Постанова № 24675316, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-87/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.,

при секретарі судового засідання - Губі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шельф»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB «Шельф» є юридичною особою зареєстрованою 04.06.1999 державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації. Основними видами діяльності TOB «Шельф»є виробництво рибних продуктів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Згідно з наявними у справі відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент проведення господарських операцій (в період травня-грудня 2008 р.) керівником і засновником TOB «Еко-Статус»був ОСОБА_3, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АА №29747/07 від 23.01.2008.

Представниками сторін визнано, що на час укладення та виконання договору поставки TOB «Еко-статус»було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 1000098379 від 13.02.2008, яке анульовано 03.09.2009, тобто після вчинення цих господарських операцій. Відомості щодо дати та факту анулювання цього свідоцтва підтверджуються дослідженою в судовому засіданні роздруківкою інформації з офіційного сайту ДПА України.

Господарським судом Донецької області 26.10.2009 винесено рішення у справі №5/766, яким припинено юридичну особу TOB «Еко-статус»(83076, м. Донецьк, Калінінський район, проспект Червоногвардійський. 46, код ЄДРПОУ 35677455).

20.09 2010 року слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за матеріалами кримінальної справи №71-00204 винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення невстановленою особою фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності TOB «Еко-Статус»та інших з метою прикриття незаконної діяльності, за ч.2 ст. 205 КК України та за фактом використання завідомо підробленого документа за ч. 3 ст. 358 КК України, а також про об'єднання цієї кримінальної справи із кримінальною справою №71-00204.

10.05.2011 року постановою слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, винесеній у кримінальній справі №71-00204, призначено податкову перевірку TOB «Шельф». У постанові зазначено, що після державної реєстрації TOB «Еко-Статус»використовувався невстановленою особою для прикриття незаконної діяльності, яка пов'язана з безпідставним формуванням реально діючими підприємствами валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок безтоварних операцій та підроблених документів.

На виконання вказаної постанови слідчого та на підставі направлення від 02.12.2011 за №1091, виданого Броварською ОДПІ, згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»в частині дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 по взаємовідносинам з TOB «Еко-Статус»(код за ЄДРПОУ 35677455).

За результатами перевірки Броварською ОДПІ складено Акт №1986/232/30444641 від 15.12.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»в частині дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 по взаємовідносинах з TOB «Еко-Статус».

У ході перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, між TOB «Шельф»та TOB «Еко-Статус»укладено договір поставки № 3004.08 від 30.04.2008. Відповідно до умов цього договору TOB «Еко-Статус»зобов'язувалося за замовленнями TOB «Шельф»передавати йому у власність товар в асортименті, за кількістю і ціною, визначеними замовленнями TOB «Шельф», та на умовах, визначених договором, а TOB «Шельф»зобов'язувалося приймати товар і оплачувати його вартість на умовах, встановлених договором.

Відповідно до вказаного договору у період з 30.04.2008 по 22.12.2008 TOB «Еко-Статус»поставило TOB «Шельф»товар, а саме: рибну сировину і сіль на загальну суму 13988652,67 грн., в т.ч. ПДВ - 3497163,16 грн.

Поставка вказаного товару підтверджується оформленими TOB «Еко-Статус»видатковими накладними, податковими накладними, на підставі яких TOB «Шельф» сформовано податковий кредит. Оплата отриманого товару підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. У ході судового засідання представником відповідача визнано факт наявності у складених бухгалтерських документах усіх необхідних реквізитів, не заперечувалося фактичне надходження вказаного у цих документах товару позивачу та реальність здійснення цих господарських операцій, а вказувалося лише на неможливість їх здійснення саме контрагентом позивача TOB «Еко-Статус» та на відсутність транспортних накладних.

