Ухвала суду № 24674816, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12594/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Калганової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ельба-Інвест»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, першої податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арлайн Груп»за квітень 2010 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформація.Медіа.Технології»за травень 2010 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортексбуд»за червень 2010 року, про що складено Акт від 30 вересня 2010 року № 833/1-23-40-31808088.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), а саме, Позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 136 517,00 грн., за травень 2010 року - 158 140,00 грн., за червень 2010 року -375 161,00 грн.

На підставі вищевикладеного Відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 14 жовтня 2010 року № 0000962304/0, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 1 004 727,00 грн., з якої: за основним платежем -669 818,00 грн. та 334 909,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

В зв'язку з несплатою Позивачем податкового зобов'язання, Відповідачем прийнято першу податкову вимогу від 24 листопада 2010 року.

Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортексбуд»укладено Договір на виконання робіт по прибиранню офісних приміщень від 28 квітня 2010 року № 0000-96 з Додатком № 1 від 28 квітня 2010 року, Договір на виконання робіт по чищенню та дрібному ремонту верхнього одягу від 28 квітня 2010 року № 0000-97, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 76-80, 82-83).

Крім того, Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформація.Медіа.Технології»укладено Договори «Про надання послуг з пошуку споживачів охоронних послуг»від 06 квітня 2010 року № 31п, «Про надання послуг з організації інформаційно-консультаційних проектів»від 26 квітня 2010 року № 48і з Додатком № 1, «Про надання інформаційно-консультаційних послуг»від 07 травня 2010 року № 62к, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 90-97).

Згідно із частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 966-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судом апеляційної інстанцій, а саме: видатковими та податковими накладними, Актами здачі -прийому робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 41-75, 81, 84-89, 98-105), та які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Крім того, колегія суддів виходить із презумпції сумлінності платника податків, в зв'язку з чим, презюмується, що його дії мають своїм результатом одержання певної вигоди, а відомості, що містяться в його бухгалтерській звітності є достовірними.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав»проти України» (2007 рік, заява № 803/02) визнано, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а пунктом 71 Рішення цього ж суду у справі «Булвес»АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Тобто, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування в даному випадку не залежить від вчинення його контрагентами зловживань за ланцюгом постачання товару, тому, як Відповідачем не доведено наявність порушень Позивачем податкового законодавства.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 05.06.2012 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.