Ухвала суду № 24671446, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11951/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тріотекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне підприємство "Тріотекс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення №0001532312 від 23.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №0001532312 від 23.03.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.03.2011 року за результатами документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Тріотекс»Державна податкова інстпекція у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 439/23-12/35256396, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 72253,00 грн.

23.03.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001532312, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90316,00 грн., в тому числі штрафні санкції -18063,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, викладений в Акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки зазначено, що підставою для висновку відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 72253,00 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних податкових накладних та видаткових накладних у зв'язку з перерахуванням коштів позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»без мети реального настання правових наслідків, що підтверджувалось постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 у справі №1-406/2010, якою визнано генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віант»(контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал») Грисюка М.Г. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, внаслідок складання ним завідомо неправдивих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток.

А тому, відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2010 року на загальну суму 466 355 грн.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у вартість товару отриманого від Товариства з обмеженою відповідальність «БІА «Укрбудкапітал»у зв'язку з тим, що останнім податкові зобов'язання не задекларувало безпідставні та суперечать чинному законодавству.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2008 року на підставі договорів товариство з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»поставило Приватному підприємству «Тріотекс»текстильні вироби та килимове покриття на загальну суму 433515,98 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 72252,66 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними.

Зобов'язання за усними договорами між Приватним підприємтсвом «Тріотекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»про поставку текстильних виробів та килимового покриття на загальну суму 433515,98 грн. виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність господарських операцій між Приватним підприємством «Тріотекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»також підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними під час подальшої реалізації позивачем відповідних текстильних виробів та килимового покриття третім особам, а також під час виконання робіт з їх використанням.

З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що позивач зазначений товар оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.

Також, на підтвердження товарності проведених господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, а також довіреностей на отримання товарів покупцями товару. Відповідно до вказаних документів всі товари, яки були придбані Приватним підприємством «Тріотекс»у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»були у подальшому продані покупцям Відкритому акціонерному товарисвту «Укренергопром», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юка», Товариству з обмеженою відповідальністю «Миндальна роща», Середній загальноосвітній школі № 1 Шевченківського р-ну м. Києва, Відкритому акціонерному товариству «Тернопіль-готель», Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТ ЛТД»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Галицька цитадель».

Таким чином, вказані документи підтверджують придбання позивачем у контрагента товарів, а саме текстильних виробів..

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2010 у справі №1-406/2010, якою визнано генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віант»(контрагент Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал») Грисюка М.Г. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, внаслідок складання ним завідомо неправдивих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки вказаним судовим рішенням встановлено факт ухилення від сплати податків директором суб'єкта господарювання, з яким Приватне підприємство «Тріотекс»не має жодних господарських взаємовідносин, а відтак факти, встановлені даним судовим рішенням, не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в суді апеляційної інстанції не надано інших доказів відсутності у Приватного підприємства «Тріотекс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»мети реального настання правових наслідків під час виконання зобов'язань за усними договорами про поставку текстильних виробів та килимового покриття на загальну суму 433515,98 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, на момент здійснення відповідних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал»діяло на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100090316, яке було анульоване лише 05.06.2009 у зв'язку припиненням діяльності ліквідаційної комісії.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Таким чином, у період здійснення фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Тріотекс»з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІА «Укрбудкапітал», останнє було належним чином зареєстровано як юридична особа, знаходились на податковому обліку як платник податків та було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво № 100090316, яке діяло до 05.06.2009 року, а відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Крім того, ні в суду першої інстанції, ні в суду апеляційної інстанції відповідачем не заперечується реальність здійснених господарських операцій та використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 29 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.