На думку податкового органу, позивачем - TOB «Шельф»при виконанні вказаного договору занижено податок на прибуток на суму 3628137 грн., у тому числі у 2 кварталі 2008 р. в сумі 821314 грн., у 3 кварталі 2008 р. в сумі 1441834 грн., у 4 кварталі 2008 р. в сумі 1364989 грн., а також позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно з податковими накладними, складеними TOB «Еко-Статус»у розмірі 2897841 грн., у тому числі: за травень 2008 р. в сумі 295139 грн., за червень 2008 р. в сумі 361912 грн., за липень 2008 р. в сумі 389633 гри., за серпень 2008 р. в сумі 295338 грн., за вересень 2008 р. в сумі 468496 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 393995 грн., за листопад 2008 р. в сумі 145333 грн., за грудень 2008 р. в сумі 547995 грн., оскільки правочин між TOB «Шельф»та TOB «Еко-Статус»не відповідає вимогам закону, не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Податкового повідомлення-рішення на підставі цього Акту перевірки відповідачем не виносилося.

В Акті перевірки відповідачем здійснено посилання на пояснення громадянина ОСОБА_3, яке отримано 10.09.2008 оперуповноваженим податкової міліції у м. Миколаєві, а також на висновок попереднього дослідження №69 від 05.06.2010.

Судом першої інстанції досліджено пояснення громадянина ОСОБА_3, яке отримано 10.09.2008 оперуповноваженим податкової міліції у м. Миколаєві, згідно з яким ОСОБА_3 зазначив, що він не причетний до реєстрації та господарської діяльності TOB «Еко-Статус», не здійснював жодної господарської діяльності на TOB «Еко-Статус», договорів не укладав, жодних документів, видаткових накладних, податкових накладних та інших бухгалтерських документів по TOB «Еко-Статус», у тому числі податкові декларації з податку на прибуток та на додану вартість не підписував. У поясненні відсутні відомості щодо того, у ході якої саме перевірки та у зв'язку з чим його отримували працівники правоохоронного органу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було досліджено долучену до справи і копію заяви-пояснення громадянина ОСОБА_3 від 28.09.2009, засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованою в реєстрі за №2926, про те, що він є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-статус» з 17.01.2008. Товариство створено на підставі добровільного волевиявлення, без жодного примусу з боку третіх осіб. Статутний фонд товариства сформований за рахунок особистих внесків. Реєстрація товариства здійснювалася від його імені залученим фахівцем-юристом на підставі наданої довіреності. Управління господарського діяльністю підприємства здійснювалося особисто, печатка та статутні документи зберігалися за місцезнаходженням підприємства, доступ третіх осіб до статутної документації та печатки підприємства був можливий лише з його відома. Поточну діяльність підприємства забезпечували фахівці з певних галузей знань на договірній основі. Всі пояснення, що суперечать даному, не відповідають дійсності.

Згідно з висновком попереднього дослідження №69 від 05.06.2010, проведеного СТКЗР Броварського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області на підставі запиту в.о. начальника ВПМ Броварської ОДПІ, підписи від імені ОСОБА_3 в графі «директор» копії договору поставки №3004.08 від 30.04.2008, в графах «відвантажив»копій видаткових накладних, в графах «підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну»копій податкових накладних, виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою. У цьому висновку міститься позначення «до кримінальної справи не долучати», відомості щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України відсутні, в якості зразка підпису і почерку ОСОБА_3 використано його підпис в заяві форма №1 на видачу паспорта громадянина України.

Також, судом першої інстанції досліджено постанову від 14.07.2011 Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-9061/10/1070 за позовом Броварської ОДНІ про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином -договором поставки №3004.08 від 30.04.2008, укладеним між TOB «Шельф»та TOB «Еко-статус», за наслідками якого податковому органу відмовлено у задоволенні позову. При прийнятті рішення в цій адміністративній справі №2а-9061/10/1070 судом, зокрема, взято до уваги нотаріально засвідчену заяву громадянина ОСОБА_3 про те, що він є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-статус».

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було вірно вказано, що статтею 20 Податкового кодексу України (далі -ПК України) передбачені права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1003 (далі - Порядок).

Згідно з п.2 розділу І вказаного Порядку документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пунктів 4-7 розділу І вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 3.2.2. розділу II вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З наведених правових норм вбачається, що законодавцем надано податковому органу беззаперечне право не проведення перевірок суб'єктів господарювання. При цьому, на податковий орган покладений обов'язок щодо документального фіксування результатів перевірки. Одним з видів такого документального фіксування проведення перевірки є складання акту перевірки.

Судом було також встановлено, що сторонами не заперечувалось право податкового органу на проведення перевірки позивача.

