Ухвала суду № 24685674, 15.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5678/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Нападівська»" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312301, №0025451701 від 13 грудня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року позовні вимоги ПСП «Агрофірма Нападівська»" було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0000312301 від 13 грудня 2011 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПСП «Агрофірма Нападівська»" в повному обсязі.

Зокрема, апелянт мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійним обставинам справи.

В свою чергу, ПСП «Агрофірма Нападівська»" також подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. В подальшому свою апеляційну скаргу відкликала, у звязку з чим, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах заявленої апеляційної скарги.

Відповідно ж до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції заперечень на позовну заяву, ПСП «Агрофірма Нападівська»" заперечує проти вимог апеляційної скарги Іллінецької ОДПІ, зазначаючи, що на разі відповідач залишає поза увагою обставини встановлені судом першої інстанції в ході розгляду справи на підставі наявних доказів.

Сторони повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи працівниками Іллінецької ОДПІ, була проведена позапланова виїзна перевірка ПСП «Агрофірма Нападівська»" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

В результаті перевірки було складено акт від 23.11.2011 р. №197/23/32292489, яким було встановлено порушення товариством вимог п. 81.2 ст. 81 ЗУ "Про податок на додану вартість" та п. 209.2 ст. 209 ПК України.

На підставі вказаного акту Іллінецькою МДПІ прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з яким не погоджується ПСП «Агрофірма Нападівська», в зв'язку з чим звернулось до суду.

Суд не погоджується з висновками Акту Іллінецької МДПІ щодо порушення позивачем п. 81.2 ст. 81 ЗУ "Про податок на додану вартість" та п. 209.2 ст. 209 ПК України, на підставі яких відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301 від 13 грудня 2011 року з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що причиною виявлених порушень є твердження податкового органу, згідно яких ПСП «Агрофірма Нападівська» безпідставно перебуває на спеціальному режимі оподаткування через заниження останнім 75% питомої ваги вартості самостійно вироблених сільськогосподарських товарів, оскільки земельні ділянки на яких здійснюється власне виробництво та які використовуються згідно укладених договорів оренди не пройшли державну реєстрацію. Тобто відповідач рахує, що за позивачем відсутнє право користування орендованою землею, а тому вирощена на ній продукція не є власністю позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленю-рішенню та скасовуючи його суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

На момент проведення перевірки ПСП «Агрофірма Нападівська» перебуває на спеціальному режимі оподаткування, як сільськогосподарське підприємство з 01.01.2009 року.

Видами діяльності сільськогосподарського підприємства згідно КВЕД є: вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, надання послуг у тваринництві, розведення великої рогатої худоби, розведення овець, кіз, коней, розведення свиней.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу, пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб) а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств. Частинами першою і третьою ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, ПСП «Агрофірма Нападівська» використовує земельні ділянки фізичних осіб (пайовиків) та рад.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що використання позивачем при виробництві власної продукції земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію, не є підставою вважати вироблену сільськогосподарську продукцію, продукцією не власного виробництва. Водночас, судом першої інстанції підставно враховано той факт, що причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від позивача.

Натомість, факт передачі орендодавцем орендареві земельної ділянки в кожному конкретному випадку підтверджується актом-прийому передачі, що в свою чергу підтверджує те, що об'єкт оренди перейшов у користування орендаря.

Відповідачем не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) працівниками (трудовим колективом) ПСП «Агрофірма Нападівська», з використанням інших власних та орендованих виробничих потужностей - власної та орендованої сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником. Будь-яких доказів того, що ПСП «Агрофірма Нападівська» виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено, як і не зазначено тих осіб хто, на їх думку, є власником такої продукції.

Суд першої інстанції, системно проаналізувавши вказані вище правові норми, дійшов вірного висновку про те, що право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку визначається лише через 75% одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік суми, а не з кількості землі (площі землі), яка, в свою чергу, впливає лише на розмір податку. Крім того, вагомим є той факт, що позивач сплачує оренду платну щодо усіх земельних ділянок, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000312301 від 13 грудня 2011 року Іллінецькою МДПІ доведено не було та матеріалами справи не підтверджено, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав для його скасування.

Доводи апелянта були предметом розгляду та не знайшли свого підтвердження, відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2012, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.