Ухвала суду № 24672448, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17212/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 02.11.2011 року №0007702303,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість під час взаємовідносинах з ТОВ «РІП»за травень 2011 року та складання акту від 14.10.2011 року від 14.10.2011 року №2773/2303/32920532, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 02.11.2011 року №0007702303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки від 07.10.2011 року №2792/23-03 посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»у період травня 2011 року; за наслідками перевірки складений акт від 14.10.2011 року №2773/2303/32920532.

02 листопада 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення від 02.11.2011 року №0007702303, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 141317,00 грн., у тому числі за основним платежем 141316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року на суму 141316,00 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на акт від 08.08.2011 року №1803/23-03/32163147 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період березня -травня 2011 року, відповідно до якого операції зазначеного товариства не підтверджуються стосовно нарахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання продукції або здійснення діяльності. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку із цим ТОВ «РІП»не могло фактично здійснювати господарські операції, тому усі господарські операції між позивачем та ТОВ «РІП»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірно проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд», а договори, що укладені між позивачем та ТОВ «РІП»містять ознаки нікчемності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо правомірності проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд»колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланова невиїзна документальна перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РІП»за травень 2011 року, була проведена відповідачем на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, оформленого наказом від 07.10.2011 року №2792/23-03, та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 12.10.2011 р., що були надіслані платнику податків (позивачу) рекомендованим листом із повідомленням про вручення, та отримані позивачем 17.10.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення відповідачем п.79.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року щодо не вчасного надіслання на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням, або вручення позивачу чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, оскільки зазначені документи були належним чином направлені відповідачем до початку проведення такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Податковий кодекс України не вимагає обов'язкової присутності платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, що були повідомлені відповідно до вимог п. 79.2 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивач.

Щодо встановленого в акті перевірки заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року внаслідок правових відносин з ТОВ «РІП»колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(постачальник) укладений договір від 25.04.2011 року №16 відповідно до якого, останній зобов'язується поставити замовнику гранітну продукцію відповідно до специфікації на об'єкт у м. Києві. Загальна вартість договору складає 519000,00 грн., у тому числі ПДВ 86500,00 грн. (п. 2.1). Якість виробів повинна відповідати вимогам дійсних ТУ, ДСТУ (п. 3.1) (а.с. 118 - 119).

01.06.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(постачальник) укладено додаткову угоду №1 до договору від 25.04.2011 року №16, відповідно до якої замовник оплачує виготовлення та поставу гранітної продукції: бруківка гранітна сіра пиляна термооброблена у кількості 10 м2; пінополістирол PENOBOARD 1,25*0,6 50 мм у кількості 31 шт. (а.с. 120).

Згідно специфікації позивач замовив у ТОВ «РІП»500 м2 бруківки гранітної сірої пиляної термообробленої на загальну вартість 519000,00 грн., у тому числі ПДВ 86500,00 грн. (а.с. 121).

На виконання умов договору позивачем надані накладні від 04.05.201 року №183 (а.с. 122), від 05.05.2011 року №186 (а.с. 123), від 06.05.2011 року №189 (а.с. 124), від 10.05.2011 року №197 (а.с. 125), від 11.05.2011 року №199 (а.с. 126), від 12.05.2011 року №205 (а.с. 127), від 13.05.2011 року №208 (а.с. 128), від 14.05.2011 року №210 (а.с. 129), від 16.05.2011 року №212 (а.с. 130), від 18.05.2011 року №214 (а.с. 131), від 19.05.2011 року №217 (а.с. 217), від 20.05.2011 року №219 (а.с. 133), від 20.05.2011 року №219 (а.с. 134), від 23.05.2011 року №223 (а.с. 135), відповідно до яких ТОВ «РІП»відпущено а позивачем прийнято бруківку гранітну сіру пиляну.