За таких обставин судова колегія вважає, помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача по складанню Акту перевірки № 1986/232/30444641 від 15.12.2011, оскільки такі дії відповідача чітко передбачені Законом та входять до обсягу його повноважень.

Стосовно висновків відповідача про визнання правочину, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Шельф»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-статус»таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним та про заниження даних позивачем по ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

Висновок Броварської ОДШ щодо нікчемності правочину, укладеного між TOB «Шельф»та TOB «Еко-Статус», в акті перевірки обґрунтовується слідуючим: наявністю постанови слідчого податкової міліції ДШ у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 про призначення позапланової перевірки TOB «Шельф», де зазначено, що після державної реєстрації TOB «Еко-Статус»використовувався невстановленою особою для прикриття незаконної діяльності; вищевказаним поясненням громадянина ОСОБА_3 про непричетність до реєстрації та господарської діяльності TOB «Еко-Статус», а також висновком попереднього почеркознавчого дослідження № 69 від 05.06.2010.

При цьому, судом першої інстанції було обґрунтовано вказано, що наявність вищевказаних постанов слідчого про порушення кримінальної справи та про призначення податкової перевірки, а також викладені у них висновки слідчого, які досліджено у судовому засіданні, не можуть бути визнані підставою для підтвердження нікчемності правочину з огляду на наступне. Так, указані постанови винесено під час розслідування кримінальної справи, отже наведені у них висновки слідчого ще не підтверджено наявністю судового рішення у вказаній кримінальній справі, яке набрало законної сили. Представник відповідача під час судового розгляду суду першої інстанції підтвердив, що у нього відсутні як відомості щодо завершення розслідування цієї кримінальної справи, так і відомості щодо результатів розслідування та прийняття у справі судового рішення за1 результатами її розгляду судом згідно з вимогами КПК України.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність будь-якого правового зв'язку між твердженнями про підписання договору та інших бухгалтерських документів по вказаних у постанові господарських операціях не уповноваженою особою і висновками про нікчемність правочину.

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновок про нікчемність правочину не може обґрунтовуватися наявністю кримінальної справи, вказаним експертним дослідженням чи поясненням ОСОБА_3, які не є податковою інформацією у розумінні Податкового кодексу України. Тому суд вважає, що твердження щодо нікчемності угоди між TOB «Шельф»та TOB «Еко-Статус»зроблені на підставі даних, які не мають необхідних ознак належності та допустимості доказів щодо нікчемності правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): лату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідачем не заперечується той факт, що первинні документи позивача містять всі необхідні реквізити.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку TOB «Еко-Статус»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом також було встановлено, що на час вчинення та виконання цих господарських угод TOB «Еко-Статус»було належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мала право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Пунктом 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з TOB «Еко-Статус»було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані TOB «Еко-Статус»для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від TOB «Еко-Статус», які засвідчують придбання товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ.

Представником відповідача підтверджено факт того, що основним видом діяльності TOB «Шельф»є виробництво рибних продуктів. Основним видом діяльності TOB «Еко-статус»є оптова торгівля продуктами харчування, молочними продуктами, яйцями, тваринним маслом та жирами. Зазначене підтверджує фактичне здійснення відповідачами господарської операції щодо поставки товару з урахуванням їх видів економічної діяльності.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

В свою чергу податковим органом не доведено, що господарська операція по поставці товару (риби в асортименті) є фіктивною чи то безтоварною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що Акт перевірки не містить даних, обов'язковість яких встановлена ПК України.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що висновки Акту перевірки викладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки викладені в ньому факти ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Підсумовуючи зазначене вище, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції неправомірно визнано протиправними дії відповідача щодо складання Акту перевірки.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, які полягають у визнанні правочину, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Шельф»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-статус»таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, які полягають у визнанні заниженими даних по податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2724200 грн., у т.ч. за травень 2008 року на 113606 грн., за червень 680200 грн., за липень 2008 р. в сумі 56567 грн., за серпень 2008 року в сумі 88925 грн., за вересень 2008 року у сумі 380341 грн., за жовтень 2008 року в сумі 182117 грн. за листопад 2008 року в сумі 492561 грн., за грудень 2008 року в сумі 729883 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2012 року.