Постанова № 24688410, 07.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/2815/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м. Сніжне

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2012 року № 0000062342, № 0000112342, № 0000132342

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 03.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 17.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Сніжнеантрацит» заявлено позов до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2012 року № 0000062342, № 0000112342, № 0000132342.

Ухвалою від 22 травня 2012 року суд здійснив заміну відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сніжному на його правонаступника Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість висновку відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем збору за викид в атмосферне повітря забруднюючої речовини азоту оксид, а не азоту диоксид; зазначає, про неврахування податковим органом ручного відбору вугілля при обчисленні збору за відходи золошлаку, що підтверджується довідками про кількість та зольність вугілля; посилається на відсутності факту списання люмінесцентних ламп, оскільки вони були передані шахті для роботи, а не списання. Крім цього, позивач зазначає, що утворені відходи деревини були спалені, та викиди від спалення враховані в розрахунку плати екологічного податку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124, знаходиться на податковому обліку в Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції, має відокремлені підрозділи Шахта «Ударник» та Шахта «Зоря».

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 30 грудня 2011 року № 1492/23-31906124 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сніжному (правонаступником якої є Торезька ОДПІ) 18 січня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000062342, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 21080 грн. 08 коп., у тому числі за основним платежем 16864 грн. 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 4216 грн. 02 коп.;

№ 0000112342, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у загальній сумі 5765 грн. 35 коп., у тому числі за основним платежем 5546 грн. 88 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 218 грн. 47 коп.;

№ 0000132342, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у загальній сумі 5367 грн. 56 коп., у тому числі за основним платежем 5021 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 345 грн. 69 коп.

Спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000062342 визначено про порушення позивачем норм пункту 6.1 статті 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837), чинною на час вчинення порушення. Як встановлено судом під час судового розгляду справи з обґрунтування позову та пояснень представника позивача, фактично спірне податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000062342 оскаржується позивачем частково в сумі 8443 грн. 66 коп., зокрема, в частині збору за викиди забруднюючих речовин (азоту диоксид) в атмосферне повітря в розмірі 3617 грн. 99 коп., та в частині збору за розміщення відходів золошлаку за 2010 рік у розмірі 4825 грн. 67 коп. Враховуючи зазначене, суд розглядає в межах даної справи безпосередньо тільки ті порушення, які оскаржуються позивачем.

Як вбачається з акту відповідача, перевіркою повноти визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року відповідачем встановлено його заниження за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за 2010 рік в сумі 3617 грн. 99 коп., в тому числі за 1 квартал 2010 року - 1625 грн. 14 коп., за півріччя 2010 року - 2180 грн. 74 коп., за 9 місяців 2010 року 2657 грн. 93 коп. Відповідач зазначає, що в порушення пункту 3 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (чинною на час вчинення порушення) та підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (чинною на час вчинення порушення), позивачем не вірно застосовано норматив збору за викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення. Підприємством здійснено викид в атмосферне повітря забруднюючої речовини азоту диоксид, але нараховано збір як за викид азоту оксид. Азоту диоксид відноситься до другого класу небезпеки, що встановлено Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць, затвердженими наказом Міністерством охорони здоров'я України від 9 липня 1997 року № 201. Також клас небезпеки азоту диоксид вказано в проекті нормативів гранично допустимих викидів для шахти «Ударник» та для шахти «Зоря», розробленої позивачу Міністерством вугільної промисловості України. Під час судового розгляду справи з пояснень представника позивача судом встановлено, що позивачем не заперечується факт викиду в атмосферне повітря саме азоту диоксид, внаслідок чого дана обставина є такою, що визнається сторонами у справі та не підлягає доказуванню в порядку частини 3 статті 72 КАС України. Одночасно, позивач наполягає на тому, що азот диоксид є одним із видів азоту оксидів як одна зі сполук азоту з киснем, внаслідок чого підприємством правомірно нарахованих збір як за викид азоту оксид.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ (в редакції до 1 січня 2011 року) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (надалі - Порядок № 303). Норматив збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення згідно з таблицею 1.2 Порядку № 303 з врахуванням індексації дорівнює у 2010 році - 555,57 грн. за тону за 2 класом небезпечності; коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності населення дорівнює 1 (до 100 тис. чол.), таблиця 2.1 додатку 2 до Порядку № 303; залежно від господарського значення населеного пункту таблицею 2.2 додатку 2 до Порядку № 303 передбачено коефіцієнт 1,25. Таким чином, сума збору за викиди в атмосферне повітря азоту диоксид становить у 1 кварталі 2010 року: 6,011 тн. х 555,57 грн. х 1 х 1,25 = 4174 грн. 41 коп.; у півріччі 2010 року: 8,066 тн. х 555,57 грн. х 1 х 1,25 = 5601 грн. 53 коп., 9 місяців 2010 року: 9,831 тн. х 555,57 грн. х 1 х 1,25 = 6827 грн. 26 коп.; 2010 рік: 13,382 тн. х 555,57 грн. х 1 х 1,25 = 9293 грн. 30 коп. З урахуванням задекларованих позивачем показників сум збору за забруднення навколишнього природного середовища відхилення складає 3617 грн. 99 коп.

