 420; акт від 14.06.2011 № 497; акт від 11.07.2011 № 666; акт від 09.08.2011 № 736; акт від 19.09.2011 № 826; акт від 06.10.2011 № 866; акт від 08.11.2011 № 1072; акт від 07.12.2011 № 1222; акт від 16.01.2012 № 51.

На підставі вказаних актів перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ш», а саме:

- від 19.01.2010 № 0000021600/0;

- від 09.02.2010 № 0000131600/0;

- від 09.03.2010 № 0000181600/0;

- від 13.04.2010 № 0000341600/0;

- від 13.05.2010 № 0000451600/0;

- від 10.06.2010 № 0000601600/0;

- від 06.07.2010 № 0000751600/0;

- від 11.08.2010 № 0000881600/0;

- від 06.09.2010 № 0001131600/0;

- від 12.10.2010 № 0001291600/0;

- від 05.11.2010 № 0001401600/0;

- ВІД 03.12.2010 № 0001671600/0;

- від 11.01.2011 № 0000041600/0;

- від 14.02.2011 № 0000241600/0;

- від 08.04.2011 № 0000351600;

- від 06.05.2011 № 0000481600;

- від 14.06.2011 № 0000661600;

- від 11.07.2011 № 0000781600;

- від 09.08.2011 № 0000881600;

- від 19.09.2011 № 0000951600;

- від 06.10.2011 № 0001111600;

- від 08.11.2011 № 0001191600;

- від 16.01.2012 № 0000031600.

За даними податкового органу заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 150 051, 23 грн. Оскільки, відповідач вказану суму заборгованості у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Згідно підпункту 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87, Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, враховуючи наведене та те, що представником відповідача не заперечувався факт наявності у відповідача податкової заборгованості у розмірі 1 150 051, 23грн., суд приходить до висновку, що позовні вимого податкового органу є правомірними та обґрунтованими, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори (ідентифікаційний код - 05447906) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1 150 051 (один мільйон сто п'ятдесят тисяч п'ятдесят одна) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено - 11 травня 2012 р.