Постанова № 24685799, 22.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5679/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представника позивача Люлик Р.І.

представника позивача Манько Н.Ф.

представника позивача Дерещук О.М.

представника відповідача Грабара С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" до Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення Могилів Подільської об'єднаної державної податкової інспекції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою задовольнити вимоги ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року, - скасуванню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.10.2010р. Висновки перевірки оформлені актом № 531/2301/03327670, яким встановлено наступні порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України від 28 грудня 4 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на сумі 42 540 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 3 697 грн., 2 квартал 2010 р. в сумі 27 957грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 4 551грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 6 335грн.

- п. п. 7.8.2 п. 7.8 статті 7, п.10.1 ст.10 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України від 17.09.2008 №514-УІ "Про акціонерні товариства" (із змінами та доповненням, внесеними законом України від 27.04.2010 №2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України від 03.12.2010 року №2774-УІ "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році"), в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів призначеного для виплати за 2009 рік в сумі 496 033 грн.

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету всього в 24 637грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 19 467 грн., за липень 2010 року в сумі - грн., за вересень 2010 року в сумі 1 583 грн., за жовтень 2010 року в сумі 800 грн., за грудень 2010 року в сумі 1 438 грн.

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено, яка підлягає сплаті до бюджету внаслідок завищення податкового кредиту на загальну 8 333 грн., в тому числі в травні 2010 року за рахунок уточнення зобов'язань з ПДВ за жовтень 2008 року.

- п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ілюстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 та ствердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року 7 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку "України від 10.08.2005 року №277) в результаті чого встановлено видачу відповідальним особами готівкових коштів під звіт в сумі 9 912,87грн. без звітування ними у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

На підставі даних висновків, Могилів-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011р. № 0000013500 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 496 033,00 грн. та за штрафними санкціями 124 008,00 грн.) з авансового внеску з податку на прибуток, № 0000282308 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за штрафними санкціями 2 478,22 грн.) з порушення п. 2.11. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", № 0000352301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 32 970,00 грн. та за штрафними санкціями 8 242,50 грн.) з податку на додану вартість, № 0000342301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 42 540,00 грн. та за штрафними санкціями 10 635,00 грн.) з податку на прибуток підприємств.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно встановив факт недійсності правочинів, а саме: договорів укладених між ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" з контрагентами ТОВ "Будкераміка Нова", ТОВ "Енерго-Імпекс", ТОВ "МСПОСТАЧ".

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" та ТОВ "Будкераміка Нова" був укладений усний договір про поставку чавуну ливарного марки Л-2, у відповідності до якого останній зобов'язався поставити позивачу чавун ливарної марки Л-2. Виконання даного договору підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000001 від 07.06.2010 року на загальну суму 116800,08 грн., видатковою накладною № РН-0000001 від 16.06.2010 року на загальну суму 116800,08 грн., в тому числі ПДВ 19466,68 грн., податковою накладною №1 від 16.06.2010 року та платіжними дорученнями №2374 від 08.06.2010 року, №1403 від 08.06.2010 року, № 1415 від 10.06.2010 року, №1422 від 11.06.2010 року та № 1425 від 14.06.2010 року на загальну суму 116800,08 грн.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняти пропозиції (акцепту) другою стороною.

Між ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" та ТОВ "Будкераміка Нова" був укладений договір купівлі-продажу шляхом надання пропозиції та її прийняття, що не забороняється законодавством, крім того реальність господарських операцій підтверджується вищезгаданими первинними документами.

Відсутність окремого документа про укладення певного договору не свідчить про відсутність угоди між сторонами та фактичне існування та виконання зобов'язань між ними.

Судом першої інстанції не взято до уваги надані документи та зроблено висновок про відсутність доказів, які б підтверджували фактичну поставку чавуну ливарного марки Л-2 та надання транспортних послуг.

