Постанова № 24688497, 24.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4971/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенко Є.І.

при секретарі Головачовій М.О.

за участю представників сторін:

від позивача Чебаненко Є.О.

від відповідача Красильникова С.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування в сумі 2364083,37 грн. та пені у розмірі 2836, 92 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування в сумі 2364083,37 грн. та пені у розмірі 2836, 92 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував недотриманням ДП «Селидіввугілля» встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вважає, що через те, що на підприємстві відповідача у 2011 році працювало 9269 осіб, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві повинен працювати 371 інвалід, але натомість працювало 330 осіб. Тобто позивач не виконав нормативи по створенню 41 робочого місця по працевлаштування інвалідів. ДП «Селидіввугілля» були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 2364083, 37 гривень. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», також просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 2836, 92 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Надала письмові заперечення, в яких зазначила, що ДП «Селидіввугілля» є гірничим підприємством. Згідно до ст. 40 Гірничого Закону України до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я в небезпечних умовах. Відповідно до положень ст. 17, 25 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства , установи і організації мають створювати для інвалідів спеціальні робочі місця, безпечні і нешкідливі для здоров'я умови праці. Вважає. Що при розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця на вугільному підприємстві для забезпечення працевлаштування інвалідів повинна застосовуватись кількість працюючих інвалідів за професіями. Пов'язаними з працею на поверхні, оскільки можливість використання праці інвалідів в підземних умовах, враховуючи вимоги до стану здоров'я мінімальна. Представник відповідача також зазначила, що на її думку позивачем не надано належних доказів відмови відповідача в працевлаштуванні інвалідів, або того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Крім того зазначила, що ДП «Селідіввугілля» протягом 2011 року інформувало Селидівський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3-ПН. Такоож в обґрунтування своєї позиції\ представник відповідача додатково вказала на збитковість ДП «Селидіввугілля».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, зареєстровано 06.06.2005 року та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33426253.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування та нарахування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2364083,37 грн. та пені, у розмірі 2836,92 грн..

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII із змінами і доповненнями.

У відповідності зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, як визначено у підпункті 2.1 пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з абзацом 3 пункту 2 зазначеного Порядку інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою №10-ПI, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42, вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 9269 осіб, серед яких середньооблікова кількість інвалідів-330 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -371 особа(т 1, а.с. 9).

В судовому засіданні представником відповідача суду були надані всі звіти за формою № 3-ПН, які надавались підприємством до Селидівського міського центру зайнятості за 2011 рік. Вказані звіти були досліджені в судовому засіданні та долучені їх завірені копії до матеріалів справи. З наданих звітів вбачається, що ДП «Селидіввугілля» за весь 2011 рік лише тричі в лютому, липні та серпні зазначило про наявність одного вакантного місця для інваліда (т. 1 а.с. 19, 20, 56). В усіх інших випадках в своїх звітах № 3-ПН за 2011 рік ДП «Селидіввугілля» жодної інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, необхідної для організації їх працевлаштування до центру зайнятості е подавало, про що свідчить незаповнені відомості в колонці № 15 «окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач правомірно нарахував ДП «Селидіввугілля» суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2364083,37 грн. та пені у розмірі 2836, 92 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій згідно наданих розрахунків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по пошуку інвалідів для працевлаштування, що надає позивачеві можливість накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ДП «Селидіввугілля» є гірничим підприємством, а тому більшість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, з огляду на приписи Закону України «Про охорону праці» відповідач зобов'язаний використовувати працю інвалідів тільки на роботах без шкідливих умов.

Так, відповідно до частини 11 статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів» норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

У листі від 04.07.2006 року № 06ю-156/1180 Міністерство праці та соціальної політики України також зазначає, що при визначені нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати загальну кількість робочих місць на підприємстві.

Законом України «Гірничий закон України»взагалі норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не встановлюється, а тому вищевказаний Закон не може застосовуватись для розрахунку нормативу.

Крім того, як було зазначено самим відповідачем у своїй довідці від 23.05.2012 року № 6/84 до складу ДП «Селидіввугілля» у 2011 році входило 11 відокремлених підрозділів, з яких 4 шахти, кількість робочих місць, на яких можуть працювати інваліди-2854 особи.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування в сумі 2364083,37 грн. та пені у розмірі 2836, 92 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в сумі 2364083,37 грн. та пеню в сумі 2836, 92 грн., разом 2366920, 29 грн. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області; ЄДРПОУ 38033949; МФО 834016; код платежу 50070000.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено у судовому засіданні 24 травня 2012 року у присутності представників сторін.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 травня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.