Ухвала суду № 24674148, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2294/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року адміністративний позов ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у квітні 2011 року посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області, на підставі статей 78, 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, а саме: TOB «Компанія Агрокомплекс», за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2011 року № 182/23-011/00951770, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 1.7, 1.8 статті 1, пп. 7.2.1, 7.2.3. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 660 042, 96 грн. у зв'язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції по ланцюгу постачання, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 660 042, 96 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 04 травня 2011 року № 0000162353 та 04 травня 2011 року № 0000272353, якими відповідно до приписів п. 54.3 статті 54 та п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 660 043, 00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 495 032, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для вирахування відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 660 043, 00 грн. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару - сільськогосподарської культур (соняшник та пшениця), який придбано та реалізовано ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплачену у складі його ціни, податковий кредит за квітень 2010 року.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону - у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів п..п 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2010 року позивачем придбано у TOB «Компанія «Агрокомплекс»сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник та пшеницю. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались TOB «Компанія «Агрокомплекс».

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, TOB «Компанія «Агрокомплекс» виписано податкові накладні № 196 від 17 квітня 2010 року, № 197 від 18 квітня 2010 року, № 198 від 18 квітня 2010 року, № 203 від 19 квітня 2010 року, № 205 від 20 квітня 2010 року, № 212 від 22 квітня 2010 року, № 218 від 23 квітня 2010 року, № 219 від 24 квітня 2010 року, № 220 від 25 квітня 2010 року, № 229 від 26 квітня 2010 року, № 246 від 28 квітня 2010 року, № 247 від 29 квітня 2010 року, № 248 від 30 квітня 2010 року, № 4/205 від 30 квітня 2010 року, № 11/247 від 30 квітня 2010 року, № 1/196 від 30 квітня 2010 року, № 2/197 від 30 квітня 2010 року, № 3/203 від 30 квітня 2010 року, № 5/212 від 30 квітня2010 року, № 6/218 від 30 квітня 2010 року, № 7/219 від 30 квітня 2010 року, № 8/220 від 30 квітня 2010 року, № 9/229 від 30 квітня 2010 року, № 10/246 від 30 квітня 2010 року та 12/248 від 30 квітня 2010 року на загальну суму 3 963 597, 00 грн.., у тому числі ПДВ -660 599, 50 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки TOB «Компанія «Агрокомплекс».

Поставка і транспортування товару здійснювались TOB «Компанія «Агрокомплекс»на склади позивача, що оформлювалось відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки товарів позивачу з боку TOB «Компанія «Агрокомплекс» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, про отримання позивачем товару від TOB «Компанія «Агрокомплекс»свідчить також докази його подальшого зберігання та обробки позивачем.

Так, у матеріалах справи наявні журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, виробничий звіт по переробці соняшника за квітень 2010 року, загальний звіт по основним засобам та накладні на відпуск зерна на переробку, виписані позивачем.

Вказані вище первинні документи свідчать про облік позивачем матеріальних активів, отриманих від TOB «Компанія «Агрокомплекс»з метою їх використання в процесі виробництва або постачання, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з поставки позивачу сільськогосподарської продукції його контрагентом.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операції з придбання товарів - соняшника та пшениці з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаного матеріального активу безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

За таких обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення вказаного адміністративного позову в повному обсязі.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.