Крім того, безпідставним є також твердження податкового органу щодо того, що розрахунковий рахунок ТОВ "Будкераміка Нова" №26003036006033 було закрито 01 жовтня 2009 року, і відповідно позивач не міг сплачувати на даний рахунок кошти. Проте, як вбачається з наданого позивачем листа Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" Могилів-Подільське відділення, на рахунок ТОВ "Будкераміка Нова" №26003036006033 дійсно було зараховано кошти в сумі 9000,00 грн. за платіжним дорученням №2374 від 08.06.2010 року, а також як підтверджується довідкою № 04-12/12-126 від 16.05.2012 року розрахунковий рахунок ТОВ "Будкераміка Нова" №26003036006033 відкритий у Київському відділенні АТ "КомІнвестБанк" та є діючим на даний час. Окрім того, листом вих. № 06/1-21/277 від 16.05.2012 року та виписками по розрахунковому рахунку ПАТ "Могилів-Подільський завод газавого устаткування та приладів" №260023011730 відкритого у Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" підтверджується зарахування коштів по господарським операціям з ТОВ "Будкераміка Нова" в сумі 107800,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Енерго-Імпекс", судом першої інстанції було встановлено, що надані в судове засідання бухгалтерські документи підтверджуть факт оплати коштів позивачем своєму контрагенту ТОВ "Енерго-Імпекс", проте з наданих документів не можливо встановити за що саме сплачено суму коштів, а тому вони є такими, що не свідчать про реальність проведення господарських операцій, а відтак до складу валових витрат неправомірно включено кошти за 3 та 4 квартал 2010 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом не повно досліджено всі докази стосовно вищевказаного правочину.

При перевірці позивача, податковим органом було визнано реальність проведення господарських операцій з ТОВ "Енерго-Імпекс", проте не було визнано сплачені кошти в частині відшкодування транспортних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Енерго-Імпекс" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором купівлі-продажу №01 від 03.01.2006 року, рахунками, платіжними дорученнями, накладними на реалізацію, податковими накладними та прихідними ордерами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Так з аналізу наведених норм випливає, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Крім того, за твердженням позивача, товар поставлявся транспортом продавця за договором, укладеним з ТОВ "Енерго-Імпекс", з п. 4.2 якого вбачається можливість доставки матеріальних цінностей транспортом продавця. За таких обставин відсутні правові підстави стверджувати, що витрати, повязані з доставкою товару, віднесені позивачем до валових витрат неправомірно.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання товарів до складу валових витрат, адже зазначене включення здійснено на підставі відповідного договору, видаткових та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Щодо господарських операції позивача з ТОВ "МСПОСТАЧ" судом першої інстанції зроблено висновок щодо нікчемності правочинів між ПАТ "Могилів-Подільський завод "Газприлад" та ТОВ "МАПОСТАЧ", а відтак неправомірність включення позивачем до складу валових витрат 7 192 грн. та до складу податкового кредиту 1 438 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, єдиним доказом визнання правочину недійсним, а як наслідок, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "МСПОСТАЧ" ДПІ у Шевченківському районі, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, рахунків, видаткових накладних та податкових накладних вбачається, що суб'єктами господарювання ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" та ТОВ "МСПОСТАЧ" зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88, відповідно наявність вищезгаданих первинних бухгалтерських документів повністю підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334 включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Окрім того, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного висновки суду першої інстанції щодо недійсності вищезгаданих правочинів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.

Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що наразі в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про їх реальність.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо недійсності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав.

Судом першої інстанції всупереч вимогам частин 4 та 5 статті 11 КАС України, в яких установлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає не дослідив реальної мети укладених правочинів, що призвело до прийняття незаконного рішення.

За правилами ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивач в своєму позові просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 198, ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки при вирішенні справи Вінницький окружний адміністративний суд не дослідив усіх обставин справи та неправильно застосував норми права, то його постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" до Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.09.2011 року № 000058230.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення- рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.07.2011 року № 0000352301 щодо визначення суми грошового зобов'язання в частині 30795,84 грн. з податку на додану вартість.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" судові витрати у розмірі 5,10 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" травня 2012 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.