Постанова № 24682003, 12.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р.Справа № 5017/648/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Воронюка О.Л.,

Аленіна О.Ю.

При секретарі: Чеголі Є.О.

(Склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду №431 від 11.06.2012р.) Представники учасників процесу:

Від Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - ОСОБА_2, довіреність № 254/10-10, дата видачі : 03.03.12;

Від ТОВ "МД Технолоджіс" - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 12.05.12;

Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

на постанову господарського суду Одеської області

від 27.03.2012р.

по справі № 5017/648/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „МД Технолоджіс"

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 березня 2012 року за заявою боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Технолоджіс»(далі -ТОВ «МД Технолоджіс») було порушено провадження у справі про банкрутство останнього за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в подальшому -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 27.03.2012 р. (суддя Лепеха Г.А.) ТОВ «МД Технолоджіс»визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ «МД Технолоджіс»Сененка С.В., якого зобов'язано опублікувати оголошення про визнання боржника банкрутом та провести ліквідаційні заходи, передбачені ст. ст. 25-31, 51 Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з цією постановою, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки ТОВ «МД Технолоджіс»не було дотримано позасудової ліквідації згідно з вимогами статтей 105, 110, 111 ЦК України, статті 60 ГК України, так як не було здійснено повідомлення явних кредиторів, до яких відновиться орган податкової служби; боржником не складено проміжного ліквідаційного балансу.

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ "МД Технолоджес" просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеса без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 27.03.2012р. - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ТОВ "МД Технолоджіс", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку -ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 106 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до абзаців 6, 22 ст. 1 Закону про банкрутство, органи державної

податкової служби віднесені до учасників провадження у справі про банкрутство.

До того ж, наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів. З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові № 04/153 від 06.04.2004 року у справі № 17/124.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою та подальше припинення провадження у справі унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом та ухвал про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 04.09.2009 р. у справі № 01/1273, від 05.10.2010 р. у справі № 15/38-б.

Виносячи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідаційна комісія звернулася до суду із дотриманням вимог ст. 51 Закону про банкрутство, а також з того, що майна боржника недостатньо для задоволення наявних боргів.

Однак з цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Частиною 1 статті 51 Закону України про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.51 Закону України про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Одночасно з цим, спрощена процедура банкрутства, що передбачена вказаною вище нормою права, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами, а тому необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство - є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства.

Згідно зі ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»інформація про проведення державної реєстрації про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно із ст. 1 цього Закону спеціалізований друкований засіб масової інформації - видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 7 згаданого Закону спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації визначений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Таким органом визначений Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (п. 1 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. № 667).

Листом від 10.10.2007 р. № 7687 Держкомпідприємництво повідомило, що спеціалізованим друкованим засобом масової інформації є «Бюлетень державної реєстрації».

За приписами ч.1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виходячи з ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Частиною 3 статті 60 ГК України встановлений обов'язок ліквідаційної комісії або іншого органу, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, повідомлення явних (відомих) кредиторів, до яких відносяться, зокрема, органи податкової служби.

При цьому, зазначеною нормою встановлені лише загальні вимоги такого повідомлення, тоді як конкретизація цього положення знаходиться вже у спеціальному податковому законодавстві, що визначає порядок обліку платників податків і зборів, зокрема, таке повідомлення про припинення платника податків подається за ф. № 8-ОПП (відповідно до пункту 11.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № за N 1562/20300.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МД Технолоджіс»не було дотримано порядку добровільної ліквідації: не здійснено публікації у визначному законодавством друкованому засобі масової інформації, а відтак не дотриманий строк, передбачений ч. 4 ст. 105 ЦК України; відсутнє повідомлення органу податкової служби та інших кредиторів, не міститься доказів перевірки ліквідаційного балансу на предмет його достовірності та повноти у відповідності до ч. 5 ст. 60 ГК України; не містять матеріали справи й витягу чи довідки з Єдиного державного реєстру щодо публікації про прийняття засновниками рішення про припинення юридичної особи.

Додані представником ТОВ " МД Технолоджіс" до заперечення на апеляційну скаргу додаткові докази по справі судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої істації і відповідно до ст.101 ГПК заявником не обгрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин , що незалежали від нього.

При цьому, судова колегія відмічає, що вказані документи, що обґрунтовують заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство, повинні бути подані саме разом із такою заявою, оскільки їх подання в подальшому законодавством не передбачено.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи оскаржувану постанову, невірно встановив обставини справи, а тому надав вищезазначеним обставинам помилкову юридичну оцінку, безпідставно прийнявши заяву ТОВ «МД Технолоджіс»до розгляду.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити, а постанову господарського суду Одеської області від 27.03.2012 р. по справі № 5017/648/2012 - скасувати.

Провадження у справі № 5017/648/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Технолоджіс»- припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору Одеської міської ради.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2012р.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя О.Ю. Аленін