Також 23.05.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(постачальник) укладений договір №18, відповідно до якого останній зобов'язується поставити замовнику гранітну продукцію відповідно до специфікації на об'єкт у м. Києві. Загальна вартість договору складає 319943,10 грн., у тому числі ПДВ 53323,85 грн. (п. 2.1). Якість виробів повинна відповідати вимогам дійсних ТУ, ДСТУ (п. 3.1) (а.с. 168 - 169).

14.06.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(постачальник) укладено додаткову угоду №1 до договору від 23.05.2011 року №18, відповідно до якої замовник оплачує виготовлення та поставу борт гранітний лекальний у кількості 2 м/п за ціною 1481,10 грн. за 1 м/п у тому числі ПДВ (а.с. 170).

Також 23.05.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(постачальник) укладено додаткову угоду №2 до договору від 23.05.2011 року №18, відповідно до якої замовник оплачує виготовлення та поставу наступної продукції: скеля пряма 305Х405Х40 у кількості 3 штуки на загальну суму 482,43 грн.; скеля кутова (240 х 180) х 400х40 у кількості 19 штук на загальну суму 20880,05 грн. (а.с. 172).

На виконання умов договору від 23.05.2011 року №18 між сторонами була сформована специфікація на продукцію: скеля пряма 300х400х40 у кількості 162 шт., скеля кутова (240 х 180) х 400х40 у кількості 148 шт., скеля на фонтан типу 1 у кількості 36 шт., скеля на фонтан типу 2 у кількості 30 штук та борт гранітний лекальний 65 м/п, всього на загальну суму 319943,10 грн., у тому числі ПДВ 53323,85 грн. (а.с. 173); ТОВ «РІП»видані позивачу накладні від 24.05.2011 року №229 на борт гранітний лекальний 65 м/п (а.с. 171),від 24.05.2011 року №228 на скелю пряму 300х400х40 у кількості 110 шт., скелю кутову (240 х 180) х 400х40 у кількості 163 шт., скелю на фонтан типу 1 у кількості 24 шт., скелю на фонтан типу 2 у кількості 20 шт. (а.с. 174).

25 квітня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «РІП»(виконавець) укладений договір №16/1, відповідно до якого останній зобов'язується виконати роботи на об'єкті в м. Києві, відповідно до договірної ціни. Загальна вартість договору складає 158727,00 грн., тому числі ПДВ 26454,50 грн. (п. 2.1) Якість виробів повинна відповідати вимогам дійсних ТУ, ДСТУ (п. 3.1.) (а.с. 136).

Відповідно до додатку №1 до договору від 25.04.2011 року №16/1, сторонами обумовлена ціна за одиницю та загальна ціна за термообробку плити гранітної; загальна вартість складає 158727,00 грн., у тому числі ПДВ 26454,50 грн. (а.с. 138).

На виконання договору між сторонами складені акти виконаних робіт від 04.05.2011 року №184 (а.с. 139), від 05.05.2011 року №187 (а.с. 140), від 06.05.2011 року №190 (а.с. 141), від 10.05.2011 року №198 (а.с. 142), від 11.05.2011 року №201 (а.с. 143), від 12.05.2011 року №206 (а.с. 144), від 13.05.2011 року №209 (а.с. 145), від 14.05.2011 року №211 (а.с. 146), від 16.05.2011 року №213 (а.с. 147), від 18.05.2011 року №215 (а.с. 148), від 19.05.2011 року №218 (а.с. 149), від 20.05.2011 року №220 (а.с. 150), від 23.05.2011 року №224 (а.с. 151), відповідно до яких ТОВ «РІП»здійснював термообробку плити гранітної в середній кількості 48,96 кв2 по кожному акту виконаних робіт з використанням матеріалів (бруківка пиляна) та акти прийому передачі матеріалів від 10.05.2011 року №3 (а.с. 152), від 11.05.2011 року №4 (а.с. 153), від 12.05.2011 року №5 (а.с. 154), від 13.05.2011 року №6 (а.с. 155), від 17.05.2011 року №7 (а.с. 156), від 18.05.2011 року №8 (а.с. 157), від 19.05.2011 року №9 (а.с. 158), від 23.05.2011 року №10 (а.с. 159), відповідно до яких позивач передає, а ТОВ «РІП»приймає до роботи без переходу права власності бруківки пиляні.

