Постанова № 24681052, 24.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. Справа № 44/5-05/12/6

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватної торгівельно - виробничої фірми «Влад», м. Славутич

до Державної податкової інспекції в м. Славутич

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Суддя Кошик А. Ю.

За участю представників:

позивача -Хоріна І.М.

відповідача -Федоров О.С.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №44/5-05/12/6 за позовом Приватної торгівельно-виробничої фірми «Влад» до Державної податкової інспекції в м. Славутич про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 24.11.2004 року № 0002182342/0.

Відповідно до ухвали від 10.07.2007 року з метою витребування від Славутицького відділення АБ «Київська Русь»документів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 10.07.2007 року провадження у справі зупинено до отримання судом таких документів.

Відповідно до ухвали голови господарського суду Київської області А.С.Грєхова від 12.11.2009 року справу №44/5-05/12/6 передано до провадження судді А.Ю.Кошика.

Враховуючи, що станом на 13.02.2012 року від сторін не надходило будь-якої інформації стосовно обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, із клопотанням про поновлення провадження у справі сторони не звертались, на неодноразові запити суду до Славутицького відділення АБ «Київська Русь»з вимогою надати документи відповіді не надходило, господарський суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 13.02.2012 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 01.03.2012 року.

Відповідач -ДПІ у м.Славутичі, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 01.03.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладався на 20.03.2012 року.

У судове засідання 20.03.2012 року відповідач - ДПІ у м.Славутичі повторно не з'явився. Розгляд справи відкладався на 03.04.2012 року.

У судове засідання 03.04.2012 року відповідач - ДПІ у м.Славутичі втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладався на 08.05.2012 року.

Відповідач - ДПІ у м.Славутичі у судове засідання 08.05.2012 року без поважних причин не з'явився. Розгляд справи відкладався до 24.05.2012 року та надіслано окрему ухвалу від 10.05.2012 року у зв'язку з виявленими недоліками в роботі державного органу - ДПІ у м.Славутичі.

В судовому засіданні 24.05.2012 року позивач підтримав позовні вимоги та надав суду всі, наявні в нього документи, які стосуються спірних правовідносин. Відповідач обґрунтованих пояснень по суті спору не надав, в заперечення позовних вимог посилався виключно на дані податкової перевірки, в ході якої виявлено спірні порушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.11.2004 року № 0002182342/0.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватної торгівельно-виробничої фірми «Влад»від 24.11.2004 року №128/23-1-32-24222811 відповідачем донараховано основне податкове зобов'язання в сумі 8633,10 грн., оскільки, як зазначено в акті перевірки, позивачем в порушення вимог статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не утримувались суми податку у розмірі 15 % під час виплати доходів з джерелом їх походження з України (податок на репатріацію) на користь нерезидента, що здійснювались позивачем на підставі Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №1/2002 від 30.09.2002 року (далі-договір).

В зв'язку з чим, на думку відповідача, за період 01.04.2003 року по 30.06.2004 року базою оподаткування податком на репатріацію визначена сума 57553,69 грн. (згідно платіжних доручень, які перераховані в акті перевірки), з якої за ставкою 15% донараховано податку за 2003 рік - 6645,80 грн., за 2004 рік - 1986,30 грн. Крім цього, до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 17266,20 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Славутичі від 24.11.2004 №0002182342/0.

Однак, не погоджуючись із висновками відповідача, позивач зазначає, що за вищевказаний період нерезиденту були здійснені виплати сум компенсації вартості товарного кредиту - обладнання, а не відсотків, у зв'язку з чим зазначені виплати не є об'єктом оподаткування податком на репатріацію.

Позивач також стверджує, що в платіжних дорученнях, які взяв до уваги відповідач, не вказано про перерахування відсотків, які сплачені нерезиденту за користування кредитом, отже відповідач самостійно визначив суми ПДВ за платіжними дорученнями в розмірі 57553,69 грн.

Крім цього, позивач в доповненнях до позовної заяви зазначив, що стороною за договором є компанія-нерезидент, постійний орган якої знаходиться у Німеччині і яка діє за законодавством Німеччини.