Відповідно до додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 норматив збору за забруднення навколишнього природного середовища за забруднюючу речовину - азоту оксиди складає 80 грн. за тону. Для забруднюючих речовин, що не ввійшли до таблиці 1.1, нормативи збору слід застосовувати залежно від установленого класу небезпечності забруднюючої речовини згідно з таблицею 1.2.

Проаналізувавши додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303, суд зазначає, що даний додаток в таблиці 1.1 містить у собі вичерпний перелік забруднюючих речовин, який не підлягає широкому тлумаченню, як це здійснює позивач. Суд не приймає посилання позивача на те, що азоту диоксид входить до азоту оксиди як одна зі сполук азоту з киснем, з огляду на те, що таблиця 1.1 визначає чітко назву забруднюючої речовини, а саме азоту оксиди, без додавання словосполучень, таких як його сполуки, види чи утворення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган обґрунтовано донарахував збір за викид в атмосферне повітря азоту диоксид податковим повідомленням-рішенням № 0000062342 в сумі 3617 грн. 99 коп., та відповідно застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 904 грн. 50 коп., внаслідок чого в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 18 січня 2012 року № 0000112342 було визначено порушення позивачем пункту 249.3 статті 249 Податкового кодексу України, відповідно до якої суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за певною формулою. Відповідно до підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Пунктом 243.1 статті 243 Податкового кодексу України встановлені ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення: азоту оксиди - 1329,67 грн. за тону. Пункт 243.2 статті 243 Податкового кодексу України встановлює ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 та на які встановлено клас небезпечності. Таким чином, сума податку за викид в атмосферне повітря азоту диоксид становить у 1 кварталі 2011 року: 6,009 тн. х 1000 грн. = 6009 грн., у 2 кварталі 2011 року: 6,009 тн. х 1000 грн. = 6009 грн., у 3 кварталі 2011 року: 2,223 тн. х 1000 грн. = 2223 грн. Відхилення із задекларованими показниками позивача складає 5546 грн. 88 коп. Судом встановлено, що дане порушення встановлено у зв'язку із викидами позивачем в атмосферне повітря азоту диоксид, але донарахування податку як за викид азоту оксид. Дане порушення вже було досліджено судом вище, внаслідок чого суд дійшов аналогічного висновку щодо обґрунтованості донарахування позивачем податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 2011 рік в сумі 5546 грн. 88 коп., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 грн. 47 коп., внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000112342.

Спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000062342 визначено про порушення позивачем норм пункту 6.4 статті 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379, а саме у 2010 році позивачем не у повному обсязі нараховано збір за розміщення відходів золошлаку. Як вбачається з акту перевірки, позивачем занижений збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів золошлаку у 2010 році в сумі 4825 грн. 67 коп., в тому числі за 1 квартал 2010 року - 2568 грн. 46 коп., півріччя 2010 року - 4214 грн. 02 коп., 9 місяців 2010 року - 4602 грн. 13 коп. Відповідач в акті перевірки зазначає, що при перевірці лімітних карток на відпуск вугілля для вугільних котелень на опалення у 2010 році використано 2956 тон вугілля, що підтверджено довідками підприємства. Згідно довідок служби ВТК Шахти «Ударник» зольність вугілля, що спалюється в котельній, склала у 1 кварталі 2010 року 20,5%, у 2 кварталі 2010 року 20,3%, у 3 кварталі 2010 року 19,7%, у 4 кварталі 2010 року 20,4%. Таким чином, у 2010 році утворено шлаку котельного у кількості 601,09 тон. Згідно з актами прийому-передачі від 29 січня 2010 року, 26 лютого 2010 року позивачем передано золошлаку КП «Сніжнегорспецтранс» у кількості 182 тони. Позивачем нараховано збору за 2010 рік у кількості 329,415 тон золошлаку, недоплата складає 89,675 тон.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2. Норматив збору, який справляється за розміщення відходів згідно з таблицею 1.9 Порядку № 303 з врахуванням індексації у 2010 році дорівнює 1,27 грн. за тону; коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів дорівнює 3 (таблиця 2.4 додатку 2 до Порядку № 303. Залежно від місяці розміщення відходів таблицею 2.5 додатку 2 до Порядку № 303 передбачено коефіцієнт 3.

