Постанова № 24689481, 16.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року 2а-1871/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Лемешко М.Ф.,

від відповідача -Репйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест»з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0005621501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган не надав підприємству можливості оскаржити Акт перевірки на підставі якого податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Крім того, спірним податковим повідомленням-рішення до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2009 у справі № Б11/102-09 порушено провадження про банкрутство підприємства та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до позивача заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні пояснив, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів, які виникли після введення мораторію. При цьому, порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника, оскільки такий боржник має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах. Відносно оскарження позивачем Акта перевірки. Відповідач пояснив, що позивачем подано скарги на Акт перевірки та податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Київській області і за результатами їх розгляду, податковим органом скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення, -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест»є юридичною особою, яка зареєстрована 20.11.2000 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області.

У листопаді 2011 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 21.11.2011 № 2338/15-3/31119158.

Як вбачається із даного Акта перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Так, вказану податкову декларацію підприємством подано 27.01.2011, в той час, як граничний строк її подання становив 20.01.2011.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0005621501, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові санкції) у сумі 170,00 грн.

Непогоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити про таке.

Порядок справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Іза налізу наведених норм податкового кодексу України вбачається обов'язок платника податків на додану вартість подавати податкові декларації за звітний податковий період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів. При цьому, вказаними нормами передбачено обов'язок подавати податкові декларація для усіх платників податку не залежно від того чи перебувають вони у стані банкрутства. Такий обов'язок передбачено для усіх суб'єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність та є платниками відповідного податку.

Відносно тверджень позивача про те, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться мораторій на нарахування неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Наведені норми свідчать про те, що порушення провадження Господарським судом у справі про банкрутство не припиняє підприємницької діяльності підприємства, яке може укладати угоди та виконувати зобов'язання, а мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться на грошові зобов'язання боржника із сплати податкових і інших обов'язкових платежів, які виникли до запровадження мораторію, а тому, мораторій не зупиняє виконання таким боржником зобов'язань, які виникли після введення мораторію.

Під час судового розгляду встановлено, що Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2009 у справі № Б11/102-09 порушено провадження у справі за заявою ТОВ «Євробуд-стандарт»про банкрутство ЗАТ «Укрбудінвест»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з Акта перевірки від 21.11.2011 № 2338/15-3/31119158, податковим органом виявлено несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, а саме 27.01.2011.

Таким чином, невиконання позивачем вимог статтей 49 і 203 Податкового кодексу України щодо подання податкової декларації з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій у зв'язку з порушенням вказаних норм відбулось у січні 2011 року -після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, податковим органом правомірно застосовано до позивача фінансові санкції за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року.

Відносно тверджень позивача про ненадання йому відповідачем можливості оскаржити Акт перевірки в адміністративному порядку, суд зазначає, що рішенням Державної податкової служби у Київській області від 08.02.2012 № 41/7/10206/439.440.441-32 та Державної податкової служби України від 06.03.2012 № 4154/6/10-2215 скарги позивача на Акти камеральних перевірок від 21.11.2011 № 2337/15-3/31119158, від 21.11.2011 № 2338/15-3/31119158, від 21.11.2011 № 2339/15-3/31119158 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0005611501, від 21.11.2011 № 0005621501, від 21.11.2011 № 0005631501 -без змін.

Отже, враховуючи викладене позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 травня 2012 р.