З метою уникнення подвійного оподаткування з 04.10.96 набрала чинності «Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно».

Згідно зі статтею 11 Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються з продажу у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання, у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству. Разом з тим, на думку позивача, останнім сплачувалась нерезиденту сума кредиту, а не відсотків, тому відсутній об'єкт оподаткування. Позивач також зазначив, що згідно довідки, яку він додав до матеріалів справи, нерезидент зареєстрований як платник відповідних податків у Німеччині з 1998 року, тому з метою усунення подвійного оподаткування позивач не зобов'язаний сплачувати податки, а в позові необхідно відмовити.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає в повному обсязі та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в ході документальної перевірки встановлено, що ПТВФ «Влад»було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №1/2002 від 30.10.2002 року з «Дамен Текстильмашинен ГмбХ»(Німеччина, Тромпетералле 192-194, Б-41189 Монхенгладбах) (Постачальник), який є юридичною особою, заснованою відповідно до законодавства Німеччини. Предметом договору є продаж на умовах товарного кредиту позивачеві обладнання. Повна ціна обладнання по договору складає 158000 ЕВРО, крім того, договором передбачено нарахування та сплату відсотків по товарному кредиту в розмірі 8 відсотків річних.

Як зазначає відповідач, ПТВФ «Влад»проводило розрахунки з нерезидентом шляхом перерахування коштів з валютного рахунку відкритого в Славутицькій філії АБ «Київська Русь».

Згідно наданих бухгалтерських документів вбачається погашення кредиторської заборгованості та сплата відсотків по товарному кредиту за період, що охоплений перевіркою. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що в ході перевірки ППТВФ «Влад»не було надано довідку за визначеною законодавством формою, яка підтверджує, що продавець «Дамен Текстильманишен ГмбХ»є резидентом Німеччини, як передбачено пунктом 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом походження в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №470.

В порушення п.1.3 «Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів», затвердженого наказом ДПА України від 16.07.98 р. № 28 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.98 р. № 56/2496 ПТВФ «Влад»звіт про виплачені доходи нерезиденту до ДПІ в м. Славутичі не подавався.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти «проценти..., що сплачують на користь нерезидента».

На підставі зазначеного та керуючись вимогами п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіряючими нарахований податок на доходи нерезидентів в сумі 8633,10 грн.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 16.13 ст. 16 цього Закону передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 вищезазначеного Закону України передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

На думку відповідача, застосування норм Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччиною можливе лише при дотримані вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Відповідно до статті 4 вищезазначеної Постанови підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки відбувся факт перерахування на користь нерезидента доходу з джерелом його походження з України (відсотків за користування товарним кредитом), а відповідних довідок перевіряючим та до суду позивачем не надано, спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Славутичі від 24.11.2004 №0002182342/0 згідно акту перевірки від 24.11.2004 №128/23-1-32 винесено правомірно.

Як вбачається з матеріалів справи, спір полягає у визначенні об'єкту оподаткування, зокрема, наявності об'єкту оподаткування взагалі чи суми відповідного об'єкту оподаткування, тобто чи виплачувались позивачем проценти за користування товарним кредитом і в якій сумі. Також, спір стосується розміру податку на репатріацію, який застосовується до спірних правовідносин - в розмірі 2% чи 15%.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом 2003-2007 років перераховував компанії Дамен Текстильмашинен ГмбХ грошові кошти, в тому числі на оплату вартості обладнання та відсотків за користування грошовими коштами.

Як визначено в Акті перевірки, позивачем були проведені наступні платежі:

- 12.09.2003 року на суму 18 000,00 ЄВРО, в тому числі сума відсотків 4954 ЄВРО;

- 12.12.2003 року на суму 14861,74 ЄВРО, в тому числі сума відсотків 2221,74 ЄВРО;

- 04.01.2004 року на суму 17142,00 ЄВРО, в тому числі сума відсотків 1974,00 ЄВРО.

