Ухвала суду № 24678620, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11885/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва та прокуратури Святошинського району міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Фінансист»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, треті особи: ПАТ «Український професійний банк», ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», ПАТ «Українська біржа», ТОВ «Український центральний контрагент» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Брокерський Дім «Фінансист»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №0000242200/0 від 17.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0000242200/0.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Святошинському районі міста Києва та прокуратура Святошинського району міста Києва подала апеляційну скаргу в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом у період з 17.09.2008 року по 30.09.2010 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до результатів перевірки складено акт № 14/22-025/36114638 від 25.02.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, позивач уклав договір купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2010 року № Д-1097-10,%; Д-024-10, а також договір купівлі-продажу цінних паперів від 21.07.2009 року № Д-069-10; Д-4136-10 від 06.07.2010 року, відповідно до яких придбав у ТОВ «Фінансист»прості іменні акції ВАТ «Промислово-будівельна компанія».

Факт оплати та передачі-прийняття придбаних позивачем акцій відповідач не заперечував, проте в акті вказав, що відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 28.03.2008 року ВАТ «Промислово-будівельна компанія»визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що придбані позивачем акції не є підтвердженням майнових прав акціонера, а отже відсутні підстави вважати їх цінними паперами. З цих підстав мають бути зменшені витрати звітного періоду за 1 квартал 2010 року на суму 118 900 грн, за 1 півріччя 2010 року на суму 4 100 грн, за 3 квартал 2010 року на суму 211000 грн.

Крім того, в акті перевірки вказано, що у періоді, який перевірявся, встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Український центральний контрагент», проте договори з вказаним контрагентом на підприємстві відсутні, хоча були відображені в податковій звітності. Згідно виписок по розрахунковому рахунку, як вказано в акті, надходження або списання грошових коштів від купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «Український центральний контрагент» не встановлено.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що позивач завищив фінансовий результат від купівлі цінних паперів, а також фондових і товарних деривативів у 2009 році на загальну суму 10 050 472 грн та за 9 місяців 2010 року на суму 36 334 680 грн, що призвело до заниження валового доходу на суму 46 385 152 грн.

Також, податковим органом в акті перевірки вказано, що позивач здійснював відрахування членських внесків до Асоціації «Українські фондові Торгівці», що призвело до завищення ним валових витрат на суму 5050 грн.

На підставі встановлених та викладених в акті перевірки порушень позивачем вимог законодавства, ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002422/0 від 17.03.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14 496 937,50 грн, з них: 11 597 550,50 грн -податок на прибуток, 2 899 387 грн -штрафні санкції.

Відповідно до статті 178 частини 1 ЦК України об'єкти цивільних порав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином що вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є від»ємними від фізичної чи юридичної особи.

Акція як цінний папір, має відповідати вимогам щодо її форми та обов'язковим реквізитам (ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 196 ЦК України).

Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»визначено, що реєстрація та скасування випуску акцій здійснюється виключно Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

Визнання емітента придбаних позивачем акцій банкрутом та початок ліквідаційної процедури є приводом для виконання ліквідатором (ліквідкомісією товариства) вимог пп.1.1 п.1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222.

Відповідно до частин 1,5 ст. 39 Закону України «По державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд, який постановив рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією, про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у день набрання рішеннями законної сили направляє їх державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідні судові рішення. У разі, якщо після ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена судом, який виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи -банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу ЄДРПОУ станом на 12.01.2012 року ВАТ «Промислово-будівельна компанія»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, відомості про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи відсутні; номер та дата копії розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач невірно зазначив у акті, що придбані позивачем акції ВАТ «Промислово-будівельна компанія»не є цінними паперами, а отже безпідставно вказав про заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з придбанням даних цінних паперів.

Відповідно до виписки з реєстру угод, позивач уклав з ТОВ «Український центральний контрагент»з 14.09.2009 року біржові контракти з купівлі простих іменних акцій різних емітентів.

Відповідно до пп. 7.6.3, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Стаття 8 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати ліцензію.

Згідно ст. 13 зазначеного вище Закону, цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів.

Для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії, що їх обслуговує.

10.04.2009 року позивач уклав договір з ВАТ «Український професійний банк»про відкриття рахунку в цінних паперах, а 17.04.2009 року уклав договір з ВАТ «Українська біржа»про інформаційно-технічне забезпечення.

Угоди позивачем були укладені на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа».

Стаття 185 ГК України визначає, щодо укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах, застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюються діяльність відповідних бірж, ярмарків, публічних торгів.

Відповідно до п.5 Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі: розрахункових документів, наданих клієнтами депозитарію відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери та укладені поза межами організаторів торгівлі; інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів.

Договори, укладені на організаторі торгівлі, виконуються виключно за принципом «поставка цінних паперів проти оплати», який реалізується у порядку, встановленому пп..2.2 і 2.3 пункту 2 та пункту 3 розділу У1 цього Положення.

Отже, є вірним висновок суду про те, що укладаючи на фондовій біржі договори купівлі цінних паперів, позивач діяв у відповідності до вимог законодавства.

В ході розгляду справи ТОВ «Український центральний контрагент»надав до суду письмові пояснення у яких зазначив про проведення податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва перевірки за період з 06.08.2009 по 30.09.2010 року, предметом якої були угоди купівлі-продажу цінних паперів, укладених з ПАТ «Українська біржа», в т.ч. і з позивачем. Будь-яких зауважень щодо форми здійснення операцій з цінними паперами встановлено не було, що підтверджується копією акта перевірки ДПІ № 30/22-01/36589983 від 15.02.2011 року.

Крім того, 25.07.2011 року Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму листі на звернення Державної податкової адміністрації України надав роз»яснення у якому зазначив, що виписка з реєстру укладених на біржі угод -для учасників торгів на фондовій біржі та виписка з відомостей сквитованих розпоряджень -для юридичних та фізичних осіб -клієнтів таких торгівців, можуть слугувати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та є достатніми підтвердженнями виконання зазначених зобов'язань.

Отже, відповідач безпідставно не прийняв до уваги як підтвердження здійснених позивачем витрат на придбання цінних паперів виписок з реєстру угод.

Відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку а підприємств» суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п.7.11 ст. 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у т. ч. неприбутковим операціям -засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених п.5.6.2 пункту 5.6 цієї статті та внесків, передбачених пп. 5.2.17 цього пункту.

Пунктом 7 пп.7.11.1 ст. 7 Закону України визначений перелік установ та організацій, які є неприбутковими і до яких застосовується зазначена стаття Закону.

В акті перевірки зазначено, що Асоціація «Українські фондові торгівці»не є державною установою, проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не перевірив та не встановив, чи не відноситься дана асоціація до неприбуткових організацій та чи мав позивач право відносити витрати на членські внески до такої асоціації до складу валових витрат.

Таким чином, суд вірно зазначив у постанові суду, що в цій частині рішення відповідача про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток є необґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність постанови суду першої інстанції, оскільки вона ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.

Керуючись ст. 160,195,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва та прокуратури Святошинського району міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 18 червня 2012 року.