Постанова № 24678115, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1575/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бабенка К.А.

Мельничука В.П.

За участю секретаря: Козійчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємство «АВІС»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю -підприємство «АВІС»звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання до органу державного казначейства висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року у розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року у розмірі 830908 грн. та стягнення з Державного бюджету України вказаних сум бюджетного відшкодування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до поданих позивачем до ДПІ у м. Вінниці декларацій з податку на додану вартість за липень 2009 року № 9000922450 від 20.08.2009 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 18.09.2009 року № 173710, а також за серпень 2009 року № 9001160616 від 21.09.2009 року, заявлена сума бюджетного відшкодування за липень 2009 року складає 1332402 грн., за серпень 2009 складає 1379581 грн.

Податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.07.2009 року по 01.09.2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 01.08.2009 року, про що складено акт від 29.10.2009 року № 228/0701/13304871.

Так, вказаним актом підтверджено суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року в розмірі 1332402 грн. та за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн.

Також, відповідно до поданої позивачем до ДПІ у м. Вінниці декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року № 9001501453 від 20.10.2009 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 03.11.2009 року № 900166004, заявлена сума бюджетного відшкодування склала 830908 грн.

Податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.09.2009 року по 01.10.2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 року по 01.09.2009 року, про що складено Довідку від 18.02.2010 року № 46/0701/1334871, згідно якої підтверджено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн.

Суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року було частково погашено за рахунок податкових зобов'язань по деклараціях за січень, лютий та березень 2010 року, яка загалом склала 751299 грн.

Разом із тим, Висновків про бюджетне відшкодування позивачу сум податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року в розмірі 830908 грн. податковим органом до органу державного казначейства надано не було, відповідно відшкодування вказаних сум не проведено.

На думку позивача, бездіяльність податкового органу щодо ненадання до органу державного казначейства висновків про відшкодування сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року у розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року у розмірі 830908 грн. є протиправною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Так, згідно пп. 1.6. статті 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержаного (нарахованого) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

За змістом пункту 1.7. статті 1 зазначеного Закону, податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР ,датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 вищевказаного Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункт 1.8. статті 1Закону № 168/97-ВР визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За приписами підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпункт 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР зобов'язує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Матеріали справи свідчать, що відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, податковим органом до органу державного казначейства надано не було, оскільки заявлені позивачем суми для відшкодування з бюджету підтверджені не були.

Як зазначено відповідачем, з метою перевірки правильності формування сум бюджетного відшкодування, податковим органом було проведено позапланові виїзні документальні перевірки, в ході яких для підтвердження сум податкового кредиту позивача та факту сплати податку на додану вартість до бюджету було направлено запити про проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача. Частина зустрічних перевірок ще не завершена, відтак сума бюджетного відшкодування є не підтвердженою. Відповідні довідки та висновки податковим органом будуть складені лише після отримання відповідей на запити.

В силу п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органу.

Так, Наказом ДПА України від 18.08.2005 року № 350 затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ.

Пунктом 1.1 установлено, що ці Методичні рекомендації розроблені згідно з вимогами Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", із змінами і доповненнями (далі - Закон України "Про державну податкову службу в Україні"), та на виконання положень пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про податок на додану вартість"), для застосування органами державної податкової служби при здійсненні контролю за правомірністю заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Так, п. 4.1 Методичних рекомендацій передбачено, що протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України "Про податок на додану вартість" для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позапланова виїзна перевірка проводиться в порядку та терміни, визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно п. 4.2. до початку перевірки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (далі - Системи співставлення) з'ясовується відповідність задекларованого податкового кредиту платника ПДВ та податкових зобов'язань постачальників.

Обов'язкові перевірки з питань правових відносин, за ланцюгом постачання проводяться стосовно тих постачальників платника ПДВ, з операцій з якими платником ПДВ сформовано податковий кредит у обсязі 5 і більше відсотків дозволеного податкового кредиту.

У разі якщо за даними інформаційних баз податкового органу, за інформацією податкової міліції виникає сумнів щодо дієздатності та правоздатності постачальників платника ПДВ, а також правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ із операцій з придбання товарів (послуг) у таких постачальників, підрозділ податкового контролю юридичних осіб може організувати проведення перевірок з питань правових відносин за відповідним ланцюгом постачання.

До матеріалів перевірки складається та додається перелік постачальників платника ПДВ, із операцій з якими платником сформовано податковий кредит у сумі понад 5 відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у кожному податковому періоді для юридичних осіб та 3 відсотки для фізичних осіб, із зазначенням за даними Системи співставлення задекларованих показників, результатів співставлення та стану постачальника.

Запити на проведення перевірок з питань правових відносин постачальників, які відповідають визначеним у цьому пункті критеріям, направляються підрозділами податкового контролю юридичних осіб (оподаткування фізичних осіб) не пізніше наступного робочого дня від дня початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на бюджетне відшкодування за липень, серпень та вересень 2009 року вплинуло від'ємне значення задеклароване підприємством відповідно за червень, липень та серпень 2009 року.

Для підтвердження податкового кредиту за червень, липень та серпень 2009 року податковим органом направлено запити для підтвердження взаєморозрахунків позивача з основними постачальниками.

Оскільки станом на дату надання інформації щодо податкових декларацій за липень, серпень та вересень 2009 року залишалися не підтвердженими податкові кредити, сформовані позивачем внаслідок здійснення господарських операцій із основними постачальниками, щодо яких податковим органом направлялися запити, відповідач не мав правових підстав для надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та ДК України від 02.07.1997р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки колегією суддів протиправності в бездіяльності податкового органу щодо ненадання до органу державного казначейства висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 751299 грн., за серпень 2009 року у розмірі 1379581 грн., за вересень 2009 року у розмірі 830908 грн. не вбачається та, беручи до уваги те, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється у визначеному законодавством порядку, підстав для стягнення зазначених сум з Державного бюджету судом апеляційної інстанції не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2012 року