Відповідні суми відсотків були самостійно визначені податковим органом, з яких і нараховувався відповідачем податок на репатріацію за ставкою 15%.

Однак, в акті перевірки не наведено жодних обставин та первинних документів, на підставі яких відповідачем визначено відповідні суми відсотків, сплачених позивачем за користування товарним кредитом.

В спростування викладених в Акті перевірки та поясненнях відповідача обставин, позивач надав суду докази того, що спірні платежі були здійснені в погашення вартості товарного кредиту, а не сплати відсотків за користування ним, зокрема:

1. Платіжне доручення № 2 від 12.09.2003 року, акцептоване банком 16.09.2003 року, свідчить про перерахування позивачем суми в розмірі 18 000,00 ЄВРО за придбану машину. Жодного слова про сплату відсотків в складі цього платежу в платіжному дорученні немає. Крім того, відсутність у вказаному платежі відсотків підтверджує Додаток № 7 до договору від 01.09.2003 року та Акт звірки взаєморозрахунків № 1 від 19.09.2003 року.

2. Платіжне доручення № 3 від 12.12.2003 року, акцептоване банком 17.12.2003 року, свідчить про перерахування позивачем суми в розмірі 14 861,74 ЄВРО за придбану машину. Жодного слова про сплату відсотків в складі цього платежу в платіжному дорученні немає. Крім того, відсутність у вказаному платежі відсотків підтверджує Додаток № 7 до договору від 01.09.2003 року та Акт звірки взаєморозрахунків № 2 від 17.12.2003 року.

3. Платіжне доручення № 4 від 04.01.2004 року, акцептоване банком 16.02.2004 року, свідчить про перерахування позивачем суми в розмірі 17 142,00 ЄВРО за придбану машину. Жодного слова про сплату відсотків в складі цього платежу в платіжному дорученні немає. Крім того, відсутність у вказаному платежі відсотків підтверджує Додаток № 7 до договору від 01.09.2003 року та Акт звірки взаєморозрахунків № 3 від 19.02.2004 року.

Наведені платіжні доручення оглянуті судом, копії наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах даної судової справи проводилась судово-економічна експертиза, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи підтверджено документально нарахування податковим органом 25899,30 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2004 року № 0002182342/0.

Згідно Висновку судово-економічної експертизи № 8576, визначене відповідачем податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 25899,30 грн. документально не підтверджується.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем 24.05.2012 року доказів та пояснень (наведено детальну таблицю всіх проведених позивачем платежів за спірним договором з підтверджуючими платіжними документами), спірні платежі стосувались виключно сплати вартості товарного кредиту, відсотки за користування товарним кредитом сплачувались в інші періоди, зокрема, 14.02.2004 року та 24.12.2007 року в сього в сумі 22918,71 грн., з яких позивачем самостійно утримувався податок на репатріацію в розмірі 2%.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.05.2012 року обґрунтованих пояснень по суті спору не надав, посилаючись виключно на обставини, викладені в акті перевірки.

Таким чином, з наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем безпідставно було визначено факт та суми сплачених позивачем відсотків в складі платежів 12.09.2003 року, 12.12.2003 року та 04.01.2004 року, оскільки відповідні платежі проводились на погашення основної частини товарного кредиту, що не вважається прибутком нерезидента. Відтак нарахування податку на репатріацію на безпідставно визначені податковим органом суми відсотків за користування товарним кредитом, є неправомірним.

Оскільки, в ході розгляду справи встановлено відсутність підстав для нарахування відповідачем податку на репатріацію на визначені в Акті перевірки суми, податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно і підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом встановлено безпідставність нарахування податку на репатріацію на суми, які не є доходом нерезидента, питання про розмір ставки відповідного податку не підлягає дослідженню в межах предмету спору.

Таким чином, донарахування відповідачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних санкцій позивачеві відбулось неправомірно, безпідставно та не підтверджено належними доказами.

Згідно з приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.11.2004 року № 0002182342/0.

Суддя Кошик А.Ю.