Ухвала суду № 24676481, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11198/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармен»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармен»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року № 0000222306, № 0000232306, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармен»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року № 0000222306, № 0000232306.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.02.2011 року по 01.03.2011 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фармен»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кримекодизайн»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 09.03.2011 року № 5/35-40/32107695.

Так, вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ квартали 2008 року на загальну суму 90 646,00 гривень, у тому числі: півріччя 2008 року у сумі - 17718,00 гривень, три квартали 2008 року у сумі -72928,00 гривень, а також пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 72516,80 гривень, а саме: за червень 2008 року -14 166,67 гривень, за липень 2008 року -58 350,10 гривень.

Відповідно податковим органом 22.03.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000222306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113307,50 грн., з яких: 90646,00 грн. - основний платіж, 22661,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції; № 0000232306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 90640,00 грн., з яких: 72516,80 грн. - основний платіж, 18129,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Проте, позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: розбирання та знесення будівель; земляні роботи; будівництво будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; інші роботи з завершення будівництва; реставраційна діяльність.

Матеріали справи свідчать, що позивач мало господарські відносини з ТОВ «Кримекодизайн»(код ЄДРПОУ 3338572).

Так, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Кримекодизайн», як підрядником, укладено договір б/н від 10.06.2008 року, згідно умов якого позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «Кримекодизайн»(Підрядник) зобов'язується провести своїми силами підводно-технічні роботи по Капітальному ремонту пошкодженої ділянки морського водозабору резиденції № 11 загальною вартістю 435100,80 грн.

Відповідно позивачем віднесено до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у червні та липні 2008 року витрати і нарахований при цьому ПДВ за придбання підрядних робіт згідно з договором від 10.06.2008 р., укладеним із ТОВ «Кримекодизайн».

Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані послуги до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

На підтвердження одержання замовлених робіт і правомірності формування валових витрат та податкового кредиту в липні, серпні 2008 р. позивачем до суду першої інстанції подано копії наступних документів: довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. (форма № КБ-3) (а.с. 20) та акт приймання виконаних робіт за червень 2008 р. (форма № КБ-2в) (а.с. 20 а-25) на суму 85045,20 грн., податкові накладні від 10.06.2008 р. № 117/06 на суму 85000 грн. та від 30.07.2008 р. № 144/07 на суму 350100 грн. (а.с. 26, 26 а).

Також, на вимогу суду першої інстанції позивачем надано копії інших документів, а саме: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. (форма № КБ-3) та акт приймання виконаних робіт за липень 2008 р. (форма № КБ-2в) на суму 350055,60 грн., підсумкова відомість ресурсів за липень 2008 р., договірна ціна підрядних робіт на суму 435100,80 грн., зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва та пояснювальна записка до нього, локальний кошторис № 2-1-1 та відомості ресурсів до нього (а.с. 84-113).

Проте, на думку податкового органу, позивачем завищено свої валові витрати і податковий кредит з ПДВ у червні та липні 2008 р. по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Кримекодизайн»на підставі договору б/н від 10.06.2008 р.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановленому вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 11.06.2010 р. № 1-249/2010 факті фіктивності ТОВ «Кримекодизайн»; невідповідності первинних документів вимогам Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки останні не містять відомостей про зміст господарської операції, відповідальних за здійснення і оформлення господарської операції, а отже, укладений між підприємствами правочин, в силу ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, є нікчемним.

При цьому, обвинувальним вироком Ялтинського міського суду АРК від 07.02.2011 р. по справі № 1-249/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 31.05.2011 р. (а.с. 75-83), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) КК України, яким встановлено, що в межах свого злочинного діяння ОСОБА_3 у період з 01.01.2007 р. по 20.09.2009 р. здійснював внесення завідомо недостовірних відомостей у податкову звітність з ПДВ і податку на прибуток, в документи бухгалтерського і податкового обліку ТОВ «Кримекодизайн», а також оформляв документально безтоварні операції шляхом складення завідомо недостовірних документів по їх здійсненню (накладні, податкові накладні, рахунки, договори, довідки про вартість будівельних робі, будівельні кошториси, акти виконаних робіт, проектну та тендерну документацію); здійснював відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та надавав їх представникам підприємств-контрагентів.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень позивачем вимог податкового законодавства, зокрема формування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В силу ж п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За наведених правових норм та, враховуючи встановлений факт фіктивності ТОВ «Кримекодизайн», за свідченнями директора якого господарські операції з виконання робіт ( надання послуг) у період з 01.01.2007 р. по 20.09.2009 р. не вчинялись, відсутні підстави вважати видані за такими господарськими операціями податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Крім того, про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За відсутності матеріально-технічної бази (управлінського і технічного персоналу) та нездійснення підприємницької діяльності ТОВ «Кримекодизайн», первинні документи, підписані ОСОБА_3, не можуть підтверджувати факт виконання робіт, що зазначені у цих документах.

Вчинення господарської операції особою, яка не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що така особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Перевіривши реальність договору підряду на виконання підводно-технічних робіт б/н від 10.06.2008 року, укладеного позивачем з ТОВ «Кримекодизайн», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення до валових витрат та включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармен»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.