Ухвала суду № 24676572, 28.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17572/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Кучми А.Ю. та Літвіної Н.М., за участю секретаря Галай Т.О., представників позивача Волинської В.І., Лагутіна О.О. та представника відповідача Донської К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 22.06.2011р. №0002242307/0 в сумі 1353452 грн. (у тому числі: 1353451 грн. - основного платежу; 1 грн. -штрафних санкцій); визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва 16.09.2011р. №0003832307/0; Відмовлено ТОВ «Мануфактура»в задоволенні позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 22.06.2011р. №0002242307/0 в сумі 1 грн.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також беручи до уваги невірне застосування відповідачем норм податкового та цивільного законодавства, податкове нарахування у сумі 1353451 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. не можна вважати обґрунтованим, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню у цій частині.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в період з 16.05.2011 р. по 17.05.2011 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК Салтіс», про що складено акт № 5881/23-07/31513808 від 17.05.2011 р.

Під час перевірки були встановлені порушення вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК, яке полягає в неправомірному включенні до складу податкового кредиту за січень, лютий 2011р. ПДВ у сумі 1353451 грн., нарахованого у складі вартості придбаних у ТОВ «ТПК «Салтіс»і ТОВ «Алієдора»товарів, з огляду на те, що усі операції купівлі-продажу названих контрагентів позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, їх слід розцінювати як такі, що укладені з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та згідно з ст. 203, ч. 1 і ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК є нікчемними по всіх ланцюгах поставки, а податковий кредит сформовано безпідставно.

За наслідками складення вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011р. №0002242307/0, яким згідно з пп. 54.3.2 ст. 54, п. 7 підр. 10 Пере хід них положень ПК позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1353453 грн. (в т.ч.: 1'353'451 грн. - основний платіж, 2 грн. - штраф).

В ході адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення скасовано рішенням ДПА у м. Києві від 06.09.2011р. №8913/10/25-114 в частині сплати 1 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині - залишено без змін.

У зв'язку з цим ДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011р. №0003832307/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підр. 10 Перехідних положень ПК позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1353452 грн. (у т.ч.: 1353451 грн. - основний платіж, 1 грн. - штраф).

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Отже, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

При цьому, суд враховує, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а також те, що норми податкового законодавства не містять приписів, відповідно до яких результати «автоматизованого співставлення»є підставою для змін у структурі податкового кредиту покупця навіть у випадку, якщо контрагентом відповідача не відображено податкових зобов'язань за відносинами з покупцем.

У той же час, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність господарських операцій.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності на що вказує аналіз операції з придбання товарів та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності

Податкова накладна за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим наведеним ПК та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних за вчиненою операцією є правомірною.

Також, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції.

На підтвердження доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, ДПІ не надала рішення суду про визнання спірного правочину недійсним, як то встановлено ч. 3 ст. 228 ЦК України. Під час розгляду справи судом також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірної операції.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача первинних та інших документів, що супроводжують такого роду операції, у т.ч. податкової накладної, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 22.06.2011р. №0002242307/0 та повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва 16.09.2011р. №0003832307/0 прийнято ним необґрунтовано та всупереч чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Кучма А.Ю.