Постанова № 24678480, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8349/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222301 від 07.11.2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222301 від 07.11.2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2011 р. державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.04.2009 р. по 30.06.2011 р., про що складено акт від 14.10.2011 р. № 2181/2302/36413671.

Так, вказаним актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.п. 249.6, 249.4 ст. 240 розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкові зобов'язання екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами до Смілянської ОДПІ Черкаської області у сумі 10521,94 гривень, а також не визначено податкових зобов'язань екологічного збору за розміщення відходів.

Відповідно Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 07.11.2011 р. № 0001222301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» за основним платежем 10521 грн. 94 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки ним з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 240.1.1. пункту 240.1. статті 240 цього Кодексу платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Пунктом 249.4. статті 249 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами, які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого, а для податкових агентів, які визначені підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, - виходячи із кількості фактично ввезеного на митну територію України палива та ставок податку.

Відповідно до вимог пункту 249.6. статті 249 цього Кодексу суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.

Згідно підпункту 250.2.1 та підпункту 250.2.2 статті 250 Податкового кодексу України податкові декларації по екологічному податку надаються до органів державної податкової служби за місцем розміщення відходів, а податкові декларації по екологічному податку надаються до органів державної податкової служби за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»відповідно до договорів № 01/10-09 від 01.10.2009 р. та № 11/06-10 від 11.06.2010 р. є орендарем стаціонарних автозаправочних станцій за адресами: Черкаська область, місто Сміла, вулиці Кармелюка, 70-б та Кам`янське шосе, 2.

При перевірці повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету екологічного податку встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»на зазначених автозаправочних станціях здійснює торгівлю автомобільним пальним та, відповідно, здійснює викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщує відходи.

Підприємством проводиться нарахування податкових зобов'язань екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за місцезнаходженням автозаправочних станцій та надаються податкові декларації до Смілянської ОДПІ Черкаської області та ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податковим повідомленням-рішенням форми «Р»від 07.11.2011 р. № 0001222301 позивачу збільшено суму податкового зобов'язання саме за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення».

Проте, як зазначено в акті перевірки, TOB «ТЕХАРТ»не нарахований екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Так, відповідно до п. 241.1. ст. 241 Податкового кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до п. 241.2. ст. 241 цього Кодексу до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Статтею 18 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним.

Так, за договорами поставки та купівлі-продажу нафтопродуктів, підприємство позивача придбавало паливо у ПП «ЮГ-200», ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Черкасинафтосервіс» та ТОВ «Атіс Трейд».

В матеріалах справи містяться копії листів зазначених вище підприємств, у яких позивачем придбавалося паливо, з яких вбачається, що останні нараховують та сплачують до бюджету екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, зокрема, у спірний період, як податкові агенти, які здійснюють оптову торгівлю.

Оскільки позивач не відноситься до податкових агентів, визначених п. 241.2. ст. 241 Податкового кодексу України, порушень вимог податкового законодавства ТОВ «ТЕХАРТ», яке полягає у не нараховані екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, колегією суддів не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано достатніх та належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001222301.

Разом із тим, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001222301 підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та приймає нову, якою задовольняє адміністративний позов повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»-задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТ»- задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 07.11.2011 року № 0001222301.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено: 01 червня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.