Ухвала суду № 24677365, 06.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4073/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Кузьменка В.В.

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2012 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехсервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехсервіс»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 р. №0001172303, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 62 537 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 634 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 09.02.2012 р. по 16.02.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електротехсервіс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «Будівельне управління 26»за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 21.02.2012 р. № 168/23-03/24078343.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму ДПВ 62 537 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача ґрунтується на неможливості реального здійснення фінансового господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Будівельне управління 26»та ведення контрагентом господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 р. №0001172303, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 62 537 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 634 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «Електротехсервіс»звернулися до суду з позовом.

Суд першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи та провівши їх аналіз, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасував податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Електротехсервіс»було отримано послуги (загально будівельні, електромонтажні, електроремонтні, проектні, налагоджувальні та випробувальні роботи) від ТОВ «Будівельне управління 26»відповідно договору субпідряду від 30.06.201 р. №84/11.

На підставі виписаних ТОВ «Будівельне управління 26»податкових накладних, позивачем відповідні суми було включено до складу податкового кредиту та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Виконання договору субпідряду від 30.06.2011 р. №84/11 підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, договір субпідряду від 30.06.2011 р. №84/11 між ТОВ «Електротехсервіс» та ТОВ «Будівельне управління 26», був укладений сторонами з дотриманням вимог, які передбачені законодавством України, зокрема, позивач та контрагент були у відповідності до чинного законодавства зареєстровані платниками податків на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт та податкові накладні, які належним чином оформлені ТОВ «Будівельне управління 26», який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно внесені суми до податкового кредиту за податковими накладними ТОВ «Будівельне управління 26».

Щодо висновку відповідача про ознаки нікчемності господарської операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Будівельне управління 26»в силу положень ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, доводи податкового органу щодо ознак нікчемності господарської операції ґрунтуються на посилання контролюючого органу на наявність отриманих від ГВПМ ДПІ в Деснянському районі м. Києва пояснень директора ТОВ «Будівельне управління 26»Темченка А.С., який зазначив, що немає жодного відношення до ТОВ «Будівельне управління 26».

Колегія суддів вважає дані висновки податкового органу такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ «Будівельне управління 26»Темченка А.С., а також не було надано доказів порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Будівельне управління 26»Темченка А.С. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство).

Колегія суддів зазначає, що державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

З наведеного чітко видно, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у разі необхідності, мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 р. №0001172303, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 62 537 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 634 грн. -є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З даної норми вбачається, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірності винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно скасував оспорюване повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Кузьменко В. В.

Повний текст ухвали виготовлено: 12.06.2012 року