Ухвала суду № 24678170, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4742/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Губської О. А., Ключковича В. Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000922353 від 23.09.2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000922353 від 23.09.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року № 0000922353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9827,00 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову,як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є юридичною особою, що зареєстровано 13.06.1996 року державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області (зміна найменування юридичної особи 05.05.2011 року), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1997 року та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100336694 про реєстрацію плаї пика податку на додану вартість.

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено, що порушення позивачем положень підпунктів 7.2.1, 7.2.3. 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України віл 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, що виявилось у завищенні позивачем суми бюджетного відшкодування у травні 2010 року у розмірі 9827,00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ПП «Фрегат 1»є нікчемним і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновок податкового органу грунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та ПП «Фрегат 1»матеріалів Державної податкової інспекції м. Іллічівська,а саме акту перевірки від 30.07.2010 № 2383/23-0302/36487007 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Фрегат 1»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з 01.03.2010 по 3 1.03.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено, що господарські операції з поставки товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акта перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування,враховуючи наступне

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 30.07.2010 року № 2383/23-0302/36487607, під час аналізу матеріалів податкової звітності та інформації з наявних у податковій інспекції баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) по ПП «Фрегат 1»податковий орган встановив, що у березні 2010 року підприємством надано декларацію по податку на додану вартість, у якій позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту становить 9475, 00 грн.

На підставі видаткових накладних, податкових накладних на придбання товарів, договорів, реєстрів отриманих податкових накладних, податковий орган встановив, що у березні 2010 року ПП «Фрегат 1»включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми за господарськими операціями з ПП «Донецький Пролетарій 2007»у розмірі 798794,51 грн. та за господарськими операціями з ПП «Восток Енерго»у розмірі 789256,33 грн.

Слід зазначити, що з метою усунення розбіжностей посадовими особами державної податкової інспекції м. Іллічівська направлено запити до Державної податкової інспекції у Калинівському районі м. Донецьк на проведення зустрічних перевірок ПП «Донецький Пролетарій 2007»та ПП «Восток Енерго».

За даними Державної податкової інспекції у Калинівському районі м. Донецьк, перевірку зазначених підприємств провести не можливо , так як ПП «Донецький Пролетарій 2007»та ПП «Восток Енерго»за юридичними адресами не знаходяться, про що складено відповідні акти.

Беручи до уваги, що контрагенти -постачальники ПП «Донецький Пролетарій 2007»і ПП «Восток Енерго»не поставили товар на адресу ПП «Фрегат 1»на загальну суму ПДВ 1588051,00 грн., то відповідно ПП «Фрегат 1»не могло поставити товар своїм покупцям.

Відповідно, перевіряючи дійшли висновку, що договори поставки продукції, укладені між ПП «Фрегат 1»та ПП «Донецький Пролетарій 2007»і ПП «Восток Енерго»не спричинили реального настання правових наслідків , а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно наслідків розгляду матеріалів перевірки, державна податкова інспекція у Миронівському районв Київської області дійшла висновку, що господарські операції, укладені між позивачем та ПП «Фрегат 1»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0000922353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9827, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що між ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ПП «Фрегат 1»у квітні 2010 року було укладено правочин з купівлі-продажу соняшника.

На підтвердження факту поставки соняшника у квітні 2010 року ПП«Фрегат 1» надано позивачу видаткову накладну від 28.03.2010 року № 145 на загальну суму 58964,68 грн. та товарно-транспортні накладні.

Крім того, ПП «Фрегат 1» за договорами купівлі-продажу соняшника виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну від 28.03.2010 року № 145 на загальну суму 58964, 68 грн.

Відтак, загальна вартість поставлених ПП «Фрегат 1»у березні 2010 року товарів становить - 58964, 68 грн.

Оскільки, банківські виписки підтверджують, що розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

За податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суми сплаченого податку па додану вартість у складі ціни придбаних товарів.

Висновок податкового органу, що господарські операції між позивачем та ПП «Фрегат»є нікчемними ґрунтується виключно на висновках акту державної податкової інспекцій м. Іллічівська від 30.07.2010 року № 2383/23-0302/36487607 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Фрегат 1»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з 01.03.2010 року по 31.03. 2010 року.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої витікають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Згідно ч.1 статті 208 Господарського кодексу України, Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Дану норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, а аткож журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надхлдження) за вказаний період, з яких вбачається, що ПП «Фрегат 1»було відпущено, а позивачем отримано соняшник згідно укладеного правочину. Вказані документи підтверджують транспортування придбаного позивачем у контрагенту товару.

Позивачем надано належним чином засвідчену копію податкової накладної, отриманої від ПП «Фрегат 1»у березні 2010 року та видаткової накладної від даного підприємства, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Колегія суддів наголошує, що всі ці документи були надані позивачем податкового органу під час здійснення перевірки, що підтверджено в акті перевірки.

Отже, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської сировини.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність, як будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки АБ № 361244 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарських операцій, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції-умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем надано належним чином засвідчені копії накладних на відпуск зерна в переробку та виробничих звітів по переробці соняшника за квітень та червень 2010 року та витяги з книги кількісного обліку хлібопродуктів за квітень та червень 2010 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ПП «Фрегат»за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

У ході перевірки ПП «Фрегат 1», посадовими особами Державної податкової інспекції м. Іллічівська встановлено, що середньооблікова чисельність працюючих на ПП «Фрегат 1»,станом на 01.04.2010 року складає 7 осіб, а у своїй діяльності підприємство використовує офісні та складські приміщення на підставі договорів оренди. Указані факти знайшли своє відображення в акті перевірки від 30.07.2010 року № 2383/23-0302/36487607.

Колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ПП «Фрегат 1»підтверджуються необхідними документами, а зазначені товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що на час укладання та виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Згідно визначеному статтею 228 Цивільного кодексу України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Фрегат 1»повязаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Отже, фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Фрегат 1»лише з тих підстав, що контрагенти останнього - ПП «Донецький Пролетарій 2007»та ПП «Восток Енерго»за юридичними адресами не знаходиться.

Таким чином, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочин, укладений позивачем з ПП «Фрегат 1»відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ПП «Фрегат 1», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковою накладною, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, запис про припинення юридичної особи ПП «Фрегат - 1», внесено 14.12.2010, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, станом на 23.12.2011 року.

Таким чином, на дату виникнення господарських відносин із контрагентом позивача, ПП «Фрегат - 1»було наділено повною цивільною правоздатністю та діяло у межах законодавчо встановлених норм.

З матеріалів справи та доводів сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що постачальники контрагента позивача по ланцюгу, не знаходяться за юридичною адресою, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу постачальників.

Відзначемо, що дані обставини не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, суми від'ємного значення, за умови належного виконання угод, укладених позивачем з ПП «Фрегат 1».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відтак, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Між позивачем та ПП «Фрегат 1»відбулась поставка товару на підприємство позивача, що підтверджують видаткова накладна, податкова накладна, а також первинні документи бухгалтерського обліку, що були досліджені в судовому засіданні, та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Наявна видаткова накладна визначає, які саме товари були продані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно; сума по операціям із ПП «Фрегат 1»у розмірі 9827, 00 грн. правомірно розрахована позивачем при формуванні розміру від'ємного значення.

Крім того, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету, в розумінні податкового законодавства, не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобовязання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Отже, відповідачем безпідставно поставлено право позивача на формування податкового кредиту в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, податковим органом не заперечувалося, доказів того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку.

Колегія суддів доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року №0000922353, за яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9827, 00 грн., було прийнято безпідставно.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року -залишити без змін.

Повний текст виготовлено 28 травня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Федорова Г. Г.

Ключкович В.Ю.