Судом були досліджені лімітні картки, посвідчення якості, довідки служби ВТК Шахти «Ударник» щодо зольності вугілля після ручного відбору, та встановлено, що відповідачем при розрахунку недоплати збору при розміщенні відходів золошлаку не було враховано, що після ручного відбору зменшується не тільки відсоток зольності, а й кількість вугілля, що суттєво впливає на розрахунок збору, який здійснюється, виходячи із кількості (тон) спаленого вугілля. За даними позивача після ручного відбору кількість вугілля склала 1185,7 тн. у 1 кварталі 2010 року, 355,2 тн. у 2 кварталі 2010 року, 244,1 тн. у 3 кварталі 2010 року, 680,5 тн. у 4 кварталі 2010 року, з яких утворилося золошлаку 243,1 тн. у 1 кварталі 2010 року, 72,11 у 2 кварталі 2010 року, 48,1 у 3 кварталі 2010 року, 138,83 тн. у 4 кварталі 2010 року. Дані розрахунки позивача не були спростовані відповідачем та не обґрунтовано, за яких підстав не враховано зменшення кількості вугілля та відповідно утвореного золошлаку після ручного відбору вугілля та відповідно зменшення відсотку зольності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано донарахував збір в сумі 4825 грн. 67 коп., внаслідок чого в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000062342 в сумі 4825 грн. 67 коп. та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1206 грн. 42 коп. суд задовольняє позовні вимоги.

Спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000132342 визначено порушення позивачем норм пункту 249.4, пункту 249.5, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем дане рішення фактично оскаржується частково по трьом встановленим відповідачем порушенням, а саме заниження екологічного податку за розміщення відходів золошлаку в сумі 409 грн. 81 коп., за розміщення відходів люмінесцентних лам в сумі 1687 грн. 50 коп., за розміщення відходів деревини в сумі 207 грн. (згідно з позовною заявою, письмовими та усними поясненнями представника позивача).

Як вбачається з акту перевірки, згідно довідок служби ВТК Шахти «Ударник» зольність вугілля, що спалюється в котельній склала у 1 кварталі 2011 року 19,5%, у 2 кварталі 2011 року 18,7%, у 3 кварталі 2011 року 19,1% та утворено у 2011 році шлаку котельного у кількості 286,056 тн. Нараховано підприємством збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2011 рік у кількості 249,628 тн. золошлаку. Недоплата склала у кварталі 2011 року 19,027 тн., у 2 кварталі 2011 року 7,513 тн., у 3 кварталі 2011 року 9,888 тн. Ставка податку за розміщення відходів згідно з пунктом 246.1 статті 246 та підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України у 2011 році складає за шлак котельний 2,50 х 50% = 1,25 грн. за тону. Відповідно до пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази. Пункт 246.5 статті 246 Податкового кодексу України передбачає коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж дорівнює 3. Таким чином, на думку податкового органу, позивачем занижений екологічний податок за розміщення відходів золошлаку на 409 грн. 81 коп., а саме 36,428 тн. х 1,25 грн. х 3 х 3 = 409 грн. 81 коп.

Судом були досліджені лімітні картки, посвідчення якості, довідки служби ВТК Шахти «Ударник» щодо зольності вугілля після ручного відбору, та встановлено, що відповідачем при розрахунку недоплати екологічного податку при розміщенні відходів золошлаку за 2011 рік не було враховано, що після ручного відбору зменшується не тільки відсоток зольності, а й кількість вугілля, що суттєво впливає на розрахунок збору, який здійснюється, виходячи із кількості (тон) спаленого вугілля. За даними позивача після ручного відбору кількість вугілля склала у 1 кварталі 2011 року 769 тн., у 2 кварталі 2011 року 252,4 тн., у 3 кварталі 2011 року 226,9 тн., з яких утворилося золошлаку у 1 кварталі 150 тн., у 2 кварталі 2011 року 47,2 тн., у 3 кварталі 2011 року 43,3 тн., всього 240,5 тн. золошлаку, на які був нарахований податок. Дані розрахунки позивача не були спростовані відповідачем та не обґрунтовано, за яких підстав не враховано зменшення кількості вугілля та відповідно утвореного золошлаку після ручного відбору вугілля та відповідно зменшення відсотку зольності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано донарахував екологічний податок за розміщення відходів золошлаку в сумі 409 грн. 81 коп., а також штрафної (фінансової) санкції (розрахунок відповідача) у розмірі 1 грн. за 1 квартал 2011 року, 1 грн. за 2 квартал 2011 року, та за 3 квартал 2011 року 27 грн. 81 коп. (9,888 тн. х 1,25 грн. х 3 х 3 = 111,24 грн., з яких 25% санкція дорівнює 27 грн. 81 коп.), тобто загальна сума санкції 29 грн. 81 коп., спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000132342, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги задовольняються.

