Ухвала суду № 24677127, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4688/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Харченка С.В., представника позивача -Рубан Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними і нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року № 0001002353, яким ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 010 224,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»задоволено.

Визнано протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року № 0001002353.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, зареєстрованою Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13.06.1996 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 (т. 1 а.с. 64).

Згідно довідки АБ № 361244 з ЄДРПОУ, видами діяльності ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво нерафінованих олії та жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с. 37).

В період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року службовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.20096 року по 31.03.2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агрофонд України».

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 328/23-011/00951770 від 06.09.2011 року (т. 1 а.с. 11-28), на підставі якого ДПІ у Миронівському районі Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0001002353, за яким ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 2 010 224,00 грн. (т. 1 а.с. 29).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, колегія суддів приходить до висновку, що операції з придбання останніх з метою подальшої їх реалізації є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто господарською діяльністю.

Так, колегією суддів було встановлено, що з метою отримання доходу (прибутку) позивачем з ТОВ «Агрофонд України»укладалися договори поставки, які на момент розгляду даної справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів зазначає, що видані контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянт, на підтвердження висновків щодо фіктивності угод укладених позивачем із ТОВ «Агрофонд України», посилається на те, що під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість ТОВ «Агрофонд України»було встановлено, що за податковою адресою (65012 Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 19) ТОВ «Агрофонд України»не знаходиться. Згідно довідки ГВПМ Білоцерківської ОДПІ від 17.06.2011 року встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Агрофонд України»не є можливим.

Крім того, апелянт зазначає, що у ТОВ «Агрофонд України»та його контрагента по ланцюгу постачання -ТОВ «Вектрас»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Виконання укладених угод, здійснення товарних операцій, постачання товару, оплату та використання товару у господарській діяльності підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, приймальними, складськими та виробничими документами, які містяться в матеріалах справи.

Фактичне приймання по кількості підтверджується журналами зважування товару, а перевірка якості підтверджується журналами лабораторних досліджень.

Апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що ТОВ «Агрофонд України»та ТОВ «Вектрас»з дня реєстрації та по даний час зареєстровані юридичними особами і знаходяться в даному реєстрі.

Так, станом на 23.11.2011 року статус відомостей про ТОВ «Агрофонд України»підтверджено.

Станом на 23.11.2011 року статус відомостей про ТОВ «Вектрас»не підтверджено, що свідчить про неподання підприємством в порядку ч. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підтвердження відомостей про юридичну особу.

Проте, запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратор, однак неподання реєстраційної кратки державному реєстратору протягом місяця, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, матеріали справи не містять, а апелянтом не було надано жодного доказу відсутності ТОВ «Агрофонд України»та ТОВ «Вектрас»за їх місцезнаходженням.

Той факт, що за місцем реєстрації даних юридичних осіб відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності не є достовірним доказом фіктивності угод, укладених такими юридичними особами.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Колегією суддів встановлено, що зміст укладених договорів поставки не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, на момент укладення та виконання договорів поставки, видачі податкових накладних підприємства контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що був зареєстрований платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких не спростовано, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, завищення податкового кредиту ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»на суму 2 010 224,00 грн. на знайшли свого документального підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог, які підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -05.06.12р.