Ухвала суду № 24668401, 13.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р. Справа № 2137/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЗ-Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЗ-Україна» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2009 р. позивач ТзОВ «ВМЗ-Україна» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Сихівському районі м. Львова, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001692321/0 від 15.05.2006 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3700,00 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2009 р. у задоволенні заявленого позову відмовлено.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що підприємством правомірно віднесено до валових витрат понесені витрати за проведення маркетингового дослідження ринку в Україні. Дана господарська операція була відображена в балансі підприємства та не відображена в податкових деклараціях про прибуток підприємства, оскільки збиткові декларації не приймали інспектори, що приймають звітність. Також суд першої інстанції не врахував, що відповідачем неправомірно застосовано поняття «повернення статутного фонду учасникам товариства», оскільки відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» учаснику товариства при його виході виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Керуючись положеннями ст. 7 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст. 190 ЦК України, ч.1 ст. 66, ст. 139 ГК України апелянт зазначає, що в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати, що виходить з товариства повинна братись балансова вартість майна товариства. Оскільки ТзОВ «ВМЗ-Україна» є збиткове, відповідно вартість інвестицій кожного з учасників товариства дорівнює нулю, а отже позивач заборгованості перед своїми учасниками немає.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.11.2009 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 17.04.2006 р. по 21.04.2006 р. ревізорами ДПІ у Галицькому районі м. Львова за заявою на ліквідацію підприємства проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «ВМЗ-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки № 161/23-213/33169710 від 27.04.2006 р. (а.с.7-16).

Проведеною перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 04.11.2004 р. по 21.04.2006 р. встановлено, що позивачем Статутний фонд в сумі 14800,00 грн. не повернуто учасникам товариства та згідно ліквідаційного балансу рахується на кінець звітного періоду. Таким чином, встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у ІІ кварталі 2006 року в сумі 3700,00 грн..

На підставі наведеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001692321/0 від 15.05.2006 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3700,00 грн. (а.с. 6, 56).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача в розмірі 14900,00 грн. по договору від 04.04.2005 р., укладеному між ТзОВ «ВМЗ-Україна» та ПП «БУДМЕТАЛ» про надання маркетингових послуг, понесені не з метою використання в господарській діяльності підприємства, оскільки доказів фактичного отримання таких послуг не представлено (а.с. 29, 31). Дана господарська операція була відображена в балансі підприємства та не відображена в податкових деклараціях про прибуток підприємства. Крім того, ТзОВ «ВМЗ-Україна» на момент складення ліквідаційного балансу не повернув своїм засновникам зроблених внесків до статутного фонду, а тому дані внески є безповоротною фінансовою допомогою, наданою ТзОВ «ВМЗ-Україна», а відповідно є доходом товариства, який підлягає оподаткуванню. Також суд вказав, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погоджуться із вищевказаними висновками суду першої, з врахуванням наступного.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати по оплаті маркетингових послуг не можуть бути віднесені до валових витрат, оскільки не пов'язані із господарською діяльністю.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок понесених витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Окрім цього, відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів робіт, послуг, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно норм ст. 111 ЦК України майно, передане засновниками підприємству, після задоволення вимог кредиторів (в даному випадку такі вимоги відсутні), підлягає поверненню його засновникам.

Як вбачається із ліквідаційного балансу підприємства, статутний фонд в розмірі 14800,00 грн. учасникам ТзОВ «ВМЗ-Україна» не повертався, відповідно кошти, внесені свого часу фізичними особами до статутного фонду підприємства, слід вважати безповоротною фінансовою допомогою фізичних осіб підприємству.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і невключення до складу валових доходів за 2006 рік (ІІ квартал) суму в розмірі 3700 грн..

Враховуючи підтверджені в судовому засіданні обставини, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги є безпідставними і необґрунтованими, через що заявлений позов задоволенню не підлягає.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувся із позовом до суду 12.05.2009 року, однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено 15.05.2006 р., а позивач звертався зі скаргою до ДПА України, рішенням якої від 27.12.2006 р. скаргу ТзОВ «ВМЗ-Україна» залишено без розгляду.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Доводи позивача щодо застосування строку, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставними, оскільки цим Законом визначаються строки звернення податкового органу до суду для стягнення податкового боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЗ-Україна» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЗ-Україна» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.Я Макарик

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.06.2012 року.