Як вбачається з акту перевірки, у 2011 році позивачем утворені та розміщені небезпечні відходи - люмінесцентні лампи у кількості 50 шт. Відповідач зазначає, що згідно актів на списання матеріалів шахтою «Ударник» була здійснена заміна люмінесцентних ламп у лютому 2011 року у кількості 48 шт., у березні 2011 року у кількості 2 шт., однак не нараховано податок за розміщення відходів люмінесцентних ламп. Ставка податку за розміщення відходів - люмінесцентних ламп згідно з пунктами 246.1 та 246.2 статті 246 Податкового кодексу України у 2011 році дорівнює 7,50 х 50% = 3,75 грн. за одиницю. Відповідно до пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази. Пункт 246.5 статті 246 Податкового кодексу України передбачає коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж дорівнює 3. Таким чином, на думку відповідача, позивачем занижений екологічний податок за розміщення відходів - люмінесцентних ламп у 2011 році (1 квартал) на 1687 грн. 50 коп., а саме 50 шт. х 3,75 грн. х 3 х 3 = 1687 грн. 50 коп.

Судом досліджені акти на списання матеріалів, картки складського обліку матеріалів, довідку про придбання люмінесцентних ламп та встановлено, що 50 шт. люмінесцентних ламп передані шахті «Ударник» для роботи та не були утилізовані чи списані. Суд зазначає, що, як вбачається зі зразків первинних документів позивача, наданих суду, при списанні та утилізації люмінесцентних ламп складаються не тільки акти списання, а й здійснюються відповідні відмітки в картках складського обліку матеріалів, відповідно до договору про утилізацію люмінесцентних ламп від 8 грудня 2010 року зі строком дії до 31 грудня 2011 року, укладеного між позивачем та КП Фірма «Алан», складаються акти на утилізацію ламп. Однак, на дані первинні документи відсутні посилання в акті перевірки, доказів, які б посвідчували саме списання 50 шт. люмінесцентних ламп відповідачем суду не надано та не спростовано посилання позивача на знаходження даних ламп на шахті «Ударник» в роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновку податкового органу щодо заниження екологічного податку за розміщення відходів люмінесцентних лам в сумі 1687 грн. 50 коп., а також штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. (розрахунок відповідача) спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000132342 та відповідно в цій частині позовні вимоги позивача задовольняються.

Як вбачається з акту перевірки, у 2011 році позивачем не обчислено екологічний податок за відходи деревини, у 2 кварталі 2011 року утворилося 36,7 відходів деревини. Ставка податку за розміщення відходів деревини згідно з пунктом 246.2 статті 246 Податкового кодексу України у 2011 році дорівнює за відходи деревини 2,50 грн. х 50% = 1,25 грн. за тону. Відповідно до пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази. Пункт 246.5 статті 246 Податкового кодексу України передбачає коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж дорівнює 3. Таким чином, на думку відповідача, позивачем занижений екологічний податок за розміщення відходів деревини у 2 кварталі 2011 року в сумі 412 грн. 88 коп., з яких фактично за письмовими поясненнями від 29 травня 2012 року та усними доводами представника позивача оскаржується 207 грн. Як вбачається з актів передавання на переробку Шахта «Зоря» було утворено 66,4 тн. відходів деревини, з яких 48,1 тн. було спалено, викиди від спалення враховані позивачем у розрахунку плати екологічного податку; 18,3 тн. було передано на утилізацію Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Контракт», однак не враховані позивачем при розрахунку екологічного податку, що призвело до заниження зобов'язання на 205 грн. 88 коп. В сумі податку 207 грн. відповідачем не були враховані акти передавання деревини на переробку, в яких визначена кількість спаленої деревини, що спричинило невірний розрахунок розміру заниженого податку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновку податкового органу щодо заниження екологічного податку за розміщення відходів деревини в сумі 207 грн., а також штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. (розрахунок відповідача) спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000132342 та відповідно в цій частині позовні вимоги позивача задовольняються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними в задоволеній частині позовних вимог з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2012 року № 0000062342, № 0000112342, № 0000132342 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 18 січня 2012 року № 0000062342 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 6032 грн. 09 коп., у тому числі за основним платежем 4825 грн. 67 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1206 грн. 42 коп.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 18 січня 2012 року № 0000132342 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у загальній сумі 2336 грн. 12 коп., у тому числі за основним платежем 2304 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 83 грн. 68 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 червня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.