Також 04.05.2011 року між позивачем та ТОВ «РІП»був укладений аналогічного змісту договір №16/2, відповідно до якого останній зобов'язується виконати роботи на об'єкті в м. Києві, відповідно до договірної ціни. Загальна вартість договору складає 85791,72 грн., тому числі ПДВ 14298,62 грн. (п. 2.1) Якість виробів повинна відповідати вимогам дійсних ТУ, ДСТУ (п. 3.1.) (а.с. 160 - 161).

Відповідно до додатку №1 до договору від 04.05.2011 року №16/2, сторонами обумовлені найменування робіт, а саме установка ступенів, мощення плитою гранітної, підрізка плит і бетону, ремонт та встановлення ступенів, мощення плитою гранітної 70х70х30, облицювання колон, мощення ФЄМ, ціни за одну одиницю та загальна ціна -85791,72 грн., у тому числі ПДВ 14298,62 грн. (а.с. 162)

На виконання договору між сторонами складені акти виконаних робіт від 06.05.2011 року №191 (а.с. 163), від 06.05.2011 року №192 (а.с. 164), від 06.05.2011 року №193 (а.с. 165), від 23.05.2011 року №225 (а.с. 166), від 23.05.2011 року №226 (а.с. 167).

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «РІП»позивачу виписані податкові накладні суми податку на додану вартість по яких включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період, що не заперечується сторонами.

Аналізуючи факт надання послуг за вищенаведеним договором, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «РІП»колегією суддів встановлено, що відповідно до договорів від 25.04.2011 року №16, від 23.05.2011 року №18 контрагент позивача ТОВ «РІП»зобов'язується поставити замовнику гранітну продукцію відповідно до специфікації на об'єкт у м. Києві та договорів від 25.04. 2011 року №16/1, від 04.05.2011 року №16/2 ТОВ «РІП»зобов'язується виконати роботи на об'єкті в м. Києві, відповідно до договірної ціни, проте, в первинній документації не зазначені об'єкти на які контрагент позивача повинен поставити продукцію та на яких повинен здійснити роботи.

Крім того, як вбачається з договорів від 25.04.2011 року №16/1, від 04.05.2011 року №16/2 та актів виконаних робіт ТОВ «РІП»були виконані роботи, що відносяться до будівельної діяльності (термообробки плити гранітної, установки ступенів, мощення плитами гранітними, підрізки плит і бетону, ремонту та встановлення ступенів, облицювання колон, мощення ФЄМ), яка відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період березень-травень 2011 року від 08.08.2011 року №1803/23-03/32163147, основними видами діяльності контрагента позивача є будівництво будівель, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво інших споруд, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж металевих конструкцій, проте в матеріалах справи відсутні докази про отримання контрагентом позивача ліцензії на здійснення цих видів діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів актом про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період березень-травень 2011 р. від 08.08.2011 року №1803/23-03/32163147 встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «РІП»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РІП»із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 Податковою кодексу України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем, що правочини укладені з ТОВ «РІП»щодо поставки гранітної продукції та виконання ремонтних робіт на об'єктах, спричинили реальне настання юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що учасники господарських правовідносин мають бути заінтересовані в правомірній поведінці -як власній, так і своїх контрагентів, адже це відповідає моральним засадам суспільства в цілому.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тому у розумінні положень ст. 228 Цивільного кодексу України договори від 25.04.2011 року №16, від 23.05.2011 року №18, від 25.04. 2011 року №16/1, від 04.05.2011 року №16/2 укладений між ТОВ «Кеан Буд»та ТОВ «РІП»є нікчемними, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством, тому, відповідно, позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі господарських операцій з ТОВ «РІП».

Також, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення -рішення від 02.11.2011 року №0007702303.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеан Буд»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.05.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.