Ухвала суду № 24676423, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11858/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю. Хрімлі О.Г.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерської корпорації «Рошен»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Кондитерської корпорації «Рошен»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення -було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000400700 від 11 серпня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень - травень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 611/4020/7/25392188 від 02 серпня 2011 року яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 0000400700 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171 483, 00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року 171 483, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Камала»(постачальник) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен»(замовник) було укладено господарський договір № 14 від 26 січня 2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки і передати у власність замовника, а замовник прийняти і оплатити поставлену йому в рамках даного договору продукцію, найменування, ціна, асортимент, кількість та якість якої визначаються в специфікаціях до договору, відповідно до яких ПП «Камала»постачало на адресу ДП «Кондитерської корпорації «Рошен»муку вищого ґатунку.

Між тим, податковий орган посилається на те, що вказана операція позивача з ПП «Камала»є безтоварною, оскільки даний контрагент за своєю юридичною адресою не знаходиться, що призвело до унеможливлення проведення зустрічної перевірки цього субєкта господарювання. Крім того, фахівцями відділення ГВ ПМ у м. Маріуполі відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_2 згідно яких остання зареєструвала на себе ПП «Камала»за грошову винагороду, а всі документи, підписані нею, вважає незаконними та фіктивними, тому що не розуміла їхнього значення, а тому на думку податкового органу ним було правомірно зменшено платнику податків бюджетне відшкодування з ПДВ.

Між тим, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Виходячи з вищевикладеного, у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно до п. п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час видачі податкових накладних ПП «Камала»було зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Крім того, ПП «Камала»є зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на момент видачі податкових накладних ПП «Камала»було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому висновок податкового органу з приводу того, що податкова накладна виписана неналежною особою є безпідставним.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери, реєстр платіжних доручень та товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ПП «Камала», ДП «Кондитерської корпорації «Рошен», а також перевізників продукції, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, доводи апелянта про не підтвердження позивачем права на податковий кредит є помилковими.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведена неправомірність нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171 483, 00 грн. .

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 червня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 13 